Несподіваним дипломатичним маневром стало те, що президент Азербайджану Ільхам Алієв і прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян зустрілися 10 липня для прямих переговорів віч-на-віч в Абу-Дабі на тлі зростаючого занепокоєння з приводу глухого кута в мирних переговорах між двома південнокавказькими суперниками.
Зустріч відбулася за зачиненими дверима, без посередників з Росії, ЄС чи США. На думку регіональних аналітиків, вибір місця проведення зустрічі свідчить про поступовий відхід від традиційних форматів і пошук нових рамок у той час, як дипломатія під керівництвом Заходу намагається досягти результатів.
Об’єднані Арабські Емірати вкотре запропонували нейтральний дипломатичний майданчик для діалогу на високому рівні. Відомі своєю прагматичною зовнішньою політикою та зростаючою глобальною посередницькою роллю, ОАЕ все частіше приймають у себе неформальні переговори зі складних міжнародних питань. У цьому випадку вони забезпечили непомітний простір для розмови двох лідерів-суперників на Південному Кавказі - можливо, більш відвертої, ніж у західних або російських форматах, які вони могли б провести за посередництва Росії.
Контекст: глибока напруженість, мінливі реалії
Зустріч відбувається в час великої невизначеності на Південному Кавказі. Війна у Нагірному Карабаху 2020 року і подальша військова операція Азербайджану 2023 року, яка призвела до фактичного переміщення вірменського населення регіону, докорінно змінили геополітичну карту.
Вірменія переживає внутрішню політичну турбулентність, тоді як Азербайджан утверджується як регіональна потуга - як у військовому, так і в економічному плані. Президент Алієв просуває Азербайджан як транспортний та енергетичний хаб, особливо в напрямку Європи та Центральної Азії, в той час як Вірменія шукає нових безпекових та торговельних партнерів на тлі зменшення своєї залежності від Росії.
Що обговорювалося?
Хоча зміст переговорів в Абу-Дабі залишається нерозкритим, експерти вважають, що, ймовірно, були розглянуті наступні ключові питання:
- Умови і терміни укладення двосторонньої мирної угоди
- Делімітація та демаркація кордонів
- Доля транспортних коридорів і майбутньої інфраструктури
- гарантії безпеки та регіональна військова деескалація
- Вплив третіх держав (Росія, Туреччина, ЄС, Іран)
Ця зустріч особливо примітна тим, що вона відбулася без участі традиційних посередників, таких як Росія або Мінська група ОБСЄ. Це може свідчити про те, що обидві сторони вивчають альтернативні дипломатичні шляхи на тлі зростаючого невдоволення посередництвом Росії, особливо з вірменського боку.
Сигнал надії чи символічний жест?
Зустріч Алієва і Пашиняна в Абу-Дабі є дипломатичним сигналом, на який варто звернути увагу, навіть якщо вона ще не знаменує собою переломного моменту. Сам факт продовження діалогу - безпосередньо, без посередників - свідчить про те, що жодна зі сторін не відмовилася від ідеї миру.
Але без стійкої політичної волі, громадської підтримки та надійних гарантій одних слів може бути недостатньо.
Втім, там, де є діалог, є можливість - а в цьому регіоні навіть можливість є рідкістю.