Я прибув до Львова, українського міста з дуже красивою західною архітектурою, яке український король Данило заснував у 1256 році і назвав на честь свого сина Лева. Мені подобається дратувати своїх польських друзів, нагадуючи їм, що Львів на один рік старший за перлину Польщі Краків. Львів вирізняється не лише своєю старовинною архітектурою, а й сильною волею його мешканців. Я називаю це українською завзятістю.
Про цю сильну волю мені нагадали в перший же день, коли я відвідав банк і магазин, де купував лампочки У банку я попросив касирку кричати мені на вухо, бо погано чую. Вона відмовилася, нагадавши мені, що у Львові не кричать на клієнтів.
Оскільки я такий же наполегливий, як і вона, я звернувся до іншої касирки. У магазині молодий чоловік, який продавав лампочки, пропонував різні види – звичайні та енергоощадні. Я запитав його, в чому різниця, і він відповів, що енергоощадні служать набагато довше Я просто сказав, що не знаю про це. Він відповів: «А я знаю».
Я люблю цих людей, хоча часто вони мене дратують. Напевно, це я їх дратую. Саме таке ставлення і взаємна дратівлива конгруентність між українцями дозволила їм пережити століття величезних труднощів і , що зберігається і донині
Кажуть, що коли Бог створював різні народи і наділяв їх землями, він радився з ангелом, якому сказав, що створить народ, жінки якого будуть надзвичайно красиві, а чоловіки – дуже сильні. Земля буде такою родючою, що якщо хтось плюне, то там виросте дерево. Ангел зауважив, що це буде несправедливим щодо інших людей, на що Бог відповів: «Почекай, поки не побачиш їхніх сусідів». І так – хочемо ми того чи ні – сусідом України є Росія.
Львів вважають П’ємонтом України, джерелом її відвертості та сильної волі. Навряд чи я об’єктивний, коли йдеться про український народ, але слід зазначити, що іноді я знаходжу недоліки.
Мій банк в Україні є державним, тож немає причин для того, щоб його працівники були привітними до клієнтів. Я майже ніколи не бачив усмішку на обличчі касира чи касирки. Найгірше – це менеджери. Вони некомпетентні і недоброзичливі. Різниця з Америкою в тому, що там банківський персонал некомпетентний, але привітний. Є виняток – ті, що якимось чином піднялися кар’єрними сходами. Вони і некомпетентні, і недоброзичливі.
Банківська справа в Україні проблематична Президент Зеленський виконує свою обіцянку боротися з корупцією, але через війну та потребу України в грошах виникають великі конфлікти між грошовими переказами на законні цілі та відмиванням грошей. Доброчесним клієнтам доводиться бути дуже терплячими.
Опис Львова та його мешканців не повинен применшувати значення інших частин України. Простіше кажучи, Східна Україна понад триста років перебувала під пануванням Росії, яка завжди була авторитарною і жорстокою. Західна Україна перебувала під польським, потім австрійським, потім російським і, нарешті, після Другої світової війни – під радянським російським пануванням, причому польське панування порівняно з російським було напівдоброзичливим. Австрія була значно м’якшою, ніж Польща.
У Львові я зустрівся зі своїм знайомим волонтером з Харкова, який приїхав провідати свою хвору матір. Ми говорили про найнагальніші потреби, зокрема, у дронах і засобах проти них, про те, як найшвидше їх закупити і доставити. Я мав їхати до Харкова, але наша зустріч позбавила мене цього клопоту.
Вийшовши з квартири о 9 ранку в п’ятницю, я почув оголошення, яке лунало по всьому Львову, закликаючи львів’ян вшанувати пам’ять тих героїв, які віддали своє життя за Україну. Мене вразила дисципліна, оскільки і транспортні засоби, і пішоходи зупинилися, щоб віддати данину шани героям.
Це була коротка, але дуже натхненна мить. Я сказав собі, що цей народ вистоїть – так само, як вистояв за останні 375 років. Вистоїть, бо попри всі потрясіння, трагедії та спроби знищити його, «стерти українців з лиця землі», як кажуть росіяни, українці залишаються безстрашними і, здається, непереможними. Я впевнений, що Бог на нашому боці, хоча й продовжує випробовувати нас.
Ми є глибоко релігійною нацією, іноді до такої міри, що приймаємо вчення наших різних церков як опіати. Ми виявляємо свою віру, стаючи на коліна і цілуючи землю. Як на мене, це вже занадто. Але ця форма релігійного поклоніння зберігається.
Цікаво згадати, що за часів радянського атеїзму єдиним народом, який не скорився йому, був український. Радянська влада здалася і створила в Україні власну версію Православної церкви. Українці прийняли її до такої безглуздої міри, що нав’язана Православна церква Московського патріархату пожинала плоди аж до здобуття Україною незалежності.
Ех, українцям треба було молитися. Вони завжди в усьому перебірливі, але вперто залишаються українцями і вірять у Бога і в Україну. Росія не має жодного шансу.
Висловлені погляди належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.