У тіні повномасштабної війни, яка триває вже майже чотири роки, польсько-українські відносини вступають у нову фазу. Після безпрецедентної хвилі емпатії у 2022 році суспільні настрої в Польщі явно погіршилися і поступово зміщуються в бік більш виваженого підходу.
Це не обов’язково означає щось негативне, і ситуація не така погана, як може здатися. Багато людей стурбовані зростанням антиукраїнських настроїв. Фактом є те, що поліцейська статистика показує збільшення кількості злочинів на ґрунті національної ненависті, а інтернет заполонили ворожі коментарі. Однак останні дослідження показують, що, хоча проблеми дійсно існують, реальність є менш тривожною, ніж це здається в інтернет-просторі.
Всупереч поширеній думці, дослідження, проведені на замовлення Центру Мєрошевського (українська та польська версії), показують, що серед поляків переважають не крайні, а помірковані та нейтральні настрої. Про позитивне або нейтральне ставлення до українців заявили 54% респондентів (за даними Центру Мєрошевського, у 2022 році цей показник становив 63%). Сьогодні суспільство насамперед очікує чіткого визначення цілей і вигод Польщі у відносинах, у тому числі символічних, такі як вирішення складних історичних питань (йдеться, зокрема, про Волинську трагедію). Ми спостерігаємо реальне погіршення ставлення до українців. Причини цього численні і не можуть бути зведені виключно до російської дезінформації (хоча вона й відіграє певну роль, частіше використовуючи існуючі напруження, ніж створюючи їх). Антиукраїнські настрої підживлюються деякими лідерами думок і політиками крайнього правого крила, головним чином партією «Конфедерація Польської Корони». Ці повідомлення особливо резонують з молодшою аудиторією і дуже підсилюються в соціальних мережах.
Серйозною помилкою була відсутність інституційних дій з боку держави. Проукраїнські політики, які становлять більшість, не змогли нав’язати власний позитивний наратив. Соціальний імпульс 2022 року не був використаний конструктивно. Це частково пов’язано з тим, що масова присутність українців є відносно новим явищем для суспільства, яке донедавна було переважно моноетнічним. Не було чіткої політики щодо того, чи Польща прагне інтеграції, асиміляції чи просто слугувати тимчасовим притулком. Нарешті, не було масштабних ефективних інтеграційних програм і послідовної комунікації з суспільством. Слід пам’ятати, що конфлікти є природним елементом будь-яких соціальних змін.
Міграція стала важливим політичним питанням у Польщі, як і в Західній Європі. Оскільки Польща не приймає великих груп біженців з Африки чи Близького Сходу, роль «інших» у цій дискусії дісталася українцям. Крайні праві ефективно нав’язали свою риторику в публічному дискурсі з цього питання.
Поляки не ворожі
Зміна настроїв означає більше розрахунку і менше емоцій. Переважна більшість поляків все ще виявляє проукраїнські настрої, очікуючи при цьому більш реалістичного підходу. Сьогоднішній розрахунок стосується насамперед історичних, економічних і технологічних питань, а не вимог, які є нереалістичними в умовах війни.
Зростає очікування громадськості, що польська держава чітко визначить цілі відносин і надасть їм більш інституційний характер. Інтенсивність контактів також означає, що поляки та українці краще пізнають одне одного – за даними Центру Мєрошевського, 69% поляків особисто знають принаймні одного українця. Україна більше не розглядається виключно як жертва, а все частіше як конкурент, що парадоксальним чином відображає її статус суб’єкта, а не лише об’єкта.
Ключовим випробуванням для цих відносин залишається історія. Волинська різанина під час Другої світової війни досі викликає сильні емоції і часто використовується в політичних цілях, тоді як польсько-українські бої за Львів (1918–1919) вже не є джерелом напруженості – ті події були вшановані, а рани загоїлися. Триваючі ексгумації жертв на Волині є важливим випробуванням для поляків щодо намірів України.
Яскравим проявом тривалої солідарності стала благодійна акція «Тепло з Польщі для Києва», в рамках якої десятки тисяч поляків пожертвували понад 2,4 мільйона доларів на електрогенератори для киян. Значну підтримку також надали польська держава, місто Варшава та польська католицька церква. Пізніше за зразком польської ініціативи подібні благодійні акції були організовані в інших країнах.
Негативні емоції у 2025 році також викликало обрання нового президента Польщі Кароля Навроцького. Хоча під час передвиборчої кампанії він використовував «українську карту», його несправедливо назвали антиукраїнським політиком. Атмосфера покращилася після його зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським.
Антиукраїнські настрої досі домінують у правій частині політичного спектру, але все більше лідерів думок і політиків визнають проблему і починають активно їй протидіяти. Слід також пам’ятати, що відносини – це не лише суспільні настрої: існує тісна співпраця у сфері безпеки, а Польща є другим за величиною після Китаю постачальником товарів до України.
Польсько-українські відносини не такі хороші, як колись, але тут важлива точка відліку. У порівнянні з періодом до повномасштабного вторгнення вони виглядають далеко не погано. Однак залишається багато проблем і попереду ще багато роботи. Їхній поточний стан, безумовно, кращий, ніж можна було б припустити на основі соціальних медіа, що підтверджують дослідження Центру Мєрошевського.
Надалі можна очікувати більш транзакційної політики Польщі поряд із продовженням однозначної підтримки України. У відносинах між сусідами завжди виникають кризи, які є наслідком близькості. Безумовно, їх буде ще багато, зокрема пов’язаних з економічними питаннями, але в моменти випробувань обидві країни поки що витримують їх.
Двосторонні відносини – це процес, у якому будуть кращі та гірші моменти, і як не парадоксально, нинішнє охолодження відносин може піти на користь обом сторонам, спонукаючи їх до більш раціонального погляду та чіткішого визначення цілей. Надмірні емоції, навіть позитивні, рідко сприяють відносинам.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.