Відстаючи в безпілотній війні та не маючи соціальної стійкості, Європа ризикує бути не готовою до наступної війни.
Чи може Європа перемогти Росію в реальному конфлікті? На папері — так. Але насправді відповідь непевна. Військова сила без готовності є стратегічною вразливістю. Якщо завтра спалахне великий конфлікт, Європа матиме великі труднощі. Ми маємо потенціал бути набагато краще підготовленими, але це вимагає термінових змін і постійних зусиль. Затримка коштуватиме набагато більше.
Проблема не лише в озброєнні, хоча Європі бракує критично важливих систем і достатньої кількості тих, які вона має. Глибша проблема – в тому, як ми готуємося як суспільства, і яка ціна цієї готовності. Європа відстає в безпілотній війні та координації між державними установами, промисловістю та громадянами. Інфраструктура та стійкість мають таке ж значення, як танки та ракети.
На папері Європа виглядає грізною: велике населення, сильна економіка, передова промисловість, інновації світового класу та потужні союзники. За всіма цими показниками ми перевершуємо Росію. Однак, якщо завтра розпочнеться війна, Європа буде довго боротися, перш ніж переломити ситуацію, і Росія це знає.
Чому? Тому що ми досі готуємося до Росії лютого 2022 року. Такої Росії вже немає. Сьогоднішня Росія — це воєнна економіка з набагато більшим бойовим досвідом і вирішальною перевагою в безпілотній війні. Москва повністю перейшла на дрони, тоді як Європа продовжує розглядати їх як нішеву можливість. Це помилка. Російське суспільство готове до війни і звикло до неї. Більшість європейських суспільств — ні.
Оборонна промисловість Росії швидко адаптувалася до санкцій, перейшовши на масове виробництво дронів і систем радіоелектронної боротьби. За останніми оцінками, Росія щомісяця виробляє тисячі ударних дронів, тоді як Європа ще обговорює правила закупівель. Ця різниця в швидкості є нашою ахіллесовою п’ятою. Росія швидко модернізує свої дрони та нарощує виробництво, а Європа відстає на цілі покоління дронів через високу вартість і повільні закупівлі. Поки наші системи пройдуть усі випробування й тендери, вони застаріють, і часто вони вже застарівають до моменту поставки. Ця різниця в часі дорого нам коштуватиме, якщо ми не діятимемо зараз.
Це підтверджують нещодавні вторгнення дронів по всій Європі. Нам бракувало обладнання для виявлення та нейтралізації дронів, бракувало чітких процедур для їх збиття без ризику для цивільного населення, бракувало узгодженої реакції. Росія, яку нічого не стримує, продовжує гібридні дії проти нас. Це – тривожний сигнал.
Технології — це лише частина картини. Більшість наших суспільств не готові. Лише кілька європейських країн мають інституційну співпрацю, необхідну для тотальної оборони. Одним із таких рідкісних винятків є Фінляндія. Але наша інфраструктура вразлива: досі непідготовлені залізниці, тунелі, мости та укриття.
Ще однією “сліпою плямою” є цивільна оборона. Фінляндія та Швейцарія мають бомбосховища для свого населення, але більшість країн ЄС їх не мають. Лише деякі проводять регулярні навчання за участі військових, державних установ, цивільних осіб і приватних компаній. Готовність вимагає цього. Гібридні загрози використовують прогалини між юрисдикціями та установами. Якщо ми не усунемо ці прогалини, ми залишимося вразливими.
Кількість має значення, а Європі її бракує. Ми маємо високоякісну зброю, але її недостатньо. Нам потрібно більше дронів, снарядів, ракет і систем протиповітряної оборони. І нам потрібно більше і краще навчених людей, які будуть ними керувати. Технології важливі, але війни в кінцевому рахунку ведуть і виграють люди.
Європа повинна прийняти підхід, що охоплює все суспільство: більше співпраці, більше координації, більше інновацій, більше обладнання. Нові моделі закупівель, нові партнерства та спільна робота з приватними суб’єктами. Вчіться в України. Вчіться у Фінляндії. Армії мирного часу не можуть впоратися самостійно. Має бути залучене все суспільство.
Нам також потрібні нові способи протидії гібридним загрозам: постійні інновації в безпілотній війні, модульні системи оборони та гнучка співпраця між державними установами, цивільним населенням, НУО та приватними компаніями.
Нііністо вказує правильний напрямок, але потрібно більше. Європа повинна розглянути можливість обов’язкових навчань з цивільної оборони, створення запасів критично важливих компонентів та прискорення виробництва дронів через спільні підприємства. Європейський оборонний фонд та інноваційні програми НАТО – це кроки вперед, але вони досі повільні й фрагментарні. Цикли закупівель, які тривають роками, треба замінити гнучкими моделями, які забезпечують можливості за лічені місяці. Досвід України показує, що швидка адаптація можлива, коли уряди, технологічні компанії та громадянське суспільство працюють разом.
Нарешті, Європа повинна вирішити фінансове питання. Заморожені російські активи є значним ресурсом, який може фінансувати оборону України та прискорити готовність Європи. Не можна, щоб юридична обережність переважала стратегічне виживання України та Європи. Якщо Європа буде вагатися, ціна буде вимірюватися не судовими справами, а життями та суверенітетом. Необхідно вирішити питання щодо перешкоджання Бельгії у вивільненні заморожених активів.
Все це є нагальним. Найкращий спосіб уникнути війни з Росією простий: забезпечити перемогу України. Повна підтримка України – це перша лінія оборони Європи. Діяти зараз – це не просто можливість, а питання існування.
Погляди автора статті не обовязково збігаються з поглядами Kyiv Post.