Полоній, «Новачок» і тепер жаб’яча отрута: версія про вбивство російського опозиціонера Олексія Навального рідкісним токсином знову нагадала про використання Москвою отрут проти своїх опонентів — характерну практику її спецслужб, зазначають експерти.
Нейротоксин епібатидин, який міститься в жаб’ячій отруті з Еквадору, виявили під час лабораторного аналізу зразків з тіла Навального, йдеться у спільній заяві урядів Великої Британії, Швеції, Франції, Німеччини та Нідерландів, оприлюдненій у суботу на Мюнхенській конференції з безпеки.
«Лише російська держава мала засоби, мотив і можливість застосувати цей смертельний токсин», — заявили в МЗС Великої Британії. У спільній заяві п’яти країн Росію названо головним підозрюваним у цій справі.
У понеділок Кремль відкинув «упереджені та безпідставні», за його словами, звинувачення в убивстві Навального — послідовного критика президента Владіміра Путіна. Він помер 16 лютого 2024 року, відбуваючи 19-річний термін у виправній колонії в Арктиці.
Водночас ці звинувачення доповнюють низку інших випадків отруєнь опонентів, до яких, за даними слідства, могли бути причетні російські агенти.
У 2006 році в Лондоні від отруєння полонієм загинув російський перебіжчик Олександр Литвиненко. У 2004 році українського політика Віктора Ющенка, який балотувався в президенти проти проросійського кандидата, отруїли діоксином, що призвело до серйозних ушкоджень обличчя. А у 2018 році у Великій Британії нервово-паралітичну речовину «Новачок» використали під час спроби отруєння колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля.
«Слід зберігати обережність, але ця гіпотеза виглядає тим більш переконливою, з огляду на те, що Навального вже намагалися вбити у 2020 році — під час перельоту, коли його отруїли через білизну, просочену органофосфатною нервово-паралітичною речовиною “Новачок”, яку виробляють лише в Росії», — заявив Олів’є Лепік, науковий співробітник Фонду стратегічних досліджень і фахівець із хімічної зброї.
Токсин, який «ніколи раніше не використовували»
«Наскільки мені відомо, епібатидин раніше ніколи не застосовували для вбивств», — додав Лепік.
Досі цю речовину переважно знали через її вплив на тварин, які намагаються напасти на отруйних жаб з Еквадору.
«Це потужний нейротоксин, який спочатку надзвичайно сильно збуджує нервову систему, а потім повністю її блокує. У людини починаються судоми, після чого настає параліч, насамперед дихальних м’язів», — пояснив Жером Лангран, директор Паризького токсикологічного центру.
За словами науковця, використання цієї речовини для отруєння Навального є «доволі тривожним».
«Виникає запитання: навіщо обирати саме цю отруту? Якщо мета — приховати отруєння, це не найкращий варіант. Або ж ідеться про спробу посіяти страх і посилити образ сили та небезпеки з посланням: “Ми можемо отруїти будь-де й будь-чим”», — сказав він.
«Російська візитівка»
Як зазначають експерти, застосування отрут має виразний російський «підпис».
«Це характерна риса радянських спецслужб. У 1920-х роках Ленін створив спеціальну лабораторію з розробки токсинів під назвою “Камера” (Lab X). За Сталіна, а згодом за його наступників — Хрущова й Брежнєва — вона значно розширилася. Саме в цій лабораторії й було створено “Новачок”», — зазначив Андрій Козовой, професор історії Росії в Університеті Лілля.
«Росіяни не мають на це монополії, але тут простежується системний підхід: ще багато років тому держава вклала значні ресурси у створення лабораторії з розробки отрут, яка працювала без жодних обмежень», — додав він.
За словами Козового, навіть якщо отруєння не завжди завершувалося смертю — деякі постраждалі виживали, зокрема Ющенко та Скрипаль, — воно все одно слугувало сигналом і було своєрідною «візитівкою» російських спецслужб.
«У колективній свідомості та психології отрута асоціюється з жахливою й болісною смертю. Застосування хімічних речовин або токсинів має чітку мету — залякати жертву і, як у випадках Литвиненка, Скрипаля чи Навального, застерегти всіх, хто може зважитися зрадити “матінку-Росію” або виступити проти влади», — зазначив Лепік.
«Нейротоксин, радіоактивна чи інша токсична речовина викликають значно більший страх, ніж вибух або постріл», — додав він.