Мені пощастило виступити з лекціями у двох провідних університетах Львова. Це завжди найулюбленіша частина моїх поїздок до України – діалог зі студентами, який, на мою думку, дає можливість побачити майбутнє.
Нещодавно я видав книгу англійською мовою під назвою «Російські злочини в Україні». Раніше вона була опублікована в США і доступна в різних торгових мережах. В Україні видавцем виступив Львівський національний університет імені Івана Франка, а книги були безкоштовно розповсюджені в бібліотеках та десяти найбільших університетах України.
Моя мета – зацікавити студентів деякими основними аспектами міжнародного права та заохотити їх вивчати англійську мову. Українська є дуже важливою, але англійська є незамінною як друга мова, особливо в умовах наближення України до Європейського Союзу та НАТО.
Вона також є заміною для людей, які довго були пригноблені і змушені використовувати лише російську мову на шкоду своїй рідній. Настав час нарешті поховати російську мову, яка була зброєю гнобителя, сьогодні не має ніякої цінності і є мертвою скрізь, окрім Російської імперії.
Під час двох моїх презентацій у Львівському національному університеті та Львівській політехніці мене вкотре дуже вразив рівень студентів, які продемонстрували гострий розум, оригінальне критичне мислення та динамічні ідеї.
Мої лекції слухали студенти різних курсів і факультетів – від історичного до юридичного. Особливий інтерес у них викликає право – можливо, через те, що за радянського гноблення право базувалося не на справедливості, а на виправданні жорстокого правління режиму.
Я часто зазначаю, що верховенство права означає верховенство справедливості, оскільки закони можуть приймати репресивні режими задля досягнення своїх цілей.
Міжнародне право в його нинішньому вигляді, з його відносно неефективними інститутами та майже безсилим виконанням, можна вважати лише мрією, але воно, безсумнівно, є найважливішим прагненням сучасності, від якого не можна відмовлятися.
Однак воно має бути реформоване.
Імперії, здебільшого, є злим явищем минулого, за винятком Російської Федерації (читай Імперії) з її майже 150 різними народами, яких переслідує один, російський, після того, як загарбав їхні землі.
Культура колонізатора не пом’якшилася, а виштовхнула власний народ за межі цивілізованого демократичного світу. Перш ніж думати про зміну світогляду цієї нації, імперія повинна бути розпущена.
Найважливішою інституцією міжнародного права є Організація Об’єднаних Націй, яка, на жаль, незважаючи на додавання угод та інституцій, не змогла змінитися по суті, а її, мабуть, найважливіший орган – Рада безпеки – залишився практично незмінним, що дозволяє агресорам користуватися цим і дуже часто робить його нікчемним.
Звичайно, проблема коріниться ще в засновницьких документах, але вже 80 років ООН залишається неефективною, чим користуються погані держави, сформовані своєю культурою. Як не дивно, російська мати частіше за все є імперіалісткою.
Мета ООН, разом з її угодами та інститутами, що з’явилися згодом, викладена в преамбулі до її Статуту 1945 року: запобігати війні. Це робить Раду безпеки її найважливішим, але й найнедосконалішим інститутом.
Одним із дуже важливих кроків для запобігання війні, як це передбачала ООН, було би скасування права вето п’яти постійних членів Ради безпеки. Таку реформу мають ініціювати щонайменше три з п’яти членів. На жаль, сьогодні три з п’яти можуть відмовитися діяти. Америка Трампа перебуває в дуже скрутному становищі.
У разі переможного для України і Європи завершення війни – а саме такі настрої переважали у двох аудиторіях – на Україну чекає світле майбутнє, а саме майбутнє її наступного покоління.
Це майбутнє набагато більше орієнтоване на Європу, ніж на Америку, що є основною відмінністю від попередніх прогнозів. Як громадянин США, я з цим згоден, хоча і дуже розчарований своєю країною.
Висловлені думки є думками автора і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.