Балтійські країни – Естонія, Латвія та Литва – вже давно борються зі складнощами інтеграції значних російськомовних меншин у свої суспільства. Ці спільноти, що мають коріння в радянській епосі, становлять як можливості, так і виклики в контексті національної згуртованості та безпеки. Геополітичні напруження останнього часу, зокрема дії Росії в Україні, посилили увагу до ролі та впливу російських меншин у Балтії.
За офіційними даними, в Естонії етнічні росіяни, значна частина яких проживає в північно-східному регіоні Іда-Віру, становлять приблизно чверть населення. У Латвії така ж демографічна ситуація: етнічні росіяни становлять близько 25,8% населення. Литва, де російська меншина налічує близько 5%, має не менші проблеми з інтеграцією.
Ці громади часто зберігають мовні та культурні зв’язки з Росією, що впливає на їхнє споживання ЗМІ, а в деяких випадках і на політичні погляди. Насправді цифри вдвічі вищі: в Естонії та Латвії половина населення є російськомовними, пов’язаними з Російською православною церквою або має російського чоловіка чи дружину або родичів.
Після здобуття незалежності країни Балтії впровадили політику, спрямовану на просування національних мов та ідентичності. У Латвії та Естонії тести на знання мови стали обов’язковою умовою для отримання громадянства, в результаті чого частина російськомовного населення залишилася без громадянства. Цей статус обмежує їхню участь у політичному житті та доступ до певних соціальних послуг.
Реформи освіти ще більше розпалили дискусії. Рішення Латвії про поступове скасування російськомовної освіти до 2025 року зустріло опір російськомовних громад і критику з боку міжнародних правозахисних організацій, які стверджують, що такі заходи можуть порушувати права меншин.
Присутність значних російських меншин є центральною темою дискусій про безпеку. Доктрина Росії про «захист співвітчизників за кордоном» викликає занепокоєння щодо можливих виправдань втручання у справи країн Балтії. Зафіксовані випадки шпигунства та кампаній дезінформації, спрямованих на російськомовне населення, з метою використання суспільних розбіжностей та підриву довіри до урядів країн Балтії.
Ворог уже прибув, зараз час не для інтеграційного процесу, а для швидкого реагування.
Дотепер ми спостерігали досить типові загрози.
Гібридна війна та дезінформація: Росія використовує російськомовні ЗМІ та Telegram для формування думок у російськомовних громадах, поширюючи недовіру до латвійських інституцій, розпалюючи етнічні конфлікти та підриваючи підтримку НАТО.
Повторення наративу «захисника»: риторика Кремля позиціонує Москву як захисника російськомовних громадян, що є доктриною, яка дозволяє потенційно виправдати втручання.
Шпигунство та політична інфільтрація, агенти в політиці: латвійці, такі як європейська парламентарка Тетяна Жданова, були об’єктом розслідувань за підозрою у зв’язках з ФСБ, що викликає занепокоєння щодо проникнення російської розвідки в інституції влади через російськомовних активістів.
Диверсії, секретні операції, підпали в Естонії: підпал українського ресторану в Таллінні (січень 2025 року) за наказом ГРУ демонструє використання агентів третіх країн і російських інформаторів для дестабілізації місцевого порядку.
Децентралізована диверсійна мережа: Росія через підрозділ 29155 вербує маргіналізованих осіб, у тому числі з російських громад Балтії, для нападів на невійськову інфраструктуру по всій Європі.
Координована підривна діяльність та залякування, прокремлівські активісти: особи з російськомовних кіл були затримані під час проведення кампаній залякування за вказівкою ГРУ, таких як пошкодження автомобілів естонських чиновників і журналістів.
Місцеві загрози в Нарві: представники міської влади Нарви – прикордонного міста з переважно російськомовним населенням – регулярно зазнають залякувань і отримують погрози вбивством на тлі зростаючої напруженості.
Відтепер ми побачимо щось зовсім інше.
- Кооптовані цивільні протести для блокування інфраструктури:
Росія вербує й готує агентів, у тому числі серед російськомовних жителів Балтії, для здійснення непомітних диверсій: засмічення трубопроводів, блокування доріг, диверсій на об’єктах, а також для скоординованих блокад логістичних центрів, електростанцій і транспортних маршрутів, що ускладнює реагування та роботу ланцюгів постачання.
- Використання цивільних диверсантів, яке можна легко заперечити:
Російська розвідка вербує злочинців, мігрантів, місцевих безхатченків тощо через Telegram і соціальні мережі, обіцяючи невеликі виплати (від сотень до кількох тисяч доларів) за диверсії, стеження або блокування інфраструктури.
Ці «одноразові» агенти здійснюють підпали з використанням коктейлів Молотова, перерізають кабелі, блокують електростанції, здійснюють акти вандалізму – те, що все це робить держава, легко заперечити .
- Диверсії на об’єктах критичної інфраструктури:
Серед найвідоміших об’єктів здійснених диверсій – підводні кабелі, електричні підстанції та транспортні мережі. Країни Балтії вже відключаються від російських енергомереж на тлі посилення диверсій поблизу об’єктів енергетичної інфраструктури.
Перебої в роботі транспорту – енергетичного, морського, залізничного – спричиняють стратегічні потрясіння, ускладнюють військове постачання та сіють паніку серед населення.
- Місцеві засідки під виглядом протестів
Блокування цивільних об’єктів, перекриття доріг і раптові протести можуть спричинити аварійне відключення електростанцій, припинення роботи аеропортів або прикордонних переходів, створюючи можливості для більш глибокого саботажу або шпигунства.
Такі маневри віддзеркалюють тактику, що використовується в прикордонних провокаціях – наприклад, зняття буїв на річці Нарва. Це було представлено як дії цивільних осіб, хоча їх організувала держава.
- Стратегічне посилення ризиків
Мобілізація цивільного населення дає Росії можливість заперечувати свою причетність і посилювати загрози без відкритого військового втручання.
Блокування та перекриття критично важливих вузлів, таких як енергетичні об’єкти або логістичні центри, можуть погіршити боєготовність і чинити політичний тиск на уряди, особливо під час криз.
Це створює потенційне виправдання для втручання Росії під приводом захисту своїх етнічних співвітчизників.
Кількість російськомовних у країнах Балтії швидко зростає, і їх вербуватимуть і використають як живий щит у гібридній війні: для блокування, саботажу та дестабілізації критичної інфраструктури. Ці дії можуть ще більше порушити національну безпеку, перевантажити системи екстреної допомоги та створити привід для втручання.
Надзвичайно важливо, щоб місцеві органи влади та служби екстреної допомоги: а) визнали цю нову загрозу; б) були навчені реагувати на надзвичайні ситуації, що швидко виникають і зачіпають цивільне населення, а не військовослужбовців; в) забезпечили безперебійний зв’язок і взаємодію між секторами і транскордонну співпрацю. Ворог уже прибув, і зараз час не для інтеграційного процесу, а для швидкого реагування та можливого подолання наслідків.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.