10 вересня 2025 року увійде в новітню історію світу як новий етап російської агресії проти Європи. Саме цього дня Росія запустила безпілотники у повітряний простір Польщі. Це не було помилкою — це була навмисна, продумана провокація з єдиною метою: перевірити межі допустимого.
Після цього Кремль неодноразово випробовував системи протиповітряної оборони різних європейських країн — Данії, Румунії, Естонії, Нідерландів та інших. Іноді це робилося за допомогою винищувачів, іноді — за допомогою «неідентифікованих» безпілотників. Це типова тактика: Москва так само з 2014 року вперто заперечує фізичну присутність своїх військових на українській території, називаючи їх «невідомими зеленими чоловічками». Тож не варто дивуватися появі «таємничих дронів» над аеропортами та військовими базами європейських міст.
Чого прагне Путін?
Усі ці операції мають як стратегічні, так і тактичні цілі, важливі для російських інтересів. Почнемо з тактики.
Перевірка європейської системи ППО.
Під час інциденту над Польщею НАТО підняло в небо винищувачі країн-партнерів Альянсу. І хоча генсек Марк Рютте заявив, що союзники здатні захистити «кожен сантиметр своєї території», запитання лишається відкритим: наскільки ефективним був цей захист насправді?
Україна системно відбиває масовані атаки дронів по містах у тилу, використовуючи засоби, співмірні з повітряною загрозою. Ми не застосовуємо Patriot чи інші дорогі ракети ППО проти російських безпілотників. Збивати дрон вартістю $250 тис ракетою за мільйон — розкіш, якої Україна не може собі дозволити.
Для цього створено цілу систему мобільних вогневих груп, малої авіації, засобів ППО ближньої дії та перехоплювачів-дронів. Ця система демонструє ефективність за співвідношенням знищених ворожих цілей. У цьому Україна — безперечний лідер і готова ділитися своїм досвідом.
Головний російський експорт — не нафта й газ, а брехня та фальш.
Зусилля РФ спрямовані на послаблення європейської допомоги Україні.
Європа залишається головним партнером України: саме ЄС фінансує закупівлю озброєнь у США і є хабом для їхнього прийому. Такі провокації Росії змушують європейців думати про власну оборону, накопичувати зброю для себе і, як наслідок, знижувати обсяг допомоги Україні.
Важливо розуміти: Києву потрібний захист від крилатих і балістичних ракет від західних партнерів. Це інші комплекси, які неефективні проти дронів. Чи потрібні Європі такі ракети? Так. Чи це саме та кількість, яка потрібна Україні зараз? Ні. Український солдат стоїть на шляху російського «Іскандера» до європейських столиць — і поки він забезпечений зброєю, він захищає не лише Київ, а й Брюссель, Лондон та інші міста.
Уникнення американських санкцій проти Росії.
Риторика президента США Дональда Трампа щодо Росії змінилася, однак він усе ще дає Путіну час. Білий дім досі не завдав санкційного удару, якого Кремль найбільше побоюється.
Водночас Вашингтон намагається перекласти відповідальність за оборону європейського континенту на саму Європу. І цим активно користується Москва — залякує континент, намагаючись посилити відчуття небезпеки та роз’єднаності.
Залякування як стратегічна мета Росії
Від розпаду СРСР і до сьогодні Росія живиться страхом, який бачить в очах європейських країн. Москва періодично підживлює ці почуття ядерним шантажем і створенням ілюзії сили, багатства та військової могутності.
Головний російський експорт — це не нафта й газ, а брехня та фальш. Вони демонструють «заможність» і «ресурси» (хоча ВВП Росії менший за ВВП Італії — попри колосальну різницю в території). Вони виставляють ракети й танки на парадах, але застосовують цю зброю проти мирних жителів.
Насправді «сильна Росія» — це лише група олігархів, наближених до Путіна, які вижимають останні ресурси зі свого народу. Чи дозволить ця еліта, яка прагне жити на вкрадені гроші «десь у теплі», натиснути «червону кнопку»? Ні. Ядерний шантаж Росії — це така ж брехня і фальш, як і все інше в її пропаганді.
Українська армія з 2022 року послідовно руйнує ілюзію російської військової могутності. Попри значну чисельну перевагу, Росія так і не змогла захопити Україну. Наші військові довели: армія Росії — далеко не друга у світі й, можливо, навіть не перша в Європі.
Сила й гідність Європи
Єдиною країною, яка гідно відповіла на російські провокації в небі, стала Туреччина — у 2015 році вона збила винищувач Су-24, що порушив її повітряний простір.
Сьогодні правда і закон — на боці Європи, але їх затуманює страх. А це вже створює ризики для політичної стабільності всередині країн ЄС.
Найбільша небезпека полягає в тому, що коли держава мляво реагує на атаки проти себе, вона демонструє слабкість. Цю слабкість бачить Росія, бачать партнери країни, і — найголовніше — її власні громадяни. Люди, які чують лише «глибоку стурбованість», поступово перестають вірити у силу своєї держави, уряду й себе самих. А відчай — це найгірше, що може статися.
Ми виборюємо своє майбутнє силою, бо іншої мови Росія не знає.
Гідна відповідь
Єдина правильна реакція — відбити агресію й покарати винних. З 2022 року і дотепер українці протистоять значно сильнішому загарбникові, бо вірять у себе й знають, що правда і право — на нашому боці. Ми не дозволили нахабному сусідові вказувати нам, як жити, і боремося за наше право на майбутнє. Ми виборюємо його силою, бо іншої мови Росія не знає.
Ми не закликаємо Європу вести війну з Росією, розв’язувати Третю світову чи відповідати бомбардуваннями. Є цілий набір інструментів і асиметричних кроків, які Кремль відчує, які поставлять його на місце й покажуть, що демократія має зуби.
Одним із найефективніших інструментів відповіді може стати конфіскація заморожених російських активів. Це не військове рішення, але воно потенційно ефективне й максимально болісне для Москви. Наразі на рахунках депозитарію Euroclear лежить близько €185 млрд (приблизно $214 млрд) резервів Центрального банку Росії. Розглядаються різні механізми конфіскації цих коштів на користь Україні, але сам факт такого переказу стане для Росії однозначним сигналом: Європа не слабка, вона відповідає й не робитиме поступок агресору.
Більше того, такі дії відновлять гідність Європи та віру в її власну силу. Заяви, занепокоєння, зустрічі та консультації ніколи не зб’ють російський безпілотник над вашим містом. Агресор розуміє лише силу й рішучість. Не дозволяйте ілюзіям Москви підривати вашу стійкість.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.