Політика адміністрації Трампа щодо Венесуели після військової операції з захоплення Ніколаса Мадуро викликала занепокоєння серед експертів із зовнішньої політики стосовно масштабів впливу США в Західній півкулі та наслідків для глобальних норм, що регулюють застосування сили, зокрема проти Росії, України та Китаю.
На заході в Брукінгському інституті в четвер аналітики зазначили, що операція усунула Мадуро особисто, але не зачепила політичні, військові та безпекові структури Венесуели, що виявило суперечності в зовнішньополітичній стратегії президента Дональда Трампа.
Старший науковий співробітник Брукінгського інституту Томас Райт, який обіймав посаду спеціального помічника президента Байдена та старшого директора з стратегічного планування в Раді національної безпеки, заявив, що нинішня адміністрація розділена щодо своїх цілей, а домінуюча риторика зосереджена на контролі над ресурсами, а не на управлінні чи демократичному переході.
«Всередині адміністрації існують суперечливі думки», – сказав Райт. За його словами, одні урядовці, яких меншість, зосереджені на наркотрафіку та стабільності, а інші – ті, що навколо Трампа та віцепрезидента Джей Ді Венса, – хочуть забезпечити доступ до венесуельської нафти.
Райт процитував Венса, який нещодавно заявив, що усунення Мадуро допоможе пересічним американцям, бо дозволить США контролювати природні ресурси Венесуели.
Він зазначив, що цей підхід різко відрізняється тим, що в минулому США втручалися задля відновлення законності.
Владна структура Венесуели практично не змінилася
Ванда Фелбаб-Браун з Брукінгського інституту сказала, що усунення Мадуро не призвело до розпаду режиму, бо «99,9% системи залишається на місці», в тому числі високопосадовці, силові структури, збройні угруповання та злочинні мережі.
Адміністрація Трампа дала зрозуміти, що має намір чинити тиск через експорт нафти, дозволяючи обмежене виробництво американськими компаніями та обмежуючи інші продажі. Вашингтон співпрацює з колишньою віцепрезиденткою Делсі Родрігес, до якої фактично перейшла влада в Каракасі.
Марсела Ескобарі, яка працювала в Раді національної безпеки за президентства Байдена, сказала, що Венесуела, ВВП якої за останнє десятиліття скоротився приблизно на 80%, стоїть на межі економічного колапсу. За її словами, для відновлення її економіки знадобляться десятки мільярдів доларів міжнародного фінансування та реструктуризація боргу, а для повернення її до нормального життя необхідно буде відновлення верховенства права.
Ескобарі наголосила, що опозиція Венесуели має демократичну легітимність після виборів 2024 року, на яких, за її словами, переконливу перемогу здобув кандидат від опозиції Едмундо Ґонсалес. Однак вона попередила, що без військової перебудови та чіткого графіка перехідного періоду політичні зміни залишаються малоймовірними.
Трамп, проєкція сили та доктрина Монро
Райт зазначив, що операція у Венесуелі відображає ширші зусилля адміністрації з відновлення домінування США у Західній півкулі. Він послався на відповідне формулювання в нещодавно затвердженій Стратегії національної безпеки – модернізованій Трампом доктрині Монро.
Однак він зазначив, що такий підхід може призвести до стратегічної поразки, оскільки значною мірою покладається на примус і зовсім мало – на довгострокове партнерство.
«Інвестиції в нафту вимагають набагато довших часових горизонтів, ніж політичні розрахунки Трампа», – зауважив Райт. За його словами, зараз компаніям пропонують взяти на себе зобов’язання на мільярди доларів в умовах невизначеності щодо майбутніх адміністрацій США і щодо контролю з боку Конгресу. До того ж, досі не вирішене питання: хто юридично контролює активи Венесуели?
Наслідки для Росії та України
Хоча Україна не була основною темою обговорення, Райт зазначив, що риторика Вашингтона стосовно Венесуели може підірвати його здатність протистояти територіальним посяганням в інших регіонах.
Він сказав, що вторгнення Росії в Україну вже еродувало глобальні норми незастосування сили, а відкриті претензії США на контроль над ресурсами іншої країни ускладнюють аргументацію про незаконність таких дій.
«Якщо США позиціонують свої дії як захоплення ресурсів, бо можуть це зробити, – сказав Райт, – то набагато складніше буде об’єднати глобальну коаліцію проти подібної поведінки Росії чи інших країн».
Китай: конкуренція без стратегії
Чільне місце в панельній дискусії займала роль Китаю у Венесуелі. Учасники зазначили, що адміністрація Трампа вимагає від Каракаса обмежити зв’язки з Китаєм, Росією та Іраном.
Райт сказав, що така позиція суперечить ширшому підходу Трампа до Пекіна, а саме, що нова Стратегія національної безпеки применшує стратегічну конкуренцію з Китаєм, і що Трамп прагне до взаємодії з китайським президентом Сі Цзіньпіном і навіть планує гучний саміт.
До того ж, за його словами, китайські компанії мають значні інвестиції у нафтовий та інфраструктурний сектори Венесуели, і примусові тактики США в Латинській Америці можуть ненавмисно створити для Пекіна можливості позиціонувати себе як надійного економічного партнера.
«Іронія в тому, – сказав Райт, – що, покладаючись майже виключно на примус і відмовляючись від позитивного співробітництва, США ризикують посилити саме той вплив Китаю, який, за їхніми словами, вони хочуть зменшити».
Юридичні питання та опір Конгресу
Скотт Андерсон, колишній юрист Державного департаменту США, сказав, що адміністрація виправдовує операцію новою юридичною теорією, згідно з якою торгівля наркотиками є «збройним нападом», що, за міжнародним правом, дозволяє самооборону.
Він сказав, що цей аргумент є суперечливим і його відкидають союзники США, багато з яких стикаються з внутрішніми юридичними обмеженнями щодо співпраці в операціях, які вони вважають незаконними.
Андерсон зазначив, що представлена цього тижня резолюція Сенату про військові повноваження відображає занепокоєння обох партій щодо використання Трампом військової сили, навіть якщо ця резолюція навряд чи подолає президентське вето.
Учасники дискусії попередили, що Венесуела може бути не одиничним випадком. Райт та інші навели минулі погрози Трампа щодо Мексики, Колумбії та Гренландії як ознаки того, що адміністрація може вжити подібних заходів в інших країнах.
Фельбаб-Браун зазначила, що така риторика може підірвати авторитет США та прискорити розпад міжнародного порядку, встановленого після Другої світової війни.
«Це не стосується лише Венесуели, – підсумувала вона. – Це стосується того, як США визначають силу, легітимність і стриманість у світі, який і без того перебуває у напруженому стані».