За підсумками 2025 року обсяги поставок російського трубопровідного газу до європейських країн обвалилися на 44%, досягнувши мінімальних значень за останні пів століття, повідомляє Reuters.
Газовий крах РФ: експорт до Європи впав до мінімуму 1970-х років
Агресивна політика Кремля та прагнення ЄС позбутися енергетичної залежності від агресора призвели до того, що Росія фактично втратила свій найбільший ринок збуту.
Євросоюз планує повністю припинити імпорт енергоносіїв з РФ до кінця 2027 року, щоб перекрити фінансування воєнної машини окупантів.
Історично Європа була головним джерелом доходів для бюджету СРСР, а згодом і РФ, завдяки мережі трубопроводів, розбудованій ще у 60-х та 70-х роках минулого століття.
Якщо на піку в 2018–2019 роках «Газпром» постачав до 180 млрд кубометрів газу щороку, то у 2025-му цей показник впав до мізерних 18 млрд кубометрів.
Для порівняння, навіть у 1975 році Радянський Союз експортував більше палива, ніж сучасна Росія зараз.
Турецький потік та СПГ: як Росія намагається втримати залишки газового експорту
Єдиним активним маршрутом для транзиту російського газу до Європи залишився підводний трубопровід «Турецький потік».
Це сталося після того, як Україна відмовилася продовжувати п’ятирічну угоду про транзит, термін дії якої сплив 1 січня.
Наразі основними споживачами палива через цей маршрут залишаються Угорщина, Сербія та Словаччина.
Попри загальне падіння трубопровідного експорту, Росія намагається компенсувати втрати за рахунок скрапленого природного газу (СПГ), залишаючись другим після США постачальником танкерного палива до ЄС.
Наслідки зупинки транзиту через Україну: кінець газової монополії Москви
Статистика показує, що за останній рік поставки через «Турецький потік» зросли на 7%, а в грудні зафіксовано добове збільшення прокачування до 56 млн кубометрів.
Однак ці локальні зростання не здатні перекрити глобальну втрату українського транзиту, через який у 2024 році проходило близько 32 млрд кубометрів.
Таким чином, колись потужна газова монополія Москви в Європі остаточно трансформувалася в локальні поставки через Туреччину обсягом близько 20 млрд кубометрів на рік.