Раніше ми вже писали про те, що в 2025 році на ринку азартних ігор України почалися зміни, які можна сміливо назвати чи не революційними. Особливостями його розвитку стало збільшення податкових надходжень (принаймні протягом перших трьох кварталів поточного року), боротьба з засиллям росіян, створення нової Асоціації українських операторів грального бізнесу.
Але! Найважливішими стали структурні зміни в державному регулюванні ринку. Йдеться насамперед про те, що рolicy-making, тобто формування політики держави у цій дуже чутливій сфері, відійшло у підпорядування Мінцифри. Іншим важливим елементом таких змін стало створення нової державної агенції PlayСity (“Плейсіті”), яка має втілювати в життя цю нову політику. Ми поспілкувалися з Геннадієм Новіковим, головою PlayСity. Він завітав до ньюзруму Kyiv Post незадовго до кінця грудня, щоб відповісти на наші запитання.
Kyiv Post (KP): Пане Геннадію, як би ви оцінили перші шість місяців роботи «Плейсіті» за п’ятибальною шкалою?
Геннадій Новіков (ГН): Думаю, на четвірку. Не все, що планувалося спочатку, вдалося в той термін, на який ми розраховували.
KP: Які головні досягнення ви могли би виміряти чи показати? І чого найбільше не вдалося зробити за перші пів року?
ГН: Щодо досягнень — почнімо з того, що ми запустили нове агентство достатньо швидко. Встигли, в принципі, менш ніж за півтора місяця запустити новий орган. Відновили процес ліцензування, бо це вимагало від нас, від Мінцифри та від Кабміну певних дій з ухвалення нових ліцензійних умов і «нормативки» (нормативної бази).
Ліцензії почали видавати вже на початку осені. Запустили багатостраждальний тендер на розробку системи моніторингу. Зараз триває приймання робіт першого етапу.
Також розпочали перезапуск лотерейного ринку, який 12 років був поза регуляцією — це поки що незавершений процес. Досить активно почали боротьбу з нелегальною рекламою. Цього в Україні, в принципі, раніше ніколи не було: ніхто не блокував тікток-сторінки, не було масової боротьби з рекламою нелегальних казино в Інстаграмі.
KP: А що не вдалося?
ГН: Насправді я не можу сказати, що десь був прямий провал. Щось хотілося б зробити швидше. Щодо системи моніторингу, ми були обмежені в часі. Влітку починаємо функціонувати, за місяць робимо технічні вимоги, консультуємося з провідними ІТ-компаніями. Але з огляду на те, що через бюджетне законодавство наприкінці року невикористані гроші «зникають», ми мали стислі терміни на розробку.
Система складна технічно. За оцінками провідних ІТ-компаній України, її розробка займає до 13 місяців, а в нас було всього чотири до кінця року. Тому ухвалили рішення розбити тендер на два етапи, щоб заощадити час. Першу чергу робимо в цьому році (зараз її приймаємо) [інтерв’ю було записане в грудні 2025-го], а до другої повертаємося вже на початку 2026-го.
Трохи затягнувся, відверто скажу, процес цифровізації ліцензії (тільки нещодавно уряд ухвалив постанову), але це наш пріоритет, ми це зробимо.
Ще з того, що «не вдалося» — хоча це не зовсім наша вина, але з погляду ринку ми стримані в прогнозах щодо податкових надходжень від бізнесу наприкінці року. Є проблема з банківським обслуговуванням і проблема з нелегальним сектором. Ситуація складна, і я вважаю, що це наш програш як держави Україна. Ми щодня втрачаємо: і в податках, і в розвитку цивілізованого ринку, і в захисті гравців.
KP: Ви маєте на увазі велику частку нелегального ринку?
ГН: Так. Асоціація легальних гравців робила дослідження, і за їхніми оцінками, десь 40–55% — це частка нелегального ринку, якщо говорити про онлайн. Це дуже багато.
