У неділю, 12 квітня, угорці йдуть на вибори, і за результатами парламентських виборів - які називають одними з найважливіших у посткомуністичній історії країни - з тривогою спостерігатимуть у Києві, Брюсселі та інших європейських столицях.
Прем’єр-міністр Віктор Орбан, який з 2010 року править країною як самопроголошений «неліберальний демократ», неодноразово виступав як той, хто підриває єдність Заходу.
Попри членство Угорщини в Європейському Союзі та НАТО, він часто розходився з союзниками щодо ключових питань зовнішньої політики та підтримував надзвичайно теплі стосунки з Кремлем, навіть після повномасштабного вторгнення Москви в Україну у 2022 році, заробивши репутацію найбільш проросійського лідера в ЄС.
Але вперше за 16 років влада Орбана стикається з серйозним викликом з боку Петера Мадяра, колишнього високопоставленого діяча його правлячої партії «Фідес». Мадяр вийшов із правого угруповання у 2024 році і відтоді став лідером правоцентристської опозиційної партії «Тиса», прагнучи повалити націоналістичного лідера.
З наближенням цих важливих виборів ми детальніше розглянемо, яку позицію займають Орбан і Мадяр щодо ключових питань зовнішньої політики - і чи означатиме потенційна перемога «Тиси» зміну у напружених відносинах Будапешта з Києвом та ЄС.
Війна по сусідству
У центрі цих дебатів - війна Росії проти України, яка триває вже п’ятий рік. Після того як Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення у 2022 році, ЄС швидко зреагував, щоб підтримати Київ, але його зусилля неодноразово блокував Орбан.
Угорський лідер затримав кілька пакетів допомоги блоку для України. Зокрема нещодавно - кредит на суму 90 млрд євро. А також відкрито критикував санкції проти Москви.
Він виступив проти вступу України до ЄС - кроку, що вимагає одностайної згоди всіх 27 держав-членів, стверджуючи, що це «зруйнує угорську економіку».
Орбан зробив антиукраїнську риторику центральним стовпом своєї кампанії, регулярно зображуючи Мадяра та Тису як маріонеток Києва та західного альянсу, які прагнуть втягнути Угорщину у війну.
Обережна спадкоємність щодо України
Однак Мадяр обрав більш виважений тон. Хоча він засудив повномасштабне вторгнення Москви і визнав Росію агресором, він не запропонував радикального розриву з основною політикою Орбана щодо війни.
У маніфесті «Тиси», оприлюдненому в лютому, прямо виключається можливість відправки зброї чи військ до Києва за майбутнього уряду на чолі з політсилою.
Мадяр також відкинув прискорений вступ України до ЄС і заявив, що винесе питання про приєднання Києва до блоку на загальнонаціональний референдум.
Водночас він наголосив на необхідності захисту прав етнічних угорців у західній Україні - питання, яке вже давно є джерелом напруженості між двома сусідами.
Хоча «Фідес» та проурядові ЗМІ розпалювали побоювання, що уряд на чолі з «Тисою» запровадить обов’язкову військову службу, Мадяр категорично це виключив.
«За уряду Тиси війни не буде, і призову не буде. «Той, хто стверджує інше, бреше», - сказав він у січні.
Прагматичний, але обережний щодо Москви
Мадяр також відкинув будь-яке різкий розрив зв’язків із Москвою, визнаючи значну залежність Угорщини від імпорту російських енергоносіїв. «Тиса» прагне поступово відмовитися від російських джерел енергії до 2035 року - значно повільніше, ніж передбачає мета Європейської комісії на 2027 рік.
Аніта Орбан, яка курує зовнішню політику «Тиси» і не має родинних зв’язків із прем’єр-міністром, дала зрозуміти, що діалог із Москвою залишатиметься необхідним для захисту національних інтересів Угорщини.
Проте Мадяр звинуватив Москву у втручанні у вибори задля підтримки прихильного до Кремля Орбана. Минулого місяця він заявив, що агенти російської військової розвідки, ГРУ, прибули до Будапешта, щоб допомогти схилити голосування на користь уряду.
The Washington Post також повідомляла в березні, що російська розвідка запропонувала інсценувати замах на Орбана, аби підвищити його популярність.
Поміркований, але націоналістичний
Щодо відносин з ЄС Мадяр демонструє більш поміркований підхід, ніж Орбан. Хоча й не підтримує глибшої політичної інтеграції.
Головним пріоритетом для нього залишається розблокування мільярдів євро з фондів ЄС, які наразі заморожені через суперечки щодо верховенства права. За його словами, метою є фінансова стабілізація та відновлення довіри, а не ідеологічне приєднання до більш федеральної Європи.
«Я не є великим прихильником цієї федеральної європейської наддержави, тому вірю в сильні держави-члени та сильний ЄС», - заявив він.
Мадяр заявив, що приєднається до Європейської прокуратури - органу ЄС, покликаного розслідувати випадки шахрайства щодо бюджету блоку.
Цей крок розглядається як ключ до розблокування приблизно 20 млрд євро заморожених коштів і сигнал про розрив із тим, що критики описують як багаторічну корупцію у сфері закупівель за правління «Фідес».
У передвиборчій програмі партії «Тиса» зазначено, що партія «встановить передбачуваний і досяжний термін» для введення євро.
Поглинання «орбанізму»
Однак Мадяр також дав зрозуміти, що будь-який проєвропейський поворот має чіткі межі, особливо в питаннях, пов’язаних із національним суверенітетом. «Тиса» висловила опозицію до Міграційного пакту ЄС, який вимагає від держав-членів або приймати шукачів притулку, або робити фінансові внески країнам, що зазнають міграційного тиску.
Ця пропозиція зустріла запеклий опір з боку націоналістичних партій у всьому блоці, які стверджують, що вона підриває національний контроль над міграційною політикою.
Як написав політичний редактор TVP World Стюарт Доуелл: «Щоб перемогти Орбана, Мадяр мусив його поглинути».
Замість того, щоб кидати виклик націоналістичній парадигмі, яка вже давно визначає угорську політику, лідер опозиції здебільшого діяв у її рамках.
Чи відмовиться Мадяр від зброї вето?
Хоча розбіжності в політиці можуть бути обмеженими, перемога «Тиси» може призвести до того, що Будапешт стане більш кооперативним партнером для Брюсселя.
Партія, яка випереджає «Фідес» у більшості незалежних опитувань, заявила, що відмовиться від того, що вона називає «завищеним» використанням права вето нинішнім урядом у рамках ЄС, віддаючи перевагу альянсам і переговорам замість конфронтації епохи Орбана.
Це могло б допомогти пом’якшити тривалі напруження Угорщини з інституціями ЄС, якщо партія виграє вибори.
Дивіться цей пояснювальний матеріал для TVP World тут.