Ранок починається з артилерійської канонади і свисту російських керованих авіабомб, що летять на українські позиції в Донецькій області поблизу кордону з Дніпропетровською областю.
Останніми місяцями російські війська активізували наступальні дії. Кидаючи хвилі піхотних атак використовуючи дедалі більше дронів, вони намагаються прорвати адміністративний кордон і закріпитися в Дніпропетровській області. Нещодавно Москва заявила про встановлення контролю над Маліївкою та кількома іншими селами на Дніпропетровщині.
На відкритих полях російські війська атакують невпинними хвилями, часто групами по двоє-троє. Вони чергують мотоциклетні атаки з обережними пересуваннями пішки, наближаючись до українських позицій під прикриттям дерев.
Перебуваючи під постійним тиском і маючи обмежену кількість особового складу, захисники України все частіше використовують дрони для утримання оборонних ліній. Дроновий підрозділ батальйону безпілотних систем у складі 110-ї бригади бомбардує росіян FPV-дронами. Щодня вони запускають більше десятка дронів, не даючи ворогу прорвати оборону.
Один із них – Богдан, мовчазний солдат зі Львова з позивним «Бандера». Він і ще двоє бійців керують дронами з окопу. Його підрозділ є частиною ширшої мережі команд операторів FPV-дронів, що діють на всьому фронті, часто спільно з артилерійстами та фахівцями з радіоелектронної боротьби.
Дістатися до позиції на передовій часто є найнебезпечнішою частиною місії. Засідки дронів, особливо оптоволоконних, – поширене явище на всій лінії фронту. «Якщо ви помітили його в дзеркалі заднього виду, то просто моліться, щоб дорога попереду була хорошою, і тисніть на газ, — каже Богдан. – Якщо побачили його на дорозі попереду, то, можливо, доведеться покинути транспортний засіб».
Росія стверджує, що 65% українських втрат припадає на ротацію військ або перекидання військ на лінію фронту.
Як українські, так і російські війська для координації бойових дій значною мірою покладаються на Starlink. «Більшість із них використовують Starlink, — каже Богдан. — Але іноді вони покладаються на ретранслятори, модеми з підсилювачами сигналу, розміщені за кілька кілометрів один від одного».
Під час спостереження за рухом ворога Андрій з позивним «Прайс» вказав на найактивніший у цьому районі російський безпілотник ZALA. Ці безпілотники дальнього радіусу дії зазвичай шукають дороги, позиції артилерії та важку техніку.
«Їх уже не цікавлять хлопці, які ховаються в кущах, – каже Андрій. – Помітиш солдата, і він зникне за лічені секунди. А от артилерія – це те, що їх цікавить. Солдат, який знаходиться за 20 кілометрів від фронту, не може тебе знищити. Артилерія може».
Богдан вважає, що дрони стали основою оборони України:
«Безпілотні системи стали надзвичайно важливою складовою війни проти Росії. Дрони дають змогу проводити розвідку — як ближню, так і дальню, — коригувати вогонь, проводити мінні операції, доставляти воду, їжу, боєприпаси, а також завдавати ударів».
Він додає: «Не наражаючись на пряму небезпеку, оператори дронів частково перебрали на себе функції саперів, артилеристів, піхотинців, розвідників і водіїв».
Богдан вступив до лав Збройних сил України у 2020 році. Він мріяв, що колись служитиме у Французькому легіоні. Але коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він вирішив залишитися. Зараз він проводить дні в навушниках, направляючи дрони з вибухівкою на російських солдатів.
Він визнає, що дронами вбивати легше. «Звичайно, ж це безпечна відстань, – каже він. – Ти зависаєш на відстані шести кілометрів, десяти, навіть двадцяти, і не чуєш їхнього останнього подиху чи криків, коли їхні тіла починають битися в конвульсіях».
У Сергія з позивним «Сірий» – інша робота: він готує дрони до бойових завдань. Сергій присідає біля дрона, обережно прикріплює до нього вибуховий заряд і детонатор. Робота методична і безжальна. «Налаштовуєш так, щоб усе вибухнуло одночасно», — пояснює він. Будь-яка помилка у встановленні чи підключенні бомби може мати фатальні наслідки.
В усіх українських дронових підрозділах добре знають про ризики, пов’язані з поводженням з такими боєприпасами. «Деякі хлопці все робили самі, — каже Сергій. — Вони не дуже розуміли, як правильно все під’єднати, і іноді це закінчувалося втратою рук».
Однією з найбільших проблем у минулому була залежність від саморобних вибухових пристроїв, які через несправність чи неправильне поводження спричиняли травми й смерть. За оцінками, до 10 % польотів FPV закінчуються невдало – боєприпас не вибухає.
«Якщо все робити правильно, не імпровізувати, стежити, щоб усі дроти були під’єднані акуратно і ніде не стирчали, то це не так вже й небезпечно. Я так до цього підходжу», — каже Сергій.
Втім, нещасні випадки все ж трапляються. Сергій згадує один такий, що стався минулої зими, коли його товариш загинув під час заряджання боєголовки. «Він був дуже, як би це сказати, самовпевненим, – каже Сергій. – У цій роботі потрібна впевненість. Але деякі хлопці стають зарозумілими і все роблять по-своєму».
Сергій не планував працювати з боєприпасами, коли його призначили на цю роботу.
«Спочатку я хотів бути пілотом, – зізнається він, знизуючи плечима. – Але потім побачив, скільки тут додаткових обов’язків. Заряджати дрони – це не так вже й погано. Все одно це небезпечна робота. Але що поробиш? Хтось же має це робити».
Кожен політ дрона-бомбардувальника вимагає точності. Перед кожним польотом Сергій перевіряє дрон від верху до низу: «Я все перевіряю сам. Перевіряю всі дроти, чи немає пошкоджень. І чи не пошкоджена сама вибухівка». На відміну від інших, які поспішають, він дотримується всіх заходів безпеки. «Я роблю все так, як мене навчили».
Поки Сергій перевіряє, чи все готово, за окопом триває війна. Від самого ранку і майже до вечора росіяни пруть пішки на українські позиції. «Ви, мабуть, знаєте, що їм часто погрожують: «Якщо не підеш, ми тебе розстріляємо на місці». А полонені кажуть прямо: «Якщо я повернуся, мене розстріляють. А так хоч є шанс»».
Ворог змінює тактику – переходить від піших до мотоциклетних атак. Росіяни атакують села на мотоциклах і ховаються в будинках. «Артилерія може вигнати їх на подвір’я або в підвали, – пояснює Андрій. – Тоді за них беруться FPV-дрони».
Коли вони опиняються в пастці, Богдан запускає кілька дронів, які атакують з різних кутів, щоб гарантовано влучити в ціль, в якому б місці будинку вони не ховалися. «Найефективніший підхід — поєднання дронів з артилерією», – каже він.
По рації Богдан дізнається про чергове радіоперехоплення: командир обіцяв штурмовикам додаткову відпустку, якщо вони вийдуть на позиції українців і виживуть після атаки.
«Ми тримаємося з усіх сил, — каже Андрій. — Вони захоплюють землю, але ціною, яку не може собі дозволити жодна армія. Вони втрачають величезну кількість бійців».