Делегація Міжнародного валютного фонду (МВФ) прибула на центральний залізничний вокзал Києва морозного ранку. Температура опустилася до -13°C (8,6 °F), тоді як Україна оговтувалася від руйнівних російських ударів і масштабних відключень електроенергії. Блекаути стали наслідком двох хвиль російських атак на енергосистему України — масованого ракетно-дронового удару вночі 8-9 січня та ще одного обстрілу кількома днями пізніше, під час якого було застосовано 18 балістичних ракет.
Енергетичні компанії були змушені залишати українців і бізнес без електропостачання в середньому на 8-14 годин на добу під час однієї з найхолодніших зим в Україні за останні роки. Цього року раптово стало так само холодно, як і десятиліття тому – але тоді Україна переживала морози без російських балістичних ракет.
Директорка-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва прибула до Києва в той час, коли уряд України очікує на нову програму з фондом. Разом із нею приїхали виконавчий директор МВФ Єрун Клік, заступник виконавчого директора МВФ Владислав Рашкован, директор Європейського департаменту МВФ Альфред Каммер і керівник апарату директор-розпорядника Андреас Бауер. У Києві до делегації також долучилася постійна представниця МВФ в Україні Прішілла Тофано, яка базується в столиці.
Раніше Георгієва відвідувала Київ у лютому 2023 року – перед тим, як рада директорів МВФ схвалила чотирирічну програму розширеного фінансування (Extended Fund Facility, EFF) для України обсягом близько $15,6 млрд. $10.6 млрд за цією програмою вже було виплачено Україні.
Попередню програму планували з урахуванням припущення, що повномасштабна війна Росії завершиться у 2025 році, однак стало очевидно, що Росія не демонструє жодних ознак припинення війни. Витрати України на оборону з державного бюджету зростають щороку, попри надії, що війна колись завершиться. У перший рік повномасштабного вторгнення вони зросли на 83,5%, а в наступні роки збільшувалися менш ніж на 10% щороку.
Міністерство фінансів України неодноразово скорочувало інвестиції в економіку та переглядало бюджет, щоб відповідати потребам воєнного часу, тоді як реальний ВВП країни продовжував знижуватися внаслідок російських ударів. Війна тривала, тоді як фінансування МВФ поступово вичерпувалося.
Україні знадобилася нова програма, і зрештою влада змогла її погодити. У листопаді минулого року МВФ та Україна досягли угоди на рівні персоналу щодо нової чотирирічної програми EFF на $8,1 млрд. Тепер Україна має проголосувати за податкові закони, розблокувавши фінальний етап – голосування ради директорів МВФ за схвалення програми. Очікується, що це відбудеться у лютому.
Kyiv Post поспілкувався з директоркою-розпорядницею МВФ Кристаліною Геогрієвою під час її візиту до Києва, щоб обговорити програму, вплив війни Росії на економіку України та на світову торгівлю.
Інтерв’ю було відредаговане для ясності та стислості.
Відеоверсія інтерв’ю буде доступна на YouTube-каналі Kyiv Post.
Kyiv Post (KP): Вітаємо вас, Крісталіно Георгієво, з другим візитом до Києва. Наскільки мені відомо, МВФ уже тривалий час високо оцінює зусилля української влади. Якою є ваша оцінка після восьми переглядів попередньої програми?
Крісталіна Георгієва (КГ): Дозвольте почати з того, щоб возвеличити народ України та мешканців Києва. Я вийшла з потяга о шостій ранку – темно, холодно – очевидно складні умови, але місто функціонує. Я бачу людей, які йдуть на роботу. Тож браво вам. Мене переповнює захоплення від сили та стійкості українського народу.
Так само я маю величезну повагу до зусиль уряду щодо продовження реформ в Україні, щоб країна ставала більш відкритою для бізнесу – як для внутрішніх, так і для іноземних інвесторів – аби створити рівні умови гри, які з часом дозволять наздогнати таких сусідів, як Польща.