У мене немає повної статистики по країні, але ми спілкуємося з ринком. Легальні організатори, які мають наземну присутність, кажуть: «Ми відкриваємо зал гральних автоматів або казино, а навколо нас, як гриби, виростають нелегальні зали». Я їм кажу: повідомляйте про це напряму в БЕБ (Бюро економічної безпеки).
Вони надсилають нам списки — там десятки таких залів на один легальний. Ми пересилаємо цю інформацію до БЕБ, тому що ми не є органом досудового розслідування. За законом ми є регулятором легального ринку.
Playcity тут виступає координатором: ми збираємо сигнали від ринку, працюємо з БЕБ, НБУ та банківським сектором, щоб створити системні умови, за яких нелегальному бізнесу стає економічно невигідно працювати. Драйвером реформи індустрії та проактивним менеджером взаємодії держсектору є команда Мінцифри.
За поганою чиновницькою логікою можна було б сказати: «У легальному секторі все гаразд, ми його регулюємо, а що поза ним — нас не цікавить». Але за цими межами є об’єктивна реальність: 50% онлайну — в тіні, є нелегальний офлайн. І держава, яка вирішила легалізувати цей ринок, програє.
Якщо тенденція не зміниться, і ми не створимо несприятливих умов для нелегалів та нормальних правил для легального ринку, реформа не принесе нам результатів. Це закінчиться погано для всіх.
Наприклад, умовним мораторієм. Бо коли кажуть, що «всі казино погані», це часто рефлексія саме на легальні заклади. Люди не дуже розрізняють: зайшов на піратський сайт подивитися фільм, побачив рекламу казино — хто там питатиме про ліцензію?
Але мораторій не означатиме, що бізнес зникне. Це означатиме, що 100% онлайну працюватиме нелегально. Права гравців не захищені, держава не отримує нічого. Куди йдуть кошти з нелегальних казино — велике питання: і щодо фінмоніторингу, і щодо фінансування тероризму чи країни-агресора. Ми бачимо, що бренди нелегальних казино, які ми блокуємо, присутні й на території РФ.
KP: Що було найскладнішим у реалізації цього року?
ГН: Мабуть, тендер щодо системи моніторингу: правильно підготувати й запустити. Також складно було налагодити діалог із ринком. Наприклад, квартальна звітність. Ми почали вимагати звітність за другий квартал, а вони її ніколи не подавали. Ми оштрафували, здається, 7 компаній. І все — за результатами третього кварталу в нас 100% звітність, вже електронна (ми змінили нормативку).
Ми не ставимо собі за мету зібрати якнайбільше штрафів. Мета регуляції — порядок і прозорість. Штрафи — це лише метод.
KP: Скільки нових ліцензій ви видали і скільки ресурсів заблокували?
ГН: Заблокували близько 2,5 тисяч. Щодо нових ліцензій — 34 організаторів зараз ліцензовано. Цього року видавали ліцензії як ОАІ (ліцензії організаторам азартних ігор — ред.), так і В2В (надавачам послуг для організаторів ігор — ред.). Загалом протягом року видали 3 ліцензії ОАІ і 10 для В2В, + ліцензії під гральне обладнання (там їх дуже багато, бо це може бути і по 10 на одного організатора).
KP: Щодо податкових надходжень: чи збільшилися вони цього року і які прогнози?
ГН: Загалом, це запитання до Державної податкової служби. Мої прогнози стримані. Через велику частку нелегального ринку та проблеми з банківським обслуговуванням (фактично монополія на обслуговування), податкові надходження за 3–4 квартали, найімовірніше, впадуть. Короткострокові коливання можливі, але стратегічна мета — стабільна, прогнозована модель, де гроші на ринку контролюються.
Є проблема з окремими операторами, які призупинили діяльність. Це питання правоохоронців, але з погляду податків — це втрата. Клієнтська база зупиненого легального оператора не переходить на 100% до інших легальних. Хтось іде в тінь, хтось — на клони. Наприклад, був Parimatch, який потрапив під санкції. Зараз на ринку є активний нелегальний оператор Parik24. Схожа назва, маркетинг, брендування. Ми їх блокуємо, але вони працюють агресивно. У мене є внутрішня впевненість, що це пов’язано з Parimatch.
