Шлях України до Європейського Союзу— це непростий процес узгодження законів, норм і стандартів, а також демократичних принципів. Водночас він передбачає інтеграцію в європейську економічну систему, у якій логістичні зв’язки відіграватимуть стратегічну роль для торгівлі та безпеки.
Ми обговорили це з Маріо Мауро — депутатом Європейського парламенту та колишнім міністром оборони Італії, якого президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн призначила європейським координатором Балтійського, Чорноморського та Егейського транспортних коридорів. Він відповідає за продовження європейських коридорів до України, що потребує масштабних інвестицій у транспорт і інфраструктуру.
Ugo Poletti: Як політика TEN-T змінилася з урахуванням потреб України в безпечній логістиці, безпеці та стійкості до економічних викликів?
Маріо Мауро: Протягом десятиліть ми, європейці, будували мир і розвивалися навколо ідеї, яка колись здавалася неможливою для країн, що під час Другої світової війни воювали по різні боки фронту, — свободи пересування людей і товарів. Для цього ми відкривали кордони та вчилися мислити категоріями співпраці, що згодом привело до створення політики TEN-T — Транс’європейської транспортної мережі.
Європа, об’єднана спільною інфраструктурою, — це континент, здатний протистояти безпрецедентним викликам і діяти в інтересах своїх громадян, зокрема тоді, коли зміна клімату загрожує лісам у Греції чи Португалії. Така Європа може бути стійкою та забезпечувати захист критичної інфраструктури від гібридних загроз.
Така модель інтеграції також свідчить про те, що майбутнє України, Молдови та країн Західних Балкан — у Європейському Союзі, попри «привиди минулого», з якими нам знову доводиться мати справу. Разом ми здатні долати виклики як єдиний континент.
Чи вважаєте ви, що транспортна інфраструктура нині стала складовою оборонної архітектури Європи? Якщо так, то чи відображається ця нова роль у плануванні та пріоритетах TEN-T?
Стратегічна інфраструктура, зокрема залізниці, впродовж усієї історії сучасного транспорту завжди мала подвійне призначення — цивільне й військове. Російська агресія показала, наскільки важливою є роль української залізниці, яка завдяки своєму професіоналізму та незламному духу змогла забезпечити безпечну евакуацію тисяч цивільних із прифронтових районів, водночас підтримуючи військові ланцюги постачання.
Усе це — і для багатьох це може звучати несподівано — відбувалося за умов збереження регулярного пасажирського сполучення, наскільки це взагалі можливо у воєнний час.
Наразі ми працюємо над створенням розгалуженої, стійкої та сучасної інфраструктури, здатної ефективно функціонувати навіть за максимального навантаження на країни-члени. Оборона за своєю суттю є одним із ключових елементів стратегічно інтегрованої транспортної мережі.
Серед моїх обов’язків як координатора одним із головних пріоритетів є уніфікація ширини колії у Фінляндії та країнах Східної Європи. Це має підвищити рівень готовності та скоротити час реагування держав-членів до мінімуму в разі потреби. У найближчі місяці це залишатиметься одним із моїх ключових завдань разом з усіма партнерами вздовж транспортного коридору.
Україна та Молдова опинилися на передньому краї стратегічного протистояння. Як це впливає на довгострокове бачення ЄС щодо транспортної та інфраструктурної інтеграції у Східній Європі й Чорноморському регіоні?
Скажу прямо: ми маємо забезпечити реальні результати на всіх рівнях співпраці — як між державами-членами, так і з нашими партнерами в регіоні, насамперед з Україною та Молдовою. Розвинені транспортні зв’язки є основою конкурентоспроможності, і саме вони мають визначати наші дії.
Ми вже значно посилили транспортні спроможності вздовж коридору, однак потрібно рухатися далі — підвищувати не лише потужності та сумісність систем, а й зміцнювати критичну та енергетичну інфраструктуру, усувати обмеження та гарантувати стабільне постачання доступної енергії.
Ця енергія має вільно циркулювати в межах системи, допомагаючи знижувати навантаження в пікові періоди та перерозподіляти ресурси до регіонів, де вони найбільше потрібні.
Як координатор TEN-T, зокрема й у Чорноморському регіоні, з якими основними викликами ви стикаєтеся під час узгодження національних пріоритетів у межах єдиного європейського транспортного коридору?
Моє головне завдання як координатора TEN-T — досягати згоди та формувати спільне бачення розвитку коридорів. Ми маємо зосереджуватися на безперервності транспортної мережі та довгостроковій європейській інтеграції, а не лише на реалізації окремих національних проєктів.
Це особливо важливо для таких регіонів, як Чорноморський і Балтійський коридори, де нарощування ресурсів і поєднання найкращих практик із різними підходами до досягнення спільних цілей беззаперечно довели свою ефективність.