Ми були дуже вражені результатами виконання поточної програми. Насправді, до війни було важче досягати результатів. Дисципліна, яку продемонстрували уряд і суспільство під час війни, є вражаючою, і саме вона дала нам дуже міцну основу, щоб аргументувати необхідність масштабної бюджетної підтримки – фінансової підтримки для України.
Наша поточна програма залучила понад $130 млрд. Але вона базувалася на припущенні, що війна завершиться до кінця 2025 року. Цього не сталося.
Я молюся, щоб на початку 2026 року настав мир, але, тим не менш, нам потрібна програма, яка ґрунтується на реаліях сьогодення. Я дуже оптимістично налаштована щодо можливості винести цю програму на розгляд ради директорів МВФ.
При цьому я усвідомлюю, що з моменту досягнення угоди на рівні персоналу в листопаді відбулися досить суттєві зміни. Перше – посилення російських атак на цивільну інфраструктуру. Це ускладнює життя і водночас б’є по економічним показникам. Друге – просування переговорів щодо миру означає, що пріоритети й цілі залишаються незмінними, але шляхи їх досягнення потребують обережного калібрування.
Тож я приїхала, щоб побачити все на власні очі, аби, сидячи на засіданні ради директорів, мати додаткову вагу аргументів завдяки тому, що я це бачила – так само, як і минулого разу, коли ми затверджували першу програму. Але для мене також важливо зрозуміти, що турбує людей.
Я була рада почути сильну підтримку цілей нашої програми з боку приватного сектору. І я також рада була почути чітку відданість програмі МВФ, аби вона служила якорем стабільності України, з боку президента, прем’єр-міністра, голови центрального банку та міністра фінансів.
KP: Якщо говорити про макроекономічні показники України, то, справді, прогноз реального зростання ВВП на 2025 рік був знижений центральним банком до 1,9%. Як ви оцінюєте вплив останніх ударів на економіку України?
КГ: Ми бачимо два негативні фактори для макроекономічних показників, особливо для зростання. Перший – це енергетична інфраструктура, опалення – дуже сильно пошкоджені. Це означає, що це впливає на підприємства і послуги.
Коли ми пересувалися містом, я бачила, що більше магазинів і ресторанів були темними. Важко сказати, чи вони відкриті, чи ні, але очевидно, що це вплинуло на економічну активність.
Другий фактор – пропозиція робочої сили. Ми маємо не тільки скорочення робочої сили, тому що люди борються за свою країну, багато хто змушений був виїхати через складні умови, але й тому, що жінкам важче залишати своїх дітей. Участь жінок у ринку праці нижча, ніж повинна бути.
Ми також бачимо вплив невідповідності робочих навичок. Ось чому створення більш гнучких умов для залучення робочої сили є частиною програми, і ми раді, що в цьому напрямку, здається, є хороший прогрес.
KP: Перейдемо до нової програми МВФ – угода на рівні персоналу була опублікована в листопаді. Ми зміщуємо фокус дискусії з розширення обсягів оподаткування на розширення податкової бази. Розширення податкової бази вважається непопулярною політичною реформою – тож чому ви бачите необхідність такого переходу? Як, на вашу думку, Україна може подолати ключові виклики, пов’язані з реалізацією непопулярних рішень?
КГ: Почну з очевидного: підвищення податків – чи то рівня податків, чи то податкової бази – ніколи не є популярним. Я не знаю жодної країни, де люди вийшли б на вулиці і сказали: «Ура, вони збираються підвищити податки».
Чи потрібно Україні знайти шлях для збільшення доходів? Так. Чому розширення податкової бази є пріоритетним варіантом? Тому що надто велика частина української економіки перебуває в тіні. І це несправедливо щодо тих, хто працює не в тіні.
Якщо ми хочемо мати рівні умови, ми маємо бути сміливими і рухатися в цьому напрямку. Для порівняння: в Україні п’ять із 1000 осіб є платниками ПДВ. У ЄС, в середньому, це 77 з 1000. Отже, [порівняйте] п’ять до 77.
