Російський сектор виробництва й переробки полімерів увійшов у фазу затяжної стагнації, яка розпочалася у 2022 році та продовжує погіршуватися.
Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.
Що відомо про кризу в полімерній галузі РФ
За даними розвідки, за січень-липень 2025 року виробництво полімерної продукції в РФ скоротилося на 6,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Загалом спад зафіксований у 18 з 30 підсекторів пластмас та гуми.
У липні в категоріях труб, плит, листів і плівок скорочення сягнуло 11-14% порівняно з торішніми показниками.
Найгіршу динаміку продемонстрував сегмент поліхлорвінілу (ПВХ) – мінус 13%.
На сьогодні полімерна галузь Росії стикається з низкою фундаментальних проблем:
-
брак вітчизняного обладнання;
-
розрив зв’язків між наукою й інжинірингом;
-
кадровий дефіцит та низька продуктивність праці.
Ринок швидко втрачає гравців: у першому півріччі цього року закрилися вже 874 компанії.
У розвідці інформують, що попит на продукцію знижується, а економічні умови стримують розвиток.
“Слабкий рубль, висока ключова ставка та дорога вартість кредитів стримують інвестиції в оновлення потужностей – минулого року вони впали майже на 30%”, – повідомляють у СЗРУ.
Додатковий тиск, як зауважують у відомстві, створює ініціатива Міністерства природних ресурсів й екології РФ щодо підвищення ставки екологічного збору в п’ять разів та збільшення нормативу утилізації з 25% до 50%.
Для виробників полімерної упаковки це означає різке зростання витрат і неминуче підвищення цін на продукцію.
У Росії 18 мільйонів громадян живуть за межею бідності
На тлі стрімкого скорочення доходів від експорту газу уряд Росії готується до радикального перерозподілу бюджетних коштів та планує введення продовольчих сертифікатів для малозабезпечених громадян, реальна кількість яких становить близько 18 мільйонів осіб.
Будівництво газопроводу “Сила Сибіру-2” до Китаю може зайняти щонайменше десять років, при цьому ключові елементи угоди – ціна, умови інвестицій та терміни – досі не узгоджені.
Одним із головних гальмівних чинників є вимога Китаю купувати газ за внутрішніми російськими цінами.
Наразі “Газпром” продає газ Китаю в середньому по 248 дол. за тисячу кубометрів, що на 38% дешевше, ніж для інших клієнтів (402 дол.). Експорт до Китаю компенсує лише близько п’ятої частини колишніх постачань до Європи, які після початку повномасштабної війни скоротилися у 12 разів (з пікових 200 млрд кубометрів до менш ніж 17 млрд).