Запорукою успіху проєкту TEN-T є спільний рух уперед, який дає регіонам можливість створювати додану вартість на європейському рівні. Як і на початку політичного шляху Європи, солідарність і поетапна співпраця — через розв’язання проблем і покращення життя громадян — дадуть змогу зміцнити Європейський Союз, об’єднавши всі регіони та партнерів зі спільними цінностями.
Неможливо ігнорувати очевидне: незаконна й жорстока агресія Москви має бути припинена.
Як на практиці відбувається координація між європейськими фінансовими інструментами та національними бюджетами? Які механізми забезпечують узгодженість інвестицій?
Маріо Мауро: Такі інструменти, як регламент TEN-T та коридори основної мережі, разом із національними робочими планами створюють спільну рамку, яка спрямовує як фінансування ЄС, зокрема через механізм CEF (Connecting Europe Facility), так і національні інвестиційні рішення.
Важливо, що кошти ЄС покликані доповнювати, а не замінювати національні бюджети. Гранти поєднуються з національним співфінансуванням. Ще одним потужним інструментом є кредити Європейського інвестиційного банку. ЄІБ є ключовим партнером у цьому процесі, і наша позиція повністю узгоджена; наступного місяця координатори проведуть із банком важливу зустріч.
Насамкінець, фінансування дедалі більше пов’язують із рівнем готовності проєктів — з урахуванням їхнього транскордонного впливу та їхньої відповідності цілям коридору. Це допомагає зменшити ризик розрізнених або дубльованих інвестицій.
Як у межах TEN-T ви визначаєте «енергоефективність транспорту» і чому вона стала стратегічним пріоритетом для ЄС?
Енергоефективність тісно пов’язана з енергетичною безпекою. Рамкова система TEN-T також тісно інтегрована з розвитком міждержавних енергетичних мереж. Торік країни Балтії офіційно від’єдналися від російської енергосистеми — це стало важливим кроком у зміцненні енергетичної безпеки.
Стає дедалі очевидніше, що гібридні загрози й перебої з енергопостачанням є реальними та можуть загрожувати нашим лікарням, портам і електромережам.
Як підвищення енергоефективності транспортних коридорів сприяє енергетичній безпеці та стійкості Європи, особливо в умовах кризи або війни?
Відповідаючи на це запитання, я насамперед хочу звернути увагу на жорстокість, яку Росія неодноразово демонструвала, завдаючи ударів по електростанціях і енергетичній інфраструктурі України. Це призводило до того, що родини, діти й лікарні залишалися без електроенергії посеред зими, за температур до -27°C. Саме це ми маємо пам’ятати, коли говоримо про енергетичну безпеку.
Чому такі заходи, як електрифікація залізниць і портів та підвищення енергетичної незалежності, сьогодні є особливо важливими для сполучення в Чорноморському регіоні та Східній Європі?
Залізничний і морський транспорт забезпечують велику пропускну спроможність, енергоефективне та стійке сполучення для далеких вантажних перевезень. У Чорноморському регіоні вони відіграють особливо важливу роль у забезпеченні зв’язку між портами, Дунаєм і внутрішніми ринками, особливо там, де можливості автомобільних шляхів і пунктів пропуску обмежені.
Серед пріоритетних заходів — перенесення вантажопотоків з автомобільного транспорту на залізницю та внутрішні водні шляхи, електрифікація залізниць, а також використання берегового електропостачання й відновлюваної енергії в портах. Цифрові системи управління рухом і сумісності допоможуть зменшити затори, споживання пального та втрати енергії.
Які основні проблеми існують у залізничному сполученні між українськими портами та ЄС і як їх можна усунути в коротко- та середньостроковій перспективі?
Насамперед ідеться про різну ширину колії, обмежену пропускну спроможність на кордоні, інфраструктуру, що потребує модернізації та посилення, а також нестачу інтермодальних терміналів.
Мережа TEN-T визначає технічні, регуляторні та інвестиційні орієнтири, які дають змогу Україні задовго до повноправного вступу узгодити свої інфраструктурні стандарти зі стандартами ЄС. Це відкриває можливості для ранньої інтеграції, прискорюючи процеси завдяки сумісним мережам, спільним пріоритетам і скоординованому, амбітному фінансуванню.
Водночас не можна ігнорувати головну проблему: незаконна й жорстока агресія Москви має бути припинена, а Путіна необхідно залучити до переговорів, які відповідатимуть позиції наших союзників і партнерів у Києві.
Яким ви бачите успіх Чорноморського коридору TEN-T через 10 років — в економічному, стратегічному та політичному вимірах?
Успіх означатиме створення повноцінного, сумісного й стійкого коридору, який підтримуватиме торгівлю, відбудову та енергетичну безпеку. У стратегічному сенсі це посилить зв’язки Європи зі сходом, а в політичному — міцніше інтегрує Чорноморський регіон у майбутнє Європейського Союзу.
І ще один, можливо, трохи наївний, але важливий аспект — бачити цей коридор не лише як інфраструктуру для перевезення товарів, а як шлях для людей, їхніх ідей, мрій і прагнень.