Не маючи можливості підкорити Україну, Росія зараз робить те, що намагалася зробити в 1930-х роках, – вдається до масового терору. У 1930-х роках, контролюючи територію, інструменти марксизму спричинили голод. Сьогодні, не зумівши завоювати Україну за три дні «спеціальної військової операції», вона не може так само легко позбавити її продовольства, тому шукає інші засоби.
Скориставшись унікальним поєднанням потенційно смертельної холоднечі та наявності точних ракет, вона розробила високотехнологічний підхід. Систематично знищуючи енергетичну та опалювальну інфраструктуру України, вона може заморозити українців на смерть або спричинити крах суспільного порядку, змусивши українців впасти на коліна.
Варто прочитати визначення геноциду, викладене в Конвенції про геноцид 1948 року: «Геноцид означає будь-який з таких актів, вчинених з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу, як таку: а) вбивство членів групи; б) заподіяння серйозної фізичної або психічної шкоди членам групи; в) навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення, повне або часткове; г) впровадження заходів, спрямованих на запобігання народженню дітей у групі; (д) примусове переселення дітей групи до іншої групи».
Одним із ключових аспектів, що визначає геноцид, є не стільки спричинення масових жертв (хоча це вже достатньо погано), скільки навмисна спроба це зробити – іншими словами, намір. Навмисне створення «умов, що руйнують життя населення» для досягнення цієї мети є геноцидом.
Це – звинувачення для решти з нас, що ми дозволили цій ситуації статися після чотирьох років, протягом яких її можна було зупинити. Хіба руйнування та загроза масової загибелі від замерзання не є достатньою причиною для всіх західних союзників втрутитися та закрити повітряний простір? Якщо страх ескалації був причиною паралічу щодо відправлення західних повітряних сил на допомогу Україні, то тепер кожен лідер має необхідну причину – запобігти тому, щоб світ став учасником геноциду.
За оцінками, до цієї зими було знищено або пошкоджено до 9 ГВт потужності електростанцій і 90% теплової енергетики. Це створило умови для Росії, щоб скористатися холодами і провести явно сплановану і ретельно реалізовану кампанію з руйнування того, що залишилося. В Україні не залишилося жодної неушкодженої електростанції. Як і у випадку з Голодомором, відразу викликають не просто самі атаки, а жорстокість і варварство, що стоять за ними.
Як і в багатьох інших аспектах цієї війни, тут є історичні паралелі. У першу зиму Другої світової війни, в 1939 році, Велика Британія пережила щось значно менш суворе, але схоже за своїми наслідками для населення. То була найсуворіша зима з 1895 року. Енергетична система була неушкодженою, але введення продуктових карток у поєднанні з різким зниженням температури та сильними снігопадами спричинило хаос. Вперше за десятки років замерзла Темза. Але зрештою, єдиним масштабним наслідком стало зміцнення національної рішучості, поглиблення почуття спільності та перетворення Великої Британії на сильнішу націю.
Виживання взимку 2026 року запам’ятається в українській історії як щось, чим можна пишатися, навіть якщо зараз це здається неймовірним. Майбутнім онукам розповідатимуть, як готували вечерю на свічках, як сім’ї тулилися разом у підвалах, щоб зігрітися, як на газових плитах нагрівали цеглу, щоб уночі було хоч трохи тепла, і як попри все це український дух залишився незламним.
Однак ці історії та спогади про них матимуть ще один вимір. Де були друзі України? Чому вони не надали їй усе необхідне для її захисту? І коли, зрештою, мільйони людей опинилися перед загрозою замерзнути, чому всі мовчали? Чому не був негайно закритий повітряний простір, і чому всі нації, які проголошують себе друзями цивілізації, не вирішили, що досить, і нарешті не почали діяти сміливо й рішуче?
Колись ми ставили такі запитання після того, як спливла правда про терор 1930-х років, але зараз про все стає відомо одразу, і не треба чекати, поки з’являться чорно-білі фото з українського села. В Інтернеті повно відео та фото – тисячі й тисячі, які надходять з України в режимі реального часу. У нас не буде жодних виправдань, що ми не знали чи не усвідомлювали справжній масштаб того, що відбувалося. Наша боягузтво оголилося.
Можливо, порівняння з Голодомором банальне, але набагато гіршою помилкою є недооцінка того, що відбувається в Україні, і, як наслідок, неадекватна реакція.
Зараз необхідно мобілізувати всі засоби забезпечення українців енергією. Виробництво систем протиповітряної оборони та їх термінова доставка в Україну мали відбутися місяці, а то й роки тому, але зараз це має бути головним державним пріоритетом для європейських країн. Генератори, пальне, їжа та все необхідне для того, щоб запобігти спробі заморозити країну, має бути негайно доставлено в Україну.
Тим часом, коли ми маємо перепочинок, ми повинні усвідомити, що ця ситуація є кульмінацією чотирьох років летаргії демократичного світу – неминучим результатом нерішучості та апатії, з якими вироблялося та постачалося те, що потрібно захисникам України для її оборони.
Україна ніколи не просила надіслати хоча б одного солдата. Вона лише просила зброю для захисту себе та Європи від більш масштабної війни. Невже навіть просте прохання надати засоби, щоб запобігти загибелі українців від холоду, є надмірним?
Чарльз Кокелл – професор астробіології Единбурзького університету.
Погляди автора статті не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.