Будь-який аналіз поточної ситуації та перспектив України вимагає реалістичної оцінки найкращого та найгіршого сценаріїв. Не бажаючи поширювати песимізм чи надмірний оптимізм, спробуємо коротко зважити деякі труднощі, з якими Україна продовжуватиме боротися до закінчення війни з Росією.
Отже, де ми зараз?
До кінця 2025 року українці мали проблеми з щоденними відключеннями електроенергії, які тривали до 16 годин на добу через постійні атаки російських дронів і ракет. Люди мусили планувати своє життя з урахуванням відключень електроенергії, розраховуючи, коли вони зможуть готувати їжу, працювати або зігрітися.
Ця боротьба — світла з темрявою — стала символом того, що несе Україні 2026 рік. Повномасштабна війна триває вже майже чотири роки, і головне питання полягає не лише в тому, чи зможе Україна утримати фронт, а й у тому, чи зможе вона забезпечити функціонування в умовах постійних атак.
Енергетична війна: картина великої боротьби
Атаки на електростанції України показують, як змінилася війна. Намагаючись зламати українське суспільство, Росія вже знищила близько 60% виробничих потужностей України з видобутку газу. З жовтня по грудень 2025 року росіяни бомбили цивільні об’єкти й житлові райони сильніше, ніж від початку війни.
Але енергетики продовжують лагодити обладнання, навіть коли над їхніми головами літають дрони. Лікарні працюють на генераторах, а підприємства – за графіками відключення електроенергії. Родини заряджають свої пристрої, коли це можливо.
Ця витривалість коштує дорого. Потрібно постійно шукати ресурси, а психологічний стрес наростає з кожним місяцем.
Економічне навантаження
Не секрет, що для того, щоб утриматися на плаву під час війни, Україна покладається на масштабну допомогу інших країн та міжнародних фінансових інституцій.
Ця критично важлива зовнішня підтримка не безмежна і не надається без умов. Люди втомлюються робити пожертви, а вагання адміністрації Трампа ще більше погіршують ситуацію.
Підприємства ніколи не знають, чи буде у них електроенергія. Важко збирати податки.
У листопаді минулого року інфляція становила близько 9,3%. Уряд намагається зробити неможливе: продовжувати витрачати кошти на оборону, водночас піклуючись про пенсіонерів, тих, хто втратив свої домівки, та всіх інших, хто пожертвував так багато.
Зберігаючи єдність
Постійні корупційні скандали показують, наскільки напружена ситуація всередині України. Коли ресурсів не вистачає, а всі йдуть на жертви, людей обурює те, що солдати гинуть, а багаті багатіють.
Україна має підтримувати свою демократичну систему навіть під час війни. Уряд Зеленського впорався з захистом демократії краще, ніж очікувалося, але це стає дедалі складніше.
Уряд розпочав розслідування і висунув звинувачення проти деяких високопосадовців, але боротьба з корупцією залишається складною. Агентства, які борються з корупцією і розслідують справи впливових осіб, наштовхуються на опір з боку тих, хто перебуває при владі.
Збереження відповідальності лідерів під час війни – коли найпростіше відкласти вирішення проблем – показує, чи може Україна одночасно воювати проти Росії і проти корупції.
Москва і Вашингтон тиснуть на Україну, вимагаючи проведення виборів під час війни. Це потенційно дестабілізуючий фактор, оскільки, серед іншого, відволікає увагу від необхідності політичної єдності і сприяє розколу.
Втрата людей
І весь цей час Україна продовжує втрачати людей. Мільйони виїхали за кордон або стали внутрішньо переміщеними особами.
У військо призвали сотні тисяч людей, що призвело до скорочення кількості робочої сили. 3,57 мільйона людей були змушені переїхати в інші регіони країни, а 5,7 мільйона виїхали з країни. Зростає кількість загиблих і поранених. Все більше чоловіків намагаються уникнути призову, даючи хабарі, тікаючи або працюючи в тіні.
Все це виснажує обмежену робочу силу країни. Кожен кваліфікований працівник, який виїжджає, кожен молодий чоловік, який гине, кожен інженер, який уникає призову, означає меншу продуктивність, менше податкових надходжень і меншу здатність до відновлення.
