Нещодавнє спільне розслідування, проведене незалежним російським новинним агентством IStories і белградською Мережею висвітлення злочинів і корупції (KRIK), виявило щонайменше 204 громадян Росії, які з початку 2022 року отримали сербське громадянство в прискореному порядку.
Серед бенефіціарів статті 19 сербського законодавства про громадянство – пов’язані з Кремлем бізнесмени, підрядники Міністерства оборони, співробітники ФСБ, технічні керівники та професійні спортсмени, чия діяльність передбачає регулярні та безперешкодні поїздки за кордон.
Сербський паспорт є особливо привабливою пропозицією в цьому відношенні, не в останню чергу тому, що його власники користуються безперешкодним доступом до ЄС, Китаю, Японії та Ірану та інших країн. Окрім того, отримання короткострокових віз до США, Великої Британії, Канади, Австралії та Нової Зеландії є набагато менш бюрократичним для сербів, ніж для заявників з Росії, зважаючи на міграційний ризик і загрозу внутрішній безпеці.
За перший рік так званої «спеціальної військової операції» президента Росії Владіміра Путіна майже 22 000 росіян намагалися нелегально потрапити до США через їхній проникний південний кордон, тоді як люди зі скромнішими статками масово потягнулися до «ближнього зарубіжжя» Росії та регіону АСЕАН, часто зловживаючи гостинністю.
Не секрет, що повномасштабне вторгнення в Україну і, зокрема, хвиля часткової мобілізації наприкінці того ж року знекровили значну частину середнього класу працездатного населення Російської Федерації і залишили цих емігрантів без реального відчуття приналежності до іноземних юрисдикцій, до яких вони прямували. Навіть у країнах Глобального Півдня минули ті часи, коли російські туристи спокійно проходили паспортний контроль і розглядалися як чиста вигода для економіки приймаючої країни. Натомість місцева влада дедалі частіше розглядає їх крізь призму паразитизму, і тому до них часто прискіпуються на в’їзді в країну.
Слід визнати, що вага російського паспорта збільшилася порівняно з першим кварталом 2024 року, згідно з останнім індексом Henley & Partners. Однак це значною мірою є результатом знайомства міністра закордонних справ Росії Серґєя Лаврова з очільниками урядів різних країн Азії, Африки, Близького Сходу та Океанії на тлі просування Москви до багатополярності.
Як жест доброї волі, такі віддалені країни, що розвиваються, як М’янма і Малаві, куди пересічні росіяни не мають бажання їхати, не кажучи вже про те, щоб там оселитися, в односторонньому порядку ввели безвіз для громадян РФ.
А от в’їзд до західних країн, куди росіяни традиційно їздили на відпочинок або з іншою метою, після та повномасштабного нападу Росії на Україну став для них складнішим. Почнемо з того, повітряний простір ЄС залишається закритим для російських авіаперевізників, а це означає, що прямі авіамаршрути з Росії до континентальної Європи більше не доступні. Що ще гірше для російських громадян, отримання шенгенських віз стало дорожчим і займає більше часу. Брюссель призупинив дію угоди про спрощення візового режиму з Москвою ще у вересні 2022 року.
Диверсифікація місця проживання
Для заможних росіян отримання другого паспорта стало зручним способом обійти загальні обмеження на пересування, але це – не єдиний мотив. Той факт, що з 2021 по 2024 рік кількість росіян, які стали натуралізованими громадянами Киргизстану, збільшилася майже у 18 разів, свідчить про те, що «диверсифікація» починає переважати над раніше безвізовим доступом до країн-членів Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD).
Одним із 7 000 громадян РФ, які минулого року отримали громадянство Киргизстану в рамках так званої «чотиристоронньої угоди», став Владислав Бакальчук – колишній чоловік генеральної директорки Wildberries і найбагатшої жінки Росії Тетяни Кім, яка також є близькою соратницею чеченського тирана Рамзана Кадирова. А російсько-узбецький мільярдер зі списку журналу «Форбс», металургійний магнат Алішер Усманов, як вважають, назавжди переїхав з Москви до Ташкента.
Для таких олігархів, як Бакальчук і Усманов, паспорти країн Центральної Азії є не стільки символом статусу, скільки страховим полісом, що гарантує їм право на проживання в іншому місці на випадок, якщо «чорний лебідь» або якийсь «форс-мажор» назавжди вижене їх із Росії. Це можуть бути як сфабриковані за вказівкою Путіна звинувачення в корупції, так і удари українських дронів по Москві.
Так само колишній власник футбольного клубу «Челсі» Роман Абрамович, як повідомляється, постійно проживає в Стамбулі, оскільки його оголосили персоною нон-ґрата і в ЄС, і у Великій Британії. Колись європейські «золоті паспорти» були жаданими для московської та петербурзької еліти, але після ретроактивного відкликання кіпрського та мальтійського громадянства політично значущі особи, які з Путіним «на ти», переключили свою увагу на такі країни, як Туреччина та ОАЕ.
Обидві держави надають «паспорт за готівку», а також можливість протистояти зовнішньому тиску з боку Європейської комісії та Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC). Варто нагадати, що за перші шість місяців повномасштабної війни в Україні близько 5 000 росіян з багатими кишенями скористалися схемою отримання турецького громадянства за інвестиції в розмірі $400 тис., а ще 15 000 скупили розкішну нерухомість у Дубаї.
Більше того, засновник «ВКонтакте» Павел Дуров, промисловий магнат Андрій Мельниченко, а також бійці ММА (змішані бойові мистецтва – ред.) Хабіб Нурмагомедов і Хамзат Чімаєв отримали громадянство ОАЕ – країни, яка славиться особливою ощадливістю, коли йдеться про натуралізацію експатріантів, і ставленням до немісцевих як до вічних чужинців.
Що далі для багатих і простих людей?
Тим небагатьом привілейованим росіянам, які дійсно можуть собі це дозволити, другий паспорт дає друге життя у світлі перешкод, пов’язаних із відкриттям офшорних банківських рахунків, і перспективи запровадження Путіним податкової системи на кшталт FATCA, щоб компенсувати відтік капіталу, від якого Росія потерпає протягом останніх трьох років.
На нижчих щаблях харчового ланцюга значна частина пересічних громадян РФ просто зневірилась у своїй державі і більше не бажає нести емоційний тягар кровожерливості свого головнокомандувача. Той факт, що 10 500 вагітних росіянок втекли до Аргентини, щоб скористатися її законом про громадянство «jus soli», тобто набуття громадянства за правом народження, підкреслює, наскільки рішуче вони налаштовані позбавити своїх дітей будь-якої громадянської прив’язаності до міжнародного вигнанця і державного спонсора тероризму, яким ЄС визначив Росію.
Серед величезної кількості тих, хто ухиляється від військового призову, та незалежних журналістів зростає занепокоєння, що Путін може піти шляхом білоруського диктатора Александра Лукашенка і вдатися до використання паспортів як засобу заманювання «зрадників» і «покидьків» назад на батьківщину. Якщо це станеться, російські вигнанці на Заході ризикують стати особами без громадянства, а їхній правовий статус буде визнаний недійсним. Зрозуміло, що отримання громадянства за інвестиції є лазівкою в санкціях, на яку країни G7 досі закривають очі.
Для того, щоб наближені до Путіна та інші пов’язані з Кремлем високопоставлені росіяни відчули на собі всю силу спрямованих проти них каральних заходів, західні важковаговики повинні прийняти підхід нульової толерантності до урядів-ізгоїв, які користуються такою лазівкою, а також до фахівців з інвестиційної міграції, які виконують для них необхідну юридичну роботу.
Висловлені погляди належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.