[Україна] прагне стати членом ЄС. Очевидно, що для цієї мети, ця сфера одна з тих, якій потрібно приділити увагу. Дуже важливо, як саме це буде реалізовано – ми усвідомлюємо, що це неможливо зробити миттєво. Бізнесу потрібен значний час для адаптації.
Саме тому ми обговорюємо подальші кроки, щоб забезпечити цей час і швидкість змін – іншими словами, наскільки далеко ми можемо зайти – вони мають бути добре налагоджені. Ми не діємо механічно. Ми дивимося на країну з метою допомогти реформам, щоб в кінцевому підсумку поліпшити життя людей і бізнесу.
Ми маємо це зробити, ми не можемо відмовитися від цього. Це дуже зрозуміло. П’ять проти 77. Але те, як ми це зробимо, звичайно, є предметом конструктивної дискусії.
KP: Нещодавно питання запровадження ПДВ для фізичних осіб-підприємців викликало жваве обговорення. І частина цієї дискусії пов’язана не з позицією «ми не хочемо платити податки», а з тим, що дизайн, запропонований Міністерством фінансів, створював ризик загнати ще більшу частину економіки в тінь. Чи обговорювали ви це питання?
Дисклеймер Kyiv Post: Міністерство фінансів України запропонувало зобов’язати ФОПів на спрощеній системі оподаткування з річним оборотом понад 1 млн грн ($24 400) реєструватися платниками ПДВ з 2027 року в межах зобов’язань України перед МВФ. Українські аналітичні центри, зокрема Інститут економічних досліджень (ІЕД), заявили, що план запровадження ПДВ для ФОП переоцінює фіскальні надходження, недооцінює витрати та створює ризик витіснення бізнесу в тіньову економіку.
КГ: Ми це обговорювали. Очевидно, що фонд приносить досвід інших країн. І ми намагаємося заохочувати країни дотримуватися найкращих практик.
Як це буде зроблено – знову ж таки, ми перебуваємо на етапі, коли питання не в тому, «чи» – так, ми маємо щось робити, – а в тому, «як». Я чула зворотній зв’язок про те, що адміністративне навантаження [адміністративний тягар (час та гроші) для бізнесу та громадян, пов’язаний зі сплатою податків і звітністю] потрібно дуже ретельно оцінити.
І, очевидно, наші команди обговорювали це. Ми завершили сьогоднішню зустріч домовленістю про те, що українська команда та команда МВФ визначать, де може виникнути потреба в певних коригуваннях.
KP: Чи можете ви поділитися додатковими деталями щодо майбутньої програми та запланованих кроків?
КГ: Дозвольте спершу відзначити відмінну роботу економічної команди уряду України. Я можу лише похвалити роботу міністра Сергія Марченка. Я можу лише похвалити роботу голови [Національного банку] Андрія Пишного.
Чому? Тому що вони будуть полемізувати з нашою командою про те, що саме потрібно зробити і як. А потім переходять до реалізації. Саме тому в межах попередньої програми ми мали вісім успішних переглядів. Я з нетерпінням чекаю на повторення цього досвіду з новою програмою.
Коли ми дивимося на список – у нас є список із 20 попередніх умов [prior actions] і структурних маяків. І коли ми пройдемося цим списком, бачимо, що частину вже виконано, наприклад, ухвалення бюджету на 2026 рік – це дуже важлива попередня умова. За деякими іншими пунктами також є хороший прогрес, зокрема щодо спрощення залучення робочої сили. Тут уже досягнуто просування.
Тривають дискусії щодо того, як саме можуть бути реалізовані окремі кроки та в які строки – наприклад, щодо пільг з ПДВ. Також є чимало детальних заходів.
Для нас важливо мати не лише єдність цілей і спільне бачення між двома командами; ми також хочемо бачити, як ці рішення впроваджуватимуться з часом.
І, як ви знаєте з попереднього досвіду, у цьому світі непередбачуваності – і особливо в Україні, де може змінюватися дуже багато – ми маємо поєднувати рішучість у визначенні напрямку з гнучкістю, як саме ми рухаємося від точки А в точку Б. І це питання дуже жвавих і дуже відкритих дискусій між Україною та фондом.
