Кілька тижнів Дональд Трамп тримав Вашингтон у стані бойової готовності через Арктику. У середу ввечері в Давосі він був готовий оголосити перемир’я.
Після місяця ризикованої політики, яка струсонула ринки облігацій і змусила Державний департамент перейти в оборонну позицію, президент США оголосив про укладення «рамкової» угоди щодо Гренландії.
Це був класичний поворот Трампа: прибувши в Альпи, він вимагав «права, титулу та власності» на суверенну територію, а завершив день, заявивши, що криза вирішена, а тарифи відкладені.
Чи існує реальна угода, залишається відкритим питанням у містечку, де вже звикли до стилю Трампа «спочатку оголосити, потім домовлятися».
Але для дипломатів у Вашингтоні та помічників конгресменів ця новина дала змогу колективно (хоча й обережно) видихнути.
Відлига після бурі
Трамп зробив два рішучі кроки назад від прірви, яку сам створив. Спочатку, виступаючи на сцені Всесвітнього економічного форуму, він виключив використання військової сили для захоплення величезної напівавтономної данської території, яку він називав «життєво важливою для національної безпеки США».
Кілька годин по тому, після зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, президент США повністю змінив курс.
Ніякої сили. Ніяких тарифів. Натомість – «рамки».
Одразу після зустрічі з Рютте Трамп скасував тарифи, якими він погрожував Данії, Німеччині т ще шістьом європейським країнам.
«Ми сформували рамки майбутньої угоди», – оголосив Трамп у Truth Social.
«Перемир’я» у власній війні Трампа
Ринки відновилися, а європейські лідери поспішили привітати паузу, але у «внутрішніх» колах скепсис не зник.
Попри полегшення, дипломати та аналітики в столицях країн ставлять собі одне й те саме запитання: які рамки? Яка угода?
Один високопоставлений західний чиновник, який дав інтерв’ю Kyiv Post на умовах анонімності, висловився ще більш прямо: «Це класичний Трамп – спочатку оголосити перемогу, а потім вести переговори».
«Всього кілька годин – і він змінив курс», – сказав інший європейський дипломат, але зазначив, що альянс «чітко дав йому зрозуміти, що не поступиться суверенітетом. Безпека – так. Капітуляція – ні».
Погляд з Європи
У Данії полегшення було помітним, але нестійким. «День закінчується краще, ніж почався, – сказав міністр закордонних справ Ларс Локке Расмуссен в ефірі данського радіо. – Трамп каже, що не буде атакувати Гренландію... і тарифна війна призупинена. Це позитивно. Але лідерам ще потрібно з’ясувати, як ми можемо вирішити питання безпеки США в Арктиці, поважаючи при цьому червоні лінії Королівства Данія».
Цей скептицизм відгукнувся по всьому континенту: вітаємо паузу, не впевнені в постійності.
Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні схвально відгукнулася про призупинення тарифів, але наголосила, що «важливо продовжувати сприяти діалогу».
У Берліні віце-канцлер Ларс Клінгбейл двічі закликав до стриманості. «Добре, що вони ведуть діалог, – сказав він, – але ми маємо трохи почекати і не сподіватися на занадто швидкі результати. Існує державна цілісність і суверенітет, і це не зміниться».
Перемога проти реальності
Трамп, зі свого боку, заявляє про повну перемогу. «Це угода, яка задовольняє всіх, — сказав він. — Ми отримали все, що хотіли, особливо реальну національну безпеку».
Але тут немає «дрібного шрифту». Речниця НАТО Еллісон Гарт сказала, що тепер переговори будуть зосереджені на тому, щоб Росія і Китай «ніколи не отримали в Гренландії опори — економічної чи військової».
За словами Трампа, угода може торкатися прав на видобуток корисних копалин і навіть ролі Гренландії в запропонованій ним системі протиракетної оборони «Золотий купол».
«Це трохи складно», – визнав він.
Неофіційно чиновники та політологи кажуть, що слово «складність» у його словнику – це евфемізм для двозначності.
