Тепер це офіційно. Попри всі розмови останніх років про «стратегічну автономію» та «Геополітичну комісію», цього тижня ми побачили, наскільки маленькою насправді є Європа на світовій арені.
Це видно з того, кому Дональд Трамп не зателефонував цього тижня: Урсулі фон дер Ляєн, Емманюелю Макрону та Олафу Шольцу.
Чорт забирай, він навіть не подзвонив Джорджії Мелоні – єдиному великому європейському лідеру, який йому нібито подобається!
Причина очевидна: він не зобов’язаний. Трамп може домовитися з Путіним про Україну – за участі Європи чи без неї
Все, що він хоче від європейців, – це щоб вони відправили і оплатили миротворців, що вони неминуче зроблять. Тож навіщо взагалі це обговорювати?
Немає нічого нового в залежності Європи від американської парасольки безпеки. Так було завжди (принаймні, протягом більшої частини нашого життя). Але ніколи раніше Європа не дозволяла американській адміністрації тримати себе на повідку і виставляти напоказ, як цінну сучку.
І не помиліться, саме це сталося під час надзвичайної появи в штаб-квартирі НАТО в середу безцеремонного Державного секретаря США Піта Хеґсета.
Всього за кілька хвилин Хеґсет позбавив Європу залишків надії на те, що вона може відігравати якусь роль в обговоренні майбутнього України.Підсумовуючи: ніяких кордонів до 2014 року для України, ніякого членства в НАТО і ніяких миротворців від НАТО.
Дональд Трамп сказав, що мирні переговори розпочнуться «негайно». Україну може й запросять, але Європи там, швидше за все, не буде.
Україну продадуть і сплавлять рікою, а Європа зможе сидіти на березі і спостерігати
Спокусливо сказати, що Європа повинна «подумати про свої власні варіанти», але сумна реальність у тому, що їх у неї немає. І всі, особливо Трамп і його поплічники, це знають.
Ця стаття Метью Карнічніга передрукована з Euractiv. З оригіналом можна ознайомитися тут.
Усі думки в цій колонці відображають погляди автора(ів), а не Euractiv Media чи Kyiv Post.