Останні заяви президента Росії Владіміра Путіна про те, що війна в Україні може наближатися до завершення, пролунали після параду до Дня перемоги, який цього року виглядав значно менш масштабним, — у момент, коли Кремль намагається приховати незручну реальність війни, яка так і не принесла обіцяного тріумфу.
Путін заявив, що, на його думку, війна «наближається до завершення», водночас знову поклавши відповідальність за конфлікт на розширення НАТО та Захід. Він також припустив можливість обговорення майбутньої архітектури безпеки Європи й назвав колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера можливим посередником для таких контактів.
Американський аналітик Пол Гобл вважає, що Путін звертається насамперед не до Заходу — він намагається втримати під контролем власну аудиторію.
«Путін просуває ідею про те, що його війна в Україні може наближатися до завершення, не тому що це справді так, — сказав Гобл у коментарі Kyiv Post, — а радше тому, що хоче заспокоїти частину росіян щодо подій в Україні».
За словами Гобла, кремлівський лідер використовує таку риторику як тактичний хід, щоб виграти час і заплутати громадську думку. Йдеться не про підготовку росіян до миру, а про спробу переконати їх, що ситуація залишається під контролем після місяців напруження на фронті, економічного тиску та параду до Дня перемоги, який радше продемонстрував обмеження Росії, ніж її силу.
За словами Гобла, меседж Путіна також покликаний «утримувати Захід у стані невизначеності».
Натякаючи, що війна може наближатися до завершення, Путін сподівається посіяти вагання серед партнерів України — особливо серед тих країн, де тривають дискусії щодо розширення військової підтримки Києва.
За словами Гобла, Путін прагне «зменшити готовність багатьох країн активніше підтримувати Україну».
На його думку, це частина звичної кремлівської тактики: створювати враження готовності до миру, водночас продовжуючи переслідувати ті самі цілі на полі бою.
Гобл також зазначив, що Путін заздалегідь готує ґрунт для перекладання відповідальності.
Він хоче «створити ситуацію, за якої, якщо війна швидко не завершиться, він звинуватить інших — насамперед НАТО, — сказав Гобл. — І заявить, що хотів закінчити війну, але Захід цьому перешкодив».
На думку Гобла, у такій тактиці немає нічого несподіваного.
«Це класична путінська тактика, — сказав він. — Тут не треба дивуватись».
Аналітик також вважає, що Путіна турбує невдоволення всередині Росії.
«Путіна непокоїть внутрішня опозиція, — сказав Гобл, — але недостатньо, щоб змінити саму політику. Йдеться лише про зміну того, як він і його пропагандисти подають ці виклики».
Іншими словами, тональність Кремля може змінюватися, але його цілі залишаються незмінними.
«Знову ж таки — абсолютно нічого нового», — сказав Гобл.
«На жаль, щоразу, коли він так робить, Захід потрапляє в його пастку — саме так, як він і задумував», — підсумував Гобл.