Продовжуючи свою горду традицію – публікувати статті з заголовками, від яких на обличчі президента Росії Владіміра Путіна з’являється лише посмішка, – The Telegraph нещодавно опублікувала інтерв’ю з єдиною народженою в Україні членкинею Конгресу США – вічно суперечливою Вікторією Спартц.
У своєму коментарі британському виданню вона сказала:
«Я просто не розумію, як вони [українці] можуть у своєму становищі вимагати повернення своїх територій. Якби вони перемагали в цій війні, тоді це була б зовсім інша справа».
Спартц, яка народилась на Чернігівщині, в місті Носівка, що біля Ніжина. У віці 22 років вона переїхала до США і вийшла заміж за американця. Від російської окупації Її рідне село було врятоване частково через його відносну географічну незначущість, а значною мірою завдяки хоробрим зусиллям захисників України, які зупинили наступ росіян на обложений Чернігів.
Можливо, її ставлення до долі країни, в якій вона народилася, найкраще відображає інша заява, яку вона зробила в інтерв’ю The Telegraph:
«Вас усі намагаються надурити, і якщо ви не вмієте вести переговори, вас швидко надурять».
Ця жінка голосувала проти пакету допомоги країні, де вона народилася. Постійно намагаючись підірвати здатність України захищатися від російської агресії, вона лише хоче набрати бали та «підставити» українців заради політичної прихильності серед натовпу MAGA.
Дехто в українській громаді США вже затаврував Спарц як «корисного ідіота Путіна». Після переобрання Дональда Трампа президентом не залишилося жодних сумнівів щодо її лояльності. Активно відмовляючись від своїх виборців та колег по партії, нехтуючи своїми обов’язками в Палаті представників, вона з усіх сил працює на машину MAGA «DOGE».
Вона з готовністю підтримує сумнівні заходи Трампа щодо економії коштів і його зраду союзників, але вона ніколи не слідувала його словам до кінця. Наприклад, вона ніколи не слідувала його пораді членкиням Конгресу «...повернутися в повністю зруйновані та криміногенні місця, звідки вони приїхали, допомогти навести там лад, а потім повернутися й показати нам, як це робиться».
Натомість вона сидить у Конгресі й розповідає українцям, як їм жити, по суті – як здатися Росії.
Насправді, репутація чесності та надійності Вікторії Спартц не поступається репутації самого Трампа, навіть зважаючи на її відносну політичну молодість. З перших днів республіканських праймеріз у її окрузі однопартійці та опоненти піднімали питання про її фінансові декларації та походження статків, які фінансували її кампанію.
Коли вона була сенаторкою від штату (призначеною, а не обраною), її також критикували за те, що вона пропонувала закони, вигідні бізнесу її сім’ї, і приховувала конфлікт інтересів, особливо щодо забудови на заповідних землях.
Безсумнівно, з часом кар’єра українки Вікторії Спарц (уродженої Кулейко) приверне більше уваги, чи то щодо її дивовижного сходження до Конгресу без перемоги на жодних місцевих виборах, її фінансових декларацій, її рішень з питань внутрішньої та зовнішньої політики, чи інших поки що не оприлюднених фактів.
Що залишається абсолютно вражаючим, так це разючий контраст між діями цієї «чернігівчанки» та її тезки Анатолія Кулейка з Ріпок, що на північ від Чернігова.
Коли Ріпкинський район був під російською окупацією, загарбники шукали зареєстрованих мисливців і власників зброї, і коли знаходили таких, заарештовували, катували або вбивали. Як голова місцевого товариства мисливців та рибалок, Кулейко розумів небезпеку, якщо ця інформація потрапить до рук росіян. Він наказав своїй дружині сховатися, а сам взяв і підірвав ручну гранату, пожертвувавши власним життям і вбивши двох російських загарбників – цей вчинок поклав край російським набігам на його рідне селище.
Представляючи 5-й округ Конгресу штату Індіана, який залишається республіканським з 1993 року, Спартц час від часу вдає, що підтримує Україну, висловлюючись проти російської агресії. Але такі її заяви бліднуть у порівнянні з її втручанням у внутрішню політику держави, яку вона більше не може реально вважати своєю батьківщиною, особливо з огляду на її голосування проти надання допомоги Україні, яка веде екзистенціальну війну. Вона, безумовно, ніколи не буде уособленням хоробрості та жертовності простих українців.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.