Пол Поуст із Чиказької ради з глобальних питань запропонував звичну для Трампа формулу: «Угода типу «оренди», за якою Данія має остаточний суверенітет, США мають контроль, а НАТО надає військові можливості... Це дозволяє заявляти про вигідну угоду, але деталі нечіткі», – сказав він Kyiv Post. (Високопоставлений західний чиновник описав це більш сухо: «Це схоже не на угоду, а на перемир’я у власній війні Трампа».)
Щодо дипломатії Трампа в соцмережах Truth Social, Поуст зазначив: «Це те, чим він займається вже досить давно. Багато його «торгових листів» було надіслано через соцмережі. Це нова форма старого дипломатичного засобу – епістолярного».
Ефект Рютте
Головне запитання в кулуарах Давосу: чи розгадав Марк Рютте код?
Після тижнів погроз Трамп вийшов з єдиної зустрічі, раптово примирившись. «Якщо Рютте переконав його за допомогою закусок на полях, — пожартував один дипломат, —він заслуговує на Нобелівську премію».
Альтернативне пояснення: Трампу довелося відступити. Він побачив вороже налаштований альянс, бунт на ринках облігацій і об’єднану Європу, яка не захотіла відмовлятися від суверенітету.
Союзники по НАТО поступилися в питанні витрат на оборону, але поступатися в питанні Гренландії вони не збиралися.
«Трамп усвідомив, що може спровокувати хаос, але не зможе перемогти», — сказав високопоставлений чиновник ЄС.
Економіст Атлантичної ради Джош Ліпскі зазначив, що економіка мала таке ж значення, як і геополітика: побоювання щодо торгової війни між США та ЄС призвели до зростання прибутковості облігацій.
«Ставки за іпотечними кредитами пішли вгору, і Трамп знову продемонстрував свою чутливість до ринків облігацій , — зазначив Ліпскі. А Європа відчуває себе спаленою нестабільністю. Там хочуть зобов’язань, які не зникнуть до наступних вихідних».
Прем’єр-міністр Нідерландів Дік Схооф привітав «деескалацію», але наголосив, що Брюссель не послаблятиме пильність.
Шрами ризикованої політики
Навіть якщо угода буде укладена, дипломатичний збиток вже завданий. Тресса Ґюнов з Атлантичної ради попередила, що кампанія тиску ризикує підірвати власні зусилля Трампа, спрямовані на те, щоб союзники витрачали 5% ВВП на оборону.
Найгострішу критику висловив досвідчений американський дипломат Деніел Фрід. За його словами, хоча Трамп відкинув застосування сили, він продовжував натякати, що сила виправдовує все – це доктрина, яка «легітимізує кожного агресора».
Фрід нагадав Вашингтону про данських солдатів, які загинули, воюючи разом із США після 11 вересня.
«Не можна здобути перемогу в питанні витрат на оборону НАТО, – написав Фрід, – а потім вимагати погодитися на агресію проти іншого члена НАТО».
Мовчазна сторона
Один голос залишається помітно відсутнім: Нуук.
Досі Гренландія була значною мірою відсторонена, але в четвер прем’єр-міністр Єнс-Фредерік Нільсен виступить перед пресою.
«Гренландія була відсунута на другий план у переговорах про своє майбутнє, – поскаржився в приватній розмові один данський депутат. – Але не надовго».
Високопоставлений західний чиновник висловився ще різкіше: «Можна укладати угоди з союзниками. Не можна укладати угоди про людей без них».
Вигравати час?
Те, що Трамп називає «назавжди», європейці називають нестабільним.
Те, що сталося в Давосі, може бути не кінцем кризи Гренландії, а лише її переходом у нову, спокійнішу фазу.
З порядку денного знята сила, призупинені тарифи, але рамкова угода залишається ескізом, а острів залишається непочутим.
У світі Трампа оголосити про угоду часто легше, ніж її укласти.
Як висловився пізно ввечері в середу один дуже втомлений європейський чиновник: «Ми не вирішили проблему Гренландії. Ми її пережили».