Коли в січні 2025 року США ввели нові санкції проти нафтового сектору Росії, заборонивши американським громадянам надавати послуги російським нафтовидобувним підприємствам, багато хто очікував, що енергетичний гігант SLB з Х’юстона нарешті вийде з ринку, з якого обіцяв вийти ще три роки до того.
Документи, отримані аналітичною компанією Dallas, показали, що в лютому 2025 року, за кілька тижнів після вступу в силу нових обмежень, компанія, раніше відома як Schlumberger, продовжувала передавати росіянам свої технології буріння.
«Продовжуючи надавати технічні послуги, логістику та обладнання російським нафтовим підприємствам, західні компанії, такі як SLB, допомагають підтримувати видобуток нафти, який безпосередньо фінансує агресивну війну Росії проти України, — сказав Олег Савицький, стратегічний радник української енергетичної групи Razom We Stand. – Це прямо підриває заявлену мету режиму санкцій США і суперечить національним інтересам США».
Докази включають інженерні креслення спеціалізованого обладнання для видобутку нафти, угоди про нерозголошення та виробничі контракти між російською дочірньою компанією SLB та місцевими виробниками. У матеріалах, датованих лютим 2025 року, детально описано передачу конструкцій роторів і статорів, що використовуються в електричних насосах — критично важливих компонентах, які забезпечують видобуток російської нафти з глибоких свердловин.
Україна пішла далі, ніж західні уряди, додавши SLB до свого списку міжнародних спонсорів війни. У 2023 році Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК) написало, що «американська компанія SLB відіграє критичну роль для держави-агресора, займаючи 8% російського ринку нафтових послуг». Агентство зазначило, що сама SLB визнала, що сплатила понад 4,5 млрд доларів податків до російського бюджету та працевлаштувала 11 500 осіб на заводах і в сервісних центрах всередині країни.
Прибуткова діяльність у Росії
За даними веб-сайту компанії, у 2024 році SLB отримала в Росії 1,4 млрд доларів доходу, що становить приблизно 4% від усіх її світових доходів. Хоча для корпорації з активами майже 50 млрд доларів це може здатися скромною цифрою, для енергетичного сектору Росії, який є основним джерелом фінансування війни, це означає постійний доступ до передових західних технологій.
Савицький попередив, що проблема полягає не в незначному порушенні вимог, а в постійній підтримці. «У певний момент така поведінка виходить за межі обходу санкцій і переходить у співучасть у воєнних злочинах — це поріг, який може мати серйозні юридичні наслідки».
Професор Сумського державного університету Олексій Пластун сказав в інтерв’ю Kyiv Post, що «для компаній завжди існує баланс між ризиком і прибутком. Коли переважають прибутки, вони часто готові прийняти репутаційні збитки та зовнішній тиск. Але якщо цей тиск стає постійним і достатньо сильним, баланс може зміститися — а разом з ним і їхнє рішення залишитися в Росії».
Найбільша в світі компанія з обслуговування нафтових родовищ неодноразово привертала увагу американських законодавців. У 2023 році сенатор Боб Менендес зажадав пояснень щодо продовження інвестицій SLB у Росію. У 2024 році понад 50 членів Палати представників закликали до посилення санкцій проти російського нафтового сектору.
Як зазначено у звіті слідчої організації Global Witness від серпня 2024 року, попри неодноразові заяви про «скорочення» своєї діяльності в Росії, SLB поглибила свою присутність у країні. У звіті наголошується, що в грудні 2023 року російська дочірня компанія SLB підписала новий контракт із Всеросійським науково-дослідним геологічним нафтовим інститутом (ВНІГНІ) для підтримки геологічного моделювання з метою майбутнього розвитку видобутку викопного палива.
Тим часом компанія активно наймає молодих російських інженерів, подвоївши свою активність на університетських ярмарках вакансій з 2023 по 2024 рік і оголосивши про понад 100 вакансій у Росії. Аналіз Global Witness свідчить про те, що SLB готується до довгострокового майбутнього в Росії, а не до виходу з ринку.
Пластун зазначив, що SLB «просто скористалася можливістю, яка з’явилася після виходу західних конкурентів, таких як Halliburton і Baker Hughes», і регуляторним середовищем, «де багато хто воліє не бачити», як компанії обходять санкції.
Ця тенденція продовжилася і в 2025 році. У своєму звіті Dallas підкреслює, що 11 лютого 2025 року — за місяць після того, як набрали чинності нові санкції США — Schlumberger Technology Company розпочала пошук підрядників для виробництва компонентів обладнання за кресленнями SLB. Виробничий ланцюжок простий: російські підрядники виготовляють компоненти за кресленнями SLB, деталі збираються на заводі в Тюмені, а готове обладнання встановлюється на бурових установках у Росії, де його обслуговує персонал Schlumberger.
Прогалина в санкціях
SLB працює через складну корпоративну структуру, що охоплює кілька континентів, а її російський підрозділ офіційно контролюється європейськими дочірніми компаніями. Така офшорна схема ускладнює застосування санкцій США, які забороняють американським громадянам «прямо чи опосередковано» надавати послуги нафтовим родовищам Росії.
У січні генеральний директор SLB Олів’є Ле Пьош заявив, що компанія «переглядає нові санкції», і що її добровільні кроки, такі як припинення поставок продукції та технологій з її глобальних об’єктів до Росії, «відповідають новим обмеженням».
Незважаючи на нові правила, правозастосування стало помітно м’якшим. «За адміністрації Трампа суворіший контроль за SLB малоймовірний, головним чином через зміни в пріоритетах правозастосування, лобіювання бізнесу та толерантність до неоднозначності у дотриманні санкцій», — сказав мені в інтерв’ю Трестон Віт, головний геополітичний директор консалтингової компанії Insight Forward.
«Білий дім знизив пріоритетність агресивного правозастосування санкцій, скоротивши такі структури, як оперативна група Міністерства юстиції KleptoCapture, і зосередившись на ширших стратегічних та економічних цілях. Це інституційне скорочення зменшує можливості для детальних розслідувань у таких транскордонних випадках, як діяльність SLB в Росії», – зазначив Віт.
Віт додав, що великі американські енергетичні компанії виграють від «політичного середовища, де гнучкість і укладання угод цінується більше, ніж суворе дотримання правил», створюючи простір для діяльності SLB у сірій зоні регулювання.
«Кожна прогалина у виконанні санкцій полегшує Росії відновлення пошкодженої інфраструктури та збереження постачання нафти, — сказав Савицький. – Це послаблює реальний вплив українських ударів на виробничі потужності».
Без західної технологічної підтримки та технічного обслуговування значна частина нафтової інфраструктури Росії швидко занепаде — цей процес вже прискорився через постійні удари українських дронів. Кінетичний тиск Києва є найефективнішим, коли його доповнюють жорсткі західні санкції, які гарантують: якщо дрони пошкодять виробничі потужності Росії, західні компанії не допомагатимуть їх відновлювати.