Вперше так звані «Нюрнберзькі принципи» були застосовані під час судових процесів над головними воєнними злочинцями, які розпочалися 20 листопада 1945 року і закінчилися 1 жовтня 1946 року. З 24 звинувачених нацистів 12 були засуджені до смерті через повішення, один заочно, а решта отримали терміни від 10 років до довічного ув’язнення. Десятеро з них були повішені 16 жовтня 1946 року. Примітно, що рейхсмаршал Герман Герінг зумів уникнути страти, прийнявши таблетку ціаніду напередодні ввечері.
У травні 1988 року я мав честь провести час у компанії нині покійного професора Джеральда Дрейпера в Брюсселі, де я виступав як свідок перед Міжнародною комісією з розслідування Голодомору 1932-1933 років. Пізніше я гостював у його будинку в Англії.
Полковник Дрейпер був один із перших офіцерів союзників, які прибули до концтабору Берген-Бельзен. Згодом він працював прокурором на Нюрнберзькому трибуналі, а потім, до 1949 року, на інших судах над воєнними злочинцями. Серед інших він допитував коменданта концтабору Аушвіц оберштурмбанфюрера СС Рудольфа Гесса. Його повісили там же, в Аушвіці, 16 квітня 1947 року. Я бачив балку тієї шибениці, коли приїхав у той концтабір – куточок пекла на землі.
Я пам’ятаю Джеральда Дрейпера як чоловіка віри й лицарської честі, надзвичайно проникливу людину. Професор Майкл Боте зазначив у рецензії на книгу Дрейпера «Вибрані твори про закони війни»: «Він був реалістом, який розумів, що недостатньо просто прийняти хороші закони: їх потрібно виконувати».
Не знаю, що думав би професор Дрейпер, якби був живий, про поведінку довічного президента так званої «Федерації» Владіміра Путіна, але впевнений, що він і досі підтримував би Нюрнберзькі принципи, у формуванні яких він відіграв неабияку роль.
За цими принципами, злочини, що караються за міжнародним правом, включають злочини проти миру, а саме:
1) планування, підготовка, початок або ведення війни агресії або війни, що порушує міжнародні договори, угоди або гарантії;
2) участь у спільному плані або змові з метою здійснення будь-якої з дій, зазначених у пункті 1).
Жоден серйозний дослідник міжнародних відносин не заперечує, що в лютому 2014 року російські війська вторглися в Крим, а потім на цій окупованій території влаштували нацистський «референдум» як підставу для незаконної анексії.
За винятком кількох держав-ізгоїв (таких, як Північна Корея, Сирія, Куба, Венесуела), міжнародне співтовариство не визнає окупацію Росією Криму, де всіляко порушуються права кримських татар – його корінного населення. У березні 2014 року російські війська та поплічники Кремля – сепаратисти – розпочали агресивну війну на сході України, яка триває донині і вже забрала життя десятків тисяч людей. 17 липня 2014 року росіяни збили літак Малайзійських авіаліній, вбивши 298 цивільних, переважно голландців. На борту також були двоє перспективних студентів-медиків – канадієць Андрій Ангел і його німецька подруга Ольга Йоппа, які летіли на відпочинок на Балі.
На руках Путіна кров багато інших жертв. У 2017 році Девід Філіпов у статті для The Washington Post розповів про деяких із них, зокрема про Анну Політковську, журналістку «Нової газети». Її вбили 7 жовтня 2006 року – очевидно, її книга «Путінська Росія», в якій вона викривала перетворення Росії на поліцейську державу, не входила до списку улюблених книг кремлівського КДБ-шника.
А ще був Борис Нємцов, який протестував проти агресивної війни Росії проти України – 27 лютого 2015 року йому чотири рази вистрілили в спину на очах у Кремля. Але його вбивця досі на свободі, хоча Путін одразу ж заявив, що взяв розслідування під «особистий контроль». Не дивно, що президент США Джо Байден назвав Путіна «вбивцею».
Беззаперечний факт: у 2014 році, коли розпочалася війна проти України, президентом Російської Федерації був Владімір Путін. І його правління не закінчиться найближчим часом. У липні 2020 року, після понад 20 років правління, Путін «конституційним шляхом» забезпечив собі перебування на посаді до 2036 року. Тоді йому буде 83. Сталіну, коли він, на щастя, помер, було 74.
Однак президентство не захищає Путіна. Особа, яка вчинила діяння, що становить злочин за міжнародним правом, навіть глава держави, не звільняється від відповідальності.
Оскільки цілком очевидно, що Путін скоїв не один такий злочин, він має бути заарештований і притягнений до справедливого суду на основі доказів і закону. Він має право на захист і, будучи одним із найбагатших людей у світі (зі скромною пенсією КДБ і президентською зарплатнею), він може дозволити собі найкращих адвокатів.
Можливо, він навіть викличе Віктора Януковича як свідка. Цей колишній президент України, сатрап Москви, який був усунутий з посади під час Революції Гідності 2014 року, втік до Росії, де прийняв російське громадянство. Втім, він може й не захотіти свідчити, бо також перебуває в розшуку за звинуваченням у вбивствах.
Після справедливого суду над Путіним, справедливість має бути відновлена, так само як це було з його нацистськими попередниками 79 років тому. Адже хороші закони мають виконуватися.
Ця стаття була вперше опублікована у The Whig-Standard 12 червня 2021 року під заголовком «Хороші закони мають виконуватися».
Погляди автора статті не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.