Цього тижня сплив четвертий двотижневий термін, який Дональд Трамп дав Владіміру Путіну для початку змістовних мирних переговорів щодо України. Однак ми не бачимо ані жодних ознак руху з боку Кремля, ані жодних заходів у відповідь з боку Вашингтона. Натомість Путін впевнено здійснив безпрецедентний чотириденний візит до Китаю, де взяв участь у саміті Шанхайської організації співробітництва.
Його урочистий прийом у Пекіні – другий за останні два тижні – підтвердив те, чого багато хто побоювався перед самітом на Алясці, а саме, що зусилля Трампа зупинити російсько-українську війну дипломатичними засобами лише легітимізували Путіна на міжнародній арені. Найбільш вражаючим було фото Путіна, який прогулювався рука в руку з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді. Індія, яку Вашингтон колись готував як свого головного союзника і противагу Китаю в Азії, тепер стикається з 50-відсотковими митами і дивно ворожим прийомом з боку колись близького друга.
Тим часом Путін не виявляє жодних ознак поступливості перед ультиматумами США. Натомість він поглиблює зв’язки зі своїм головним союзником у цій війні – Китаєм. Сі Цзіньпін привітав його як «старого друга» і підписав нові угоди, зокрема про розширення поставок газу. З огляду на плани Росії та Китаю щодо будівництва ще одного великого газогону, відносини між країнами – і підтримка Китаєм військових дій Росії в Україні – не сповільнюються, а навпаки, набирають обертів.
Це підкреслила помпезність саміту, а парад, який Китай влаштував з нагоди річниці перемоги у Другій світовій війні – на кшталт Дня Перемоги в Москві – позиціонує Китай як головного переможця над Японією в Азії. Він символізує як продовження використання минулого в політичних цілях, так і об’єднання альянсу, який відкрито протистоїть Заходу сьогодні. Шанхайська організація співробітництва, яка колись була форумом для боротьби з транскордонною злочинністю, перетворилася на геополітичний важіль. На її саміт прибули не тільки лідери 10 держав-членів, у тому числі Росії та Ірану, а й делегації з 26 країн, які всі поділяють ідею альтернативи трансатлантичному порядку, встановленому після Другої світової війни. До Китаю приїхав і Кім Чен Ин, підсиливши відчуття нової «осі потрясінь». За даними української розвідки, Пхеньян готується відрядити в Україну 30 000 військових і розширює свій ядерний арсенал, спрямований безпосередньо проти США.
ЦИТАТА: Поки розгортається це трагікомічне видовище, одна реальність є очевидною – ліберальна коаліція, яка забезпечила мир після Другої світової війни, більше не відповідає своїй меті.
Все це відбувається на тлі продовження відходу США з міжнародної арени та відчуження своїх ключових союзників. Чи визнають це Білому домі? І чи буде Конгрес США, який знову збирається цього тижня, вживати заходів для обмеження безкарності Путіна? Чи введе жорсткі санкції проти Росії?
Що б не вирішила Америка, Європа повинна визнати нову реальність: щодо України – вона сама по собі. Лестощі на адресу Трампа або затягування виведення США з європейської системи безпеки не можуть приховати той факт, що Вашингтон, як він сам неодноразово заявляв, не вважає війну в Україні своєю проблемою. Наслідки такої позиції для власної безпеки Америки заслуговують на окреме обговорення. Але на даний момент одна істина є незаперечною: Європа повинна взяти на себе повну відповідальність за надання Україні своєчасної та стабільної військової підтримки і продемонструвати реальну рішучість, конфіскувавши заморожені російські активи. Доки такі заходи не будуть вжиті, розмови про миротворчі конфігурації не мають сенсу, адже до миру ще далеко.
Багато говорилося про західні гарантії безпеки для України. Америка віддала провідну роль Європі, пропонуючи лише розвідувальну підтримку та продаж зброї європейським державам для постачання Києву. Останнє в першу чергу вигідне американським оборонним компаніям, тоді як перше може бути відкликане так само раптово, як і надане. Ми вже бачили це раніше. З нашої сьогоднішньої точки зору, є ризик того, що зараз США запропонують слабші гарантії безпеки, ніж ті, які Україна отримала за сумнозвісним Будапештським меморандумом 1994 року.
Тим часом Росія майже саркастично наполягає, що жодна угода про безпеку для України не може бути повноцінною без участі Китаю – тієї самої країни, яка підтримує воєнну машину Москви за рахунок доходів від нафти і газу та технологій подвійного призначення. Єдиним кроком, який був би ще більш абсурдним, було б запрошення Північної Кореї виступити посередником.
Поки розгортається це трагікомічне видовище, одна реальність є очевидною – ліберальна коаліція, яка забезпечила мир після Другої світової війни, більше не відповідає своїй меті. Її неадекватність не тільки коштує життя українців, а й заохочує супротивників, створюючи ризик катастрофи глобального масштабу.
Той, хто вважає, що Путін готується відмовитися від агресії – чи то за 24 години, чи за 2 тижні, – повинен ще раз подумати. Він відчуває себе сильнішим через відсутність рішучості з боку Америки, вагання Європи та підтримку союзників, таких як Китай, Іран і Північна Корея.
1 вересня російські школярі повернулися до школи, де з’явився новий предмет – «Патріотизм». Якщо це не сигнал про те, що Росія готує своє наступне покоління до тривалої конфронтації із Заходом, а то й до відкритої війни – то що ж це тоді?
Лорд Ешкрофт — міжнародний бізнесмен, філантроп, автор і соціолог. Більше інформації про його діяльність можна знайти на сайті lordashcroft.com. Слідкуйте за ним на X/Facebook @LordAshcroft.
Погляди автора статті не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.