Владімір Мединський, який очолював російську делегацію на переговорах у Стамбулі, нібито сказав українській делегації: «Ми воювали зі Швецією 21 рік. Як довго готові воювати ви? Ми готові воювати вічно».
Дійсно, якщо відкинути дипломатичні ввічливості та психологічні ігри, то російський президент Владімір Путін прагне вічної війни з Україною. Путін, засліплений своєю антиукраїнською одержимістю, не може перестати воювати, навіть знаючи, що ця війна руйнує і Росію.
Дипломатичні маневри – чи то холодно розрахована шахова комбінація, чи то грандіозна плутанина під виглядом дипломатії – лише підтверджують, що російський президент і його кремлівські соратники не надто зацікавлені в тому, щоб покласти край тому, що вони розпочали.
Навпаки, росіяни ведуть переговори і загострюють конфлікт, бо їхня мета – заплутати всіх і вести цю війну до повного знищення України. Тут балістична ракета, там безпілотник. Смерть України від тисячі порізів. Одержимість Путіна Україною виходить за межі геополітичних розрахунків і межує з ірраціональністю.
Чи може Україна серйозно вести переговори з таким маніяком?
Росіяни поважають лише ті нації, які вони вважають суверенними
Росіяни поділяють світ на країни, які вони вважають суверенними, і маріонеткові держави, які мусять приймати будь-які рішення суверенних країн. Хто входить до клубу суверенних країн? – Будь-яка ядерна держава, а також Швейцарія, Ватикан і будь-яка країна, яка колись була величезною імперією, що змінила світ, – така, як Туреччина, Іспанія та Італія.
Винятками можуть бути Японія та Німеччина, оскільки росіяни, ймовірно, вважають їх маріонетками США, хоча під час Другої світової війни вони були імперіями, які змінили світ.
Тільки суверенні держави можуть розраховувати на серйозне ставлення росіян на переговорах.
Україна як самостійний гравець – анафема для росіян
Для росіян Україна – найбільш маріонеткова держава на планеті, колонія США. Росіяни не ведуть переговорів із країнами-маріонетками, а влаштовують ритуали приниження, щоб ті ніколи не забули про своє принизливе становище.
Саме це роблять росіяни, вдаючи, що ведуть переговори з Україною. Ось чому США повинні брати участь у будь-яких переговорах між Україною і Росією, бо росіяни не сприймають Україну серйозно.
Неважливо, що українці – найхоробріший народ на планеті. Ми маємо справу з росіянами, а для росіян українська самостійність – це анафема. Росіяни не мають нічого, крім смерті, руйнування і презирства до будь-якого українця, який бореться за незалежність України.
Як приклад, російські пропагандисти глузували з полонених захисників «Азовсталі», зневажливо заявивши, що українці мали б обрати смерть, а не полон. Ось такий рівень геноцидної ненависті ми бачимо.
«Україна ніколи не мала карт» – це найвища образа
Президент США Дональд Трамп любить говорити, що Україна ніколи не мала карт. Гаразд, то хто ж тоді має всі карти? – Звичайно, Росія.
Трамп заперечує право України на самостійні дії, а всі права приписує Росії. Уявіть собі Трампа, який стоїть над масовим похованням у Бучі, хитає головою і каже: «Ну, у них ніколи не було карт». Ось про який рівень неповаги і дегуманізації йдеться, незалежно від того, чи усвідомлює це Трамп.
Зображення України як жертви – розумна стратегія чи стратегічна помилка?
Може, ми шкодимо Україні, постійно називаючи її жертвою? Президент США любить переможців і сильних гравців. Постійно зображуючи Україну жертвою, хоча й справедливо, ми можемо наповнити голову Трампа презирством. Він не хоче мати справу з жертвами. Він їх ненавидить. Він хоче переможців – тих, хто формує світ, у якому ми живемо. І в його уяві Росія – один із таких глобальних переможців.
Ми мусимо знайти спосіб показати Трампу, що Україна – теж переможець. Трамп навряд чи буде серйозно ставитися до України в переговорах чи в інших питаннях, якщо він переконаний, що Україна є лише пасивною жертвою, і ми будемо чути більше російських наративів, які виголошує цей так званий «майстер переговорів». Трамп любить говорити про мир. Є простий спосіб дізнатися, наскільки серйозно Росія ставиться до миру.
Якщо Росія не поверне жодної української дитини, це означатиме, що вона ніколи не була серйозно налаштована на мир.
Якщо Путін серйозно налаштований на мир, він має звільнити хоча б частину викрадених українських дітей як жест доброї волі. Звільнення дітей було би важливим кроком, який продемонстрував би, що Путін не просто виграє час, граючи в переговори та ескалацію, чекаючи, поки російська армія відновить сили для нових імперських завоювань. Якщо він не звільнить жодної дитини, то стане очевидно, що він не має наміру закінчувати війну.
Якщо Росія може погодитися на обмін військовополоненими, то напевно може погодитися й на повернення хоча б невеликої групи українських дітей як жест доброї волі? Швидше за все, ми будемо розчаровані, але врятувати хоча б одну дитину з лап Z-божевілля краще, ніж нічого.
Сценарій вічної війни є ймовірним
Ми говоримо про санкції, про наші потужні армії, про крах Росії, але ведмідь все ще переслідує нас і гарчить. Схоже, що сценарій вічної війни – це саме те, до чого ми йдемо. Російська армія, ймовірно, продовжуватиме наступати, а імперські авантюри Путіна розширюватимуться.
Якщо ми не посилимо тиск на Росію, то можемо програти цю війну, і тоді майбутні покоління скажуть про нас: «Вони могли легко зупинити Росію, але їхні найважливіші політичні діячі обрали політику умиротворення – і умиротворення прирекло їхню цивілізацію».
Зараз ставки як ніколи високі. Сподіваймося, що Трамп посилить свою позицію щодо Путіна. Це абсурдно і трагікомічно, але, ймовірно, президент США — єдина людина, яка має силу поставити Росію на місце. Ми справді прокляті жити в цікаві часи.
Висловлені в статті думки є думками автора і не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.