KP: «Плейсіті» замінило КРАІЛ, яка мала ну дуже неоднозначну репутацію. Ви — нова команда? Ви плануєте зменшувати вплив людського фактору на діяльність агенції?
ГН: КРАІЛ була, скажімо так, не дуже дієвою. Ми точно маємо на меті прибрати людський фактор: цифрова ліцензія, система моніторингу. Як це працювало, наприклад, з блокуванням нелегальних сайтів у КРАІЛ? Сиділо 3–4 людини й через Google шукали сайти — це monkey job. Ми зробили систему трекінгу: внесли всі заблоковані сайти, система сама знайшла їхні дзеркала, що працюють. Ми дали можливість громадянам подавати скарги. Зараз це обслуговує одна людина, а не п’ять, як раніше. І кількість заблокованих нелегальних сайтів значно збільшилась.
Щодо команди: сьогодні в «Плейсіті» зі мною 43 людини. Це дуже мало. Зарплати низькі (середня зарплата головного спеціаліста — 17 тисяч гривень), у черзі ніхто не стоїть. Я запросив нову команду, але частина цієї команди – це ті люди з КРАІЛ, які показали готовність «працювати і жити по новому». Та й сам я працював у КРАІЛ, нагадаю. Якби ж ми формували штат через стандартні конкурси «з нуля», ми б досі нічого не запустили через обмежені ресурси. А так маємо результати.
КР: Щодо державної системи онлайн-моніторингу. Коли будуть підключені легальні оператори?
ГН: Ми зараз приймаємо систему. Далі — початок експлуатації. У операторів за законом є пів року на підключення. Очікуємо, що на кінець літа наступного року система запрацює повноцінно з підключеними операторами. Це складний процес інтеграції, немає протоколів, тому пів року — це навіть швидко.
КР: Розкажіть, будь ласка, трохи більше про зміст системи моніторингу.
ГН: Для легальних операторів вона знімає безпідставні звинувачення. Система — це каса, де видно всі операції: депозити, ставки, виплати. Від входу грошей до виходу. Для держави це об’єктивний інструмент контролю. Це також питання справедливості оподаткування. Але податковий кодекс треба адаптувати. Податок на виграш 23% зараз трактується так: якщо я поставив 1000 грн, виграв 100 (разом 1100), то податок стягується з усієї суми 1100 грн. Тобто гравець отримує менше, ніж поставив. Це абсурд, який штовхає гравців у нелегальний сектор.
КР: Якою є ваша взаємодія з Мінцифри?
ГН: Взаємодія чудова. Вони — рушії реформи, полісімейкери (встановлюють правила), я — відповідаю за виконання. Щодо глобальних речей, як-от податок на виграш, обговорюємо разом.
КР: Ринок лотерей. Коли вдасться його перезапустити?
ГН: Почнімо з того, що довгий час оператори ринку працювали за старими правилами (ліцензії скінчилися ще до 2014-го). КРАІЛ не змогла ухвалити нові умови. Ми з Мінцифри прийняли нові ліцензійні умови. Три головні зміни:
- Ліцензія на 3 роки (а не на 10)
- Повна звітність (раніше звітували формально, папірцями)
- Обмежили онлайн-розповсюдження: одна ліцензія — один сайт і один додаток.
Зараз оголошено конкурс на три ліцензії. Прийом документів — до 29 грудня. Скоріш за все, подадуться локальні оператори. Для міжнародних треба змінювати закон. Три ліцензії — це понад 60 мільйонів гривень до бюджету тільки ліцензійних платежів на рік.
КР: Щодо так званого реєстру лудоманів, тобто, осіб, яким обмежено доступ до ігор: чи буде він цифровізований?
