У 2022 році США мали можливість захистити Україну і тим самим придушити будь-які авторитарні прагнення в інших частинах світу. Це була надзвичайна нагода утвердити міжнародні кордони, зупинити тиранію і підтвердити повагу до національної самосвідомості, яку самі США закріпили, очоливши створення таких організацій, як ООН, після катастрофи Другої світової війни.
Тодішній президент США Джо Байден, паралізований невпевненістю і страхом, провалився з тріском, але Трамп, під прапором нової адміністрації, мав можливість перезапустити гру. Він міг би розпочати мирні переговори з реальними вимогами до Росії, підкріплені санкціями і обіцянкою повного постачання зброї для допомоги Україні в обороні в разі провалу переговорів.
Натомість були улесливі спроби задобрити диктатуру, низка злісних особистих висловлювань на адресу президента України Володимира Зеленського, чиєю єдиною помилкою, судячи з усього, було намагання зупинити вбивство свого народу і домогтися простого визнання територіальної цілісності України. Вже не кажучи про боротьбу за свободу, Україна могла сподіватися хоча б на те, що держава, яка підписала меморандум про забезпечення безпеки в обмін на позбавлення світу частини своєї ядерної загрози, дотримається своїх зобов’язань.
Однак Трамп і його адміністрація не зрозуміли, що для США та їхнього майбутнього насправді йдеться не про Будапештський меморандум, а про репутацію їхньої могутності. Могутність США – в тому, як її сприймає світ, тобто як він бачить використання їхньої військової сили для захисту свободи від тиранічного уряду. Саме це визначило цілі та повагу до США в свідомості величезної кількості людей з моменту заснування цієї держави.
Викинута козирна карта
Мене як прихильника Батьків-засновників Америки та всього, що вони написали і запропонували для створення Республіки, найбільше засмутило й розчарувало те, що Трамп розірвав козирну карту Америки.
США – порівняно молода держава – можливо, не мають архітектури, яка могла б зрівнятися з тисячоліттями краси, накопиченої Азією та Європою. У культурному плані ця країна зберігає невинність нації, не скутої консерватизмом столітніх традицій. Вона часто стає об’єктом насмішок і жартів з боку більш класових європейців (хоча це й породжує енергійний дух «можна все», який оживляє американську наукову та технологічну творчість).
Але те, що є у США і чого не має жодна інша нація, — це палаюче полум’я свободи, вогонь революційного духу, який замість того, щоб бути спрямованим на провал марксизму на Сході, був спрямований на звільнення людей від гніту уряду. Це дар Америки, її обіцянка сучасному людству. Простою маркетинговою мовою – це «унікальна перевага» Америки.
Відкиньте цю готовність стояти пліч-о-пліч із тими, хто бореться за свою свободу, і мало що залишиться, щоб піднести Америку. Її блиск зникне. Заберіть цю незалежність думки і суворий індивідуалізм, які спонукають Америку об’єднуватися, іноді зі зброєю в руках, з тими, хто прагне звільнитися від авторитаризму, і що тоді залишиться від неї?
Коли Венс сказав, що американці не можуть ігнорувати «бажання» Трампа захопити Гренландію, він атакував самі основи Республіки, побудованої на ідеї, що в нашій довгій і нудній історії рабства нарешті з’явилася країна, в якій задоволення «бажань» лідера не є керівним принципом. Телевізійні кадри, на яких члени кабінету Трампа наввипередки вихваляли його чесноти й лестили йому своїм внеском у велич його плану, були гідні радянського Політбюро або якоїсь диктатури, але не Америки.
Ось що робить Україну настільки важливою. Не підтримавши українців, ми не тільки зробимо помилку в зовнішній політиці, не тільки зробимо помилковий крок у довгій низці американських закордонних авантюр, а й зречемося самої Америки, зрадимо не лише українців, а й ті принципи, які є основою американської «м’якої сили».
Зрада України надовго запам’ятається всім, хто відчув порушення і образу свого почуття свободи через поводження з Україною. Подібно до припливу, що розмиває основу скелі, відмова від України має всі шанси спричинити фатальний крах усієї американської могутності і повне реформування глобального геополітичного ландшафту. Не бракує країн, готових заповнити цю порожнечу, але богиня свободи Лібертас буде плакати.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.