На початку грудня з’явилися повідомлення, що Данія планує різко скоротити військову допомогу Україні — з 16,5 млрд данських крон (2,3 млрд доларів) у 2025 році до 9,4 млрд крон (1,3 млрд доларів) уже наступного року. На перший погляд це може виглядати як послаблення підтримки з боку одного з найнадійніших партнерів України.
Але можливе й інше пояснення. Пряму допомогу можуть замінити більш довгостроковим підходом — ставкою на інтеграцію з українською оборонною промисловістю як елемент власної стратегії безпеки. Особливо з огляду на те, що питання Гренландії знову повернулося до порядку денного.
Ця логіка стала зрозумілішою в листопаді, коли керівна команда MITS Capital провела кілька тижнів у Данії та сусідніх європейських країнах, організувавши десятки зустрічей із приватними та інституційними інвесторами, представниками урядів, місцевої влади та галузевими лідерами. Прийом, без перебільшення, був дуже теплим.
Ми працювали за трьома напрямами: виробничі та R&D-партнерства, обговорення можливих закупівель української оборонної продукції та інвестиції. Саме ці формати співпраці Данії й України в оборонній сфері виглядають найбільш життєздатними, оскільки ґрунтуються не на політичних домовленостях, а на довгостроковій державній стратегії та практичній реалізації.
У сукупності ці переговори допомагають зрозуміти, чому Данія так активно підтримує український оборонний сектор.
Серед країн Північної Європи й загалом у Європі Данія вирізняється чітким розумінням загрози з боку Росії. В українських медіа часто згадували поодинокі повідомлення про «невідомі» дрони поблизу данських військових об’єктів та іншої чутливої інфраструктури. Водночас у самій Данії ці інциденти сприймали як частину значно ширшої проблеми.
У листопаді країну накрила хвиля масштабних кібератак на державні системи, оборонні компанії та політичні партії, що стало головною темою національного порядку денного. Невдовзі після цього данська розвідка заявила, що ризики з боку Росії для НАТО зростатимуть, навіть якщо наразі немає безпосередньої загрози прямого військового нападу на Данію.
Логіка проста: у разі встановлення Росією контролю над Балтійським регіоном наступною ціллю стала би Данія
Стратегічна позиція Данії матиме вирішальне значення для глобальної архітектури безпеки в найближчі роки. Логіка проста: у разі встановлення Росією контролю над Балтійським регіоном наступною ціллю стали б не Швеція чи Фінляндія, а саме Данія. Ключовим елементом тут є острів Борнгольм — контроль над ним означає контроль над протоками, що ведуть із Балтійського моря, а отже й над балансом сил у регіоні.
Окремо стоїть питання Гренландії. Президент Дональд Трамп повернувся до цієї теми одразу після венесуельської кампанії. У Данії, зокрема на рівні прем’єр-міністерки Метте Фредеріксен, такі заяви сприймають украй серйозно — незалежно від того, чи лунають вони зі США, чи з інших країн. Причина очевидна: достатньо поглянути на карту виключних економічних зон в Арктичному океані, який через 15–20 років може значною мірою звільнитися від льоду. Кліматичні зміни можуть відкрити нові морські маршрути й водночас запускають нову стратегічну конкуренцію.
Лише п’ять країн мають прямий вихід до Північного Льодовитого океану: США, Росія, Канада, Норвегія та Данія — через Гренландію. Данія контролює третю за розміром у світі виключну економічну зону і володіє одним із найбільших цивільних торговельних флотів, який є важливою опорою глобальних ланцюгів постачання.
У міру розширення доступу до Арктики контроль над морськими шляхами та логістикою ставатиме ключовим чинником у новому перерозподілі глобальної безпеки й економічного впливу. Ті, хто контролює маршрути, встановлюватимуть правила.
Це, своєю чергою, означає необхідність переозброєння. Тому не дивно, що Данія шукає співпраці з тими, хто має найсвіжіший практичний досвід створення економічно виправданих систем озброєння для технологічної війни.
Нам відомо щонайменше про два десятки українських стартапів у сфері оборонних технологій і вже зрілих виробників — зокрема компанії-засновники MITS Industries, — які нині працюють над створенням виробничих партнерств у Данії. Важливо розуміти: ніхто не зацікавлений у перенесенні виробництва з України. Ба більше, для цього немає жодної переконливої причини.