«Україна зробила свою частину роботи. Тепер ви маєте зробити свою. Україна була успішною у виконанні зобов’язань. Тепер ви маєте зробити свою частину».
KP: Європейська комісія анонсувала законодавство щодо кредиту на €90 млрд ($104,4 млрд), який також має підтримати бюджет України. Але найцікавіша деталь полягає в тому, як ці кошти були розподілені між військовими та загальними фінансовими потребами.
Хоча всі вітають той факт, що Єврокомісія також спрямує фінансування на військові потреби, підтримка загальних фінансових потреб виявилася меншою, ніж очікували. Така оцінка зумовлена критичною ситуацією з базовими бюджетними потребами України.
Чи обговорювали МВФ та уряд це питання і чи може МВФ якимось чином допомогти у цій ситуації?
Дисклеймер Kyiv Post: Єврокомісія має намір виділити близько близько €60 млрд ($70 млрд) на військову допомогу, а решту €30 млрд ($35 млрд) – на загальну бюджетну підтримку, яка, як видається, буде розподілена по €15 млрд на рік протягом 2026-2027. Водночас уряд України потребує $74,8 млрд лише для покриття бюджетних потреб у ці ж два роки. Із цієї суми $37,4 млрд на 2026–2027 роки вже забезпечено, тоді як така ж сума – ні, раніше Міністерство фінансів повідомляло Kyiv Post.
КГ: Тут є два елементи, які потрібно врахувати. Перший – це сам кредит МВФ і те, як він відкриває доступ до фінансування з боку Світового банку через механізм DPO [фінансування в обсязі $1,05 млрд у межах програми Development Policy Operation для України].
Другий елемент – на додачу до Європейського Союзу, є й інші друзі України, які беруть на себе фінансові зобов’язання – багато з них саме в контексті програми МВФ. Тож ми маємо переконатися, що бюджетна рамка не виглядатиме як швейцарський сир із незаповненими дірками. Спілкуючись із друзями України, я впевнена, що цього не станеться.
Ми також певною мірою перебуваємо в невизначеності щодо того, якими будуть потреби України у сфері безпеки протягом року.
Але коли ви запитуєте бізнес, що його турбує найбільше, він пріорітезує два питання: безпека та робоча сила. Тож доцільно упевнитись, що фінансування безпеки є достатнім. І доцільно проводити реформи, які дозволять хоча б частково розширити пропозицію робочої сили.
І, звісно, для України надзвичайно важливо робити те, що їй вдавалося протягом останніх чотирьох років: відданість реформам, вживати заходів для усунення прогалин в державному управлінні та боротися з корупцією.
Те, що робило нашу роботу як фінансового якоря для України відносно легкою, – і так має залишатися надалі, – це можливість сказати друзям України: «Україна зробила свою частину роботи. Тепер ви маєте зробити свою. Україна була сильною у виконанні зобов’язань. Тепер ви маєте зробити свою частину»
Пере
KP: Готуючись до цього інтерв’ю, я спілкувалася з різними економістами. Один із них сказав якраз схожу тезу: «Чи всі розуміють, що Україна також несе відповідальність за безпеку континенту?» Чи усвідомлюють це міжнародні фінансові гравці?
КГ: Так. Можу сказати, що один із напрямів, який я хотіла б розвивати, – це з’ясувати, наскільки ми можемо допомогти європейським партнерам України оцінити та належним чином винагородити той факт, що українські солдати воюють за Україну. Вони також воюють за Європу.
Як болгарка, я маю родину в Софії – там моя донька, мої племінники й племінниці, мій онук. І я дуже добре усвідомлюю, що ваша жертва значно більша, ніж боротьба лише за власну країну. І, думаю, я не єдина, хто так вважає.
Багато людей, з ким я спілкуюся, визнають, що ми заборгували вам вдячність за те, що ви робите для всіх нас. Те, як зробити це визнання більш відчутним, – це дискусія, яку ми маємо намір продовжувати.