ГН: Так. Зараз реєстр є (12,5 тисяч записів), дістався у спадок від КРАІЛ, але він незручний . Ми розробляємо новий продукт на базі Diia Engine. Мета — захистити вразливі категорії. Це не реєстр «хворих», це реєстр самообмеження.
КР: Чи матимуть змогу гравці обмежити себе через «Дію»?
ГН: Плануємо через портал. Максимальний термін самообмеження — 3 роки.
КР: Скажіть, будь ласка, яка зараз відповідальність операторів за допуск таких людей?
ГН: Штраф у розмірі 500 мінімальних заробітних плат — це 4 мільйони гривень. До того ж, якщо допустити таку особу до гри, оператор має компенсувати програш у десятикратному розмірі безпосередньо самому гравцеві (самообмеженій особі).
КР: Тобто заплатити штраф, ще й компенсувати програш у десятикратному розмірі? Виходить, зараз оператори реально намагаються не допускати таких людей?
ГН: У чому полягає концептуальна різниця між легальним і нелегальним ринками? Загалом, легальний ринок — це хороша історія. Компанія працює офіційно, розвиває бренд, їй важливо, що про неї говорять і як її сприймають. Натомість нелегальний ринок може зайти з якоюсь трешовою, агресивною рекламою, у моменті заробити навіть більше, ніж легальний гравець, але швидко зникнути з тих чи інших причин. Тому суто ідеологічно легальному організатору людина із залежністю не цікава. Йому потрібен клієнт, який може стабільно щомісяця витрачати на гру, наприклад, 5% свого доходу.
У гральному бізнесі є такий показник — LTV (lifetime value): скільки грошей гравець приніс компанії за весь період свого «життя» в продукті. Ціна залучення нового гравця дуже висока: ти платиш за трафік, платиш команді. А людина, яка страждає на залежність, скорше за все, приносить останні кошти. І вони зазвичай невеликі.
Там уже патологія: людина пішла, продала щось із хати і програла це в казино. А потім — купа проблем. І взаємодія з такою людиною складна, і гроші «не ті».
Тому цивілізований ринок, до якого прагнуть «білі» гравці і до якого прагнемо ми, — це коли гра сприймається як розвага. Щоб люди не брали участі в азартних іграх собі на шкоду. Це має бути вибір: я маю вільні кошти, і я вирішую — піти мені в кіно, купити квиток за 200–300 гривень, чи поставити їх у казино. Я роблю вибір, отримую емоцію і після цього зупиняюся.
Завдання держави — не забороняти розвагу, а створити умови, за яких вона не шкодить людині. Саме тому ми інвестуємо в цифровий реєстр самообмеження і комунікацію з громадянами та організаторами.
КР: Як «Плейсіті» бачить свою роль у культивації відповідальної гри?
ГН: Давайте розділимо це на інструменти реагування та інструменти комунікації. Те, що ми вже робимо (штрафи за допуск, контроль) — це інструменти «виховання» ринку.
Мінцифри ухвалило нові правила відповідальної гри, зараз розробляються ліміти. Наше завдання тут складається з двох частин. Перша — забезпечити контроль за тим, що ринок це впровадить. Друга — прокомунікувати це людям.
Наприклад, той самий реєстр осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів («реєстр лудоманів»). Ми маємо, з одного боку, зробити технічно правильний продукт, зручний і для гравця, і для нас, і для ринку. А з іншого боку — ми повинні донести людям, що такий реєстр існує. Я впевнений, що більшість населення сьогодні про цей інструмент обмеження просто не знає.
Не менш важливим є залучення Національного банку України. Без синхронізації з фінансовим регулятором неможливо ефективно протидіяти схемам нелегального ринку — p2p-переказам, міскодингу та обходу фінансового контролю, через які нелегальні оператори уникають відповідальності. Залучити у реформу регулятора банківської сфери зараз допомагає Мінцифра.
Ось така наша роль: робота з ринком і робота з громадянами. І, звісно, окрема роль у комунікації — це пояснювати людям, що таке нелегальний ринок, чому він існує і які ризики від нього є і для гравця, і для держави загалом.