За даними Bloomberg, розширення ядерної програми Північної Кореї наближається до масштабів, які можуть поставити під сумнів здатність Сполучених Штатів захиститися від ракетного удару.
Посилаючись на оцінки розвідки та висновки експертів, Bloomberg зазначає, що Пхеньян неухильно збільшує як запаси ядерних боєголовок, так і системи доставки.
Президент Південної Кореї Лі Чже Мюн заявив наприкінці січня, що Північна Корея зараз здатна виробляти достатньо матеріалу для виготовлення до 20 ядерних боєголовок на рік, а будівництво і модернізація виробничих об’єктів можуть ще більше прискорити ці темпи.
Водночас Північна Корея продовжує вдосконалювати свою ракетну технологію. Згідно з повідомленням, міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), такі як «Хвасон-15», «Хвасон-17», «Хвасон-18» і «Хвасон-19», вже можуть забезпечити достатню вогневу потужність, щоб подолати американську наземну систему протиракетної оборони середньої дальності.
Ця система вартістю приблизно 65 мільярдів доларів призначена для перехоплення обмеженої кількості боєголовок.
Збільшення арсеналу ракет меншої дальності також становить загрозу для союзників США в Азії та для американських військових об’єктів на Гуамі, де розташований один із найбільших у світі складів боєприпасів.
Оцінки щодо запасів МБР Північної Кореї значно різняться. Раніше Агентство оборонної розвідки США оцінювало, що Пхеньян володіє приблизно 10 такими ракетами. Однак аналітики стверджують, що кількість може бути значно більшою.
Ванн ван Діпен з аналітичної групи «38 North», що спеціалізується на Північній Кореї, вважає, що Пхеньян може мати до 48 пускових установок і близько 24 боєздатних МБР, причому виробництво триває.
Протиракетна оборона США наразі включає 44 протиракетні системи на Алясці та в Каліфорнії. Планується додати ще 20 на Алясці.
Однак вона не була розроблена для протидії швидко зростаючій і дедалі більш витонченій загрозі.
Вашингтон також розробляє ініціативу протиракетної оборони «Золотий купол», спрямовану на захист США від ширшого спектру повітряних загроз, зокрема з боку Північної Кореї, Китаю та Росії.
Аналітики застерігають, що така система може коштувати понад 1 трильйон доларів і все одно стикатися зі значними технічними проблемами.
Експерти також зазначають, що одна міжконтинентальна балістична ракета може нести кілька боєголовок або суббоєприпасів, що ускладнює перехоплення та ще більше навантажує системи ППО.
Навіть за найскромнішими оцінками — близько 12–15 нових боєголовок на рік — за темпами Північна Корея випереджає інші ядерні держави, в тому числі Індію, яка наразі має, за оцінками, 180 боєголовок.
Під час першого терміну президента США Дональда Трампа вважалося, що КНДР щороку виробляє достатньо матеріалу для приблизно шести боєголовок.
Був певний період дипломатичних контактів, під час якого напруженість зменшилася, але навіть тоді Північна Корея продовжувала розвивати свої ядерні можливості.
Північна Корея ще ніколи не випробовувала МБР, з ядерною боєголовкою, і незрозуміло, чи зможуть її ракети надійно витримати повернення в атмосферу, пройти американську ППО і доставити боєзаряд на міжконтинентальні відстані.
У статті Польського інституту міжнародних відносин стверджується, що Пхеньян отримав від Москви політичну, економічну та технологічну підтримку своєї ядерної програми в обмін на підтримку війни Росії в Україні, в тому числі направлення своїх військ.