KP: З 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, глобальна економіка зазнала змін – і МВФ також відображав це у своїх звітах. Однією з найвиразніших тенденцій стала фрагментація торгівлі та формування нових торговельних блоків на основі політичних союзів. Які загрози й можливості це створює для світової економіки?
KP: Війна Росії одразу негативно вплинула не лише на Україну, а й на віддалені країни, [наприклад], Єгипет, який залежав від українського зерна, зіткнувся з ціновим шоком. Зросли ціни на енергоносії, тож світ відчув похідні ефекти цієї нестабільності.
Біда мандрує в далекі краї. Відтоді ми спостерігаємо, що світ рухається до певної багатополярної моделі. У різних частинах світу формуються тісніші економічні та торговельні зв’язки – логічно, з огляду на географічну близькість.
Йдеться про такі регіони, як ASEAN [Асоціація держав Південно-Східної Азії, до якої входять Бруней-Даруссалам, Камбоджа, Індонезія, Лаос, Малайзія, М’янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, Тимор-Лешті та В’єтнам], а також Рада співробітництва арабських держав Перської затоки [до якої входять Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати].
Ми бачимо, що в Африці деякі країни економічно зближуються між собою.
І, звісно, маємо Європейський Союз, який стоїть перед імовірним розширенням – процесом, який на певний час відклали на полицю. І ви, Україно, привносите цю нову енергію, яка змушує механізм конвергенції ЄС працювати активніше.
Водночас ми також бачимо, що частина таких союзів є нестабільною, а відносини між окремими країнами то посилюються, то послаблюються. До чого це призводить? До зростання невизначеності. Тому ми, як світова економіка – не тільки Україна через війну – нібито їдемо в тумані.
Для МВФ це означає наш обов’язок освітлювати шлях, здійснюючи нашу розвідувальну роботу. Ми вивчаємо увесь світ, тримаючи руку на пульсі кожної країни, і порівнюємо дані аби зрозуміти напрямок, куди він рухається.
KP: Українська економіка протягом останніх 30 років жила в умовах високої невизначеності, а нині ситуація стала ще складнішою. Чи вважаєте ви, що ми можемо дати певні уроки для Європи, яка зараз також входить у ці часи «туману»?
КГ: Безумовно, те, що ви продемонстрували, є тим трендом, який ми бачимо і в решті світу, – це стійкість до шоків. І ми намагаємося зрозуміти, чому світ виявився настільки стійким.
І, безперечно, історія України – це історія неймовірної витривалості та стійкості перед труднощами. Я бачу, як люди тут, в Україні, адаптуються до немислимих викликів. Сьогодні я дізналася, що українці, коли в них удома немає електроенергії, можуть піти до магазину й скористатися обладнанням, яке там доступне. [Українські мережі магазинів облаштовують пункти для зарядки пристроїв та вай-фаю у себе в приміщеннях, якими можна користуватись під час відключень.] Це дуже розумно.
Я бачу, що здатність зосередитися на пріоритетах в Україні загострилася набагато більше, ніж кілька років тому. Зникає тепло – вся увага одразу спрямовується на те, як знову запустити електростанцію. На місці працюють аварійні служби.
Люди на об’єкті переключаються із будь-чого, що вони робили до на відновлення постачання. І завдяки такому чіткому фокусу на пріоритетах тепло відновлюють у рекордно короткі строки.
Тож так, Європа і світ можуть багато чого навчитися в України. Якщо сказати, що я сподіваюся побачити в Україні – що ви далі невпинно будете прагнути до зміцнення економіки через реформи. Альтернативи тому, щоб навести ідеальний лад у власному домі, не існує.
KP: Ми справді сьогодні охопили багато ключових тем.
КГ: І чи можу я сказати… Перебування в Києві, з одного боку, засмучує… Питання: «Чому, чому все це [ця війна] відбувається?» буквально не дає мені спокою. Але водночас ви мене дуже надихаєте. Дякую. Дякую (говорить українською).
KP: Дякую вам також (відповідає українською).