Наслідки цього будуть відчуватися роками. Україна намагається утримувати велику армію, підтримувати роботу важливих галузей промисловості, надавати державні послуги та зберегти достатню кількість людей для відновлення після війни — і все це з населенням, яке скоротилося ще до початку війни.
Розвиток оборонної промисловості
Оборонна промисловість України швидко зростає. Зараз половина зброї, що використовується на фронті, виробляється в Україні, а в 2026 році близько 75% зброї буде закуплено в українських компаній.
Для країни, яку війна застала з застарілою зброєю радянських часів і тією, яку їй передали інші країни, це дивовижна зміна.
Українські компанії виявили винахідливість, виготовивши дрони, артилерію та засоби радіоелектронної боротьби. Власне виробництво зброї дає Україні більший контроль і дозволяє заощаджувати кошти.
Але Україна на межі своїх можливостей. Країна зі значно виснаженою робочою силою може виробляти лише обмежену кількість продукції, маючи при цьому велике військо і підтримуючи функціонування суспільства.
Вітчизняне виробництво вимагає сировини, деталей, електроенергії, які важко отримати через війну. Ракета, що влучає в електростанцію, не тільки спричиняє відключення електроенергії, а й зупиняє роботу заводів, що виробляють снаряди.
Зовнішня підтримка
Внутрішні проблеми України не можна відокремити від того, що відбувається у світі.
Скорочення підтримки з боку адміністрації Трампа спричинило проблеми як з постачанням, так і з моральним духом. Європейські країни намагаються допомогти, але європейська політика є нестабільною. Популістські рухи набирають сили, а втома від України стає проблемою під час виборів.
Найбільше занепокоєння викликає те, що все більше людей наполягають на мирних переговорах, які передбачають відмову від території, що є неприйнятним для більшості українців. Зростає розбіжність між тим, що інші країни вважають прийнятним, і тим, що готові прийняти українці, і це становить загрозу для альянсу, який підтримує опір України.
Випробування, що чекає попереду
Цифри не можуть передати страждання, які майже неможливо осягнути.
Щоб підтримати бойовий дух людей, потрібно більше, ніж просто патріотичні промови. Їм потрібно бачити реальні докази того, що їхні жертви не марні, і підтримувати цей дух стає все складніше.
Початкова єдність 2022 року перетворилася на виснаження, змішане зі стоїчною рішучістю, більш серйозним розрахунком того, як довго вони зможуть протриматися.
Отже, коли енергетики ризикують своїм життям, щоб дати світло, урядовці намагаються збалансувати неможливі бюджети, а солдати тримають позиції вздовж сотень кілометрів фронту, українці стикаються з випробуванням, яке повністю відрізняється від того, що було в 2022 році.
Вони пережили початковий шок від вторгнення. Тепер питання в тому, чи зможуть вони підтримувати функціонування складних систем країни, яка постійно зазнає різних атак.
Небезпека в 2026 році – не стільки в раптовому військовому краху, скільки в повільному ослабленні – поступовому руйнуванні здатності уряду функціонувати, ослабленні економіки та зв’язків, що тримають суспільство разом, і це унеможливлює подальший опір.
Темрява, що загрожує Україні, може бути не наслідком військової перемоги Росії, а результатом тягаря внутрішніх проблем країни, з якими навіть найрішучіша нація не може боротися вічно.
Чи зможе уряд України підтримувати функціонування країни під таким постійним тиском? Чи надаватимуть інші країни достатню підтримку? Чи зможе країна вести сучасну війну на виснаження, не виснажуючись – не від ворога, а від чистої втоми від спроб зробити занадто багато з занадто малим і занадто довго?
Енергетики, які працюють у темряві, розуміють одну важливу річ: світло має залишатися увімкненим не тому, що це легко чи можливо, а тому, що альтернатива немислима.
Те саме стосується всіх аспектів боротьби України в 2026 році.
Те, чи зможуть українці протриматися достатньо довго, щоб досягти прийнятного для них результату, визначить, яким буде рік, що настав.
Але українці та їхні союзники також пам’ятають і, без сумніву, сподіваються, що найтемніша година – перед світанком.
І вони усвідомлюють, що незалежно від того, наскільки руйнівними були атаки на енергетичну інфраструктуру країни, світло завжди повертається.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post