На відміну від Франції, Німеччини, Великої Британії чи США, які зазвичай входять у проєкти лише після повної релокації виробництва, Данія діє інакше. Це невелика країна з дорогою промисловою базою, без розвиненого оборонного виробництва й без мотивації створювати його з нуля.
Звісно, в Данії є промислові підприємства, але вони зосереджені в чітко визначених секторах — передусім у сфері відновлюваної енергетики. У країні добре розвинене виробництво окремих компонентів, тоді як великі заводи фінальної збірки та важке машинобудування представлені обмежено. Показовим прикладом є суднобудування: значну частину фізичного виробництва перенесли за кордон, тоді як у Данії зберегли сегменти з найбільшою доданою вартістю — передові R&D, інженерію та ключову технологічну експертизу.
У Копенгагені добре розуміють, що у стратегічному сенсі Україні важливо не програти війну, а ключові оборонні виробництва мають залишатися саме в Україні. Інвестиції в модернізацію та розширення наявних українських потужностей значно ефективніші, ніж спроби відтворити їх у Європі з нуля — разом з інфраструктурою, логістикою та ланцюгами постачання.
Водночас Данія має сильну експертизу в промисловій автоматизації. Під час візиту ми побачили завод, де працюють лише п’ятеро людей, але його продукція постачається клієнтам по всьому світу.
Паралельно країна десятиліттями інвестувала в фундаментальні дослідження, сформувавши три великі технологічні кластери навколо провідних університетів. Копенгагенський кластер спеціалізується на сенсорах, прикладній математиці та квантових технологіях. Університет Південної Данії став центром розвитку промислової автоматизації та робототехніки. Кластер, сформований довкола Університету Ольборга, має сильні компетенції у сфері космічних технологій.
Данія має значний фінансовий ресурс, який можна і варто задіяти
У сукупності ці кластери створили значний обсяг інтелектуальної власності з очевидним оборонним потенціалом. Водночас через обмежені масштаби власної оборонної промисловості в Данії більшість цих розробок має небагато реальних шляхів практичного застосування.
Точка взаємодії очевидна: поєднання данської промислової експертизи й інтелектуальної власності з українським досвідом військових інновацій та здатністю швидко втілювати рішення в умовах війни.
Третій ключовий елемент — капітал. Українським оборонним компаніям потрібно масштабувати виробництво в Україні та виходити на європейські ринки. Для цього вони мають пройти сертифікацію за стандартами НАТО й привести свої виробничі потужності у відповідність до європейських промислових вимог — а це потребує значних ресурсів.
Добра новина полягає в тому, що інвестори зазвичай мислять наперед і розуміють: Європа поступово — чи навіть доволі швидко — готується до війни. Саме тому інвестиції в оборонний сектор різко зростають. Проблема в іншому: якісних напрямів для вкладення цього капіталу небагато.
Формально інвестори можуть звертатися до великих європейських публічних компаній — і саме це нині й відбувається. Від початку 2025 року індекс Stoxx Europe Aerospace and Defense зріс більш ніж на 50 відсотків.
Водночас ринок якісних приватних оборонних угод у Європі залишається вузьким. Усі назви добре відомі: Helsing, Quantum Systems, Stark та кілька інших. Фактично йдеться про обмежене коло — приблизно з десятка компаній, які змагаються за капітал одних і тих самих інвесторів. Головна причина — ці компанії вже встигли набрати темп і стали помітними на ринку.
Інвесторів і зацікавлення достатньо, але вирішальним є те, хто саме готовий підтримати масштабування та вихід продукту на ринок. Йдеться про тих, хто може допомогти упакувати продукт так, щоб його реально могли закуповувати європейські оборонні відомства.
Данія має значний фінансовий ресурс, який можна і варто задіяти. Згідно з прогнозами Європейської комісії, у 2025 році профіцит бюджету країни сягне 2,3% ВВП. Це створює можливості не лише для збільшення оборонних витрат, а й для дій у рідкісній точці збігу інтересів: Данії потрібні сучасні рішення для власної оборони, а Україна вже їх виробляє.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.