У неділю, 18 травня, в Польщі відбудеться перший тур президентських виборів. Це голосування завершить виборчий сезон, який розпочався ще восени 2023 року з парламентських і місцевих виборів і виборів до Європейського парламенту.
Перший тур виборів у Польщі: головні кандидати, дебати про Україну
У президентських перегонах беруть участь тринадцять кандидатів. У Польщі точилися значні суперечки щодо реєстрації цих кандидатів – кожен із них повинен був подати до Національної виборчої комісії 100 000 підписів на свою підтримку, щоб отримати право балотуватися.
Достовірність підписів, поданих деякими кандидатами, була поставлена під сумнів. Збір такої великої кількості підписів вимагає значних зусиль, яких, як видається, не вистачило кандидатам з мінімальною підтримкою та популярністю серед населення. З’явилися звинувачення в «купівлі» деяких підписів.
Серед провідних претендентів – ліберальний кандидат Рафал Тшасковський, мер Варшави та представник правлячої Громадянської коаліції (KO), а також консерватор Кароль Навроцький, президент Інституту національної пам’яті – він балотується як незалежний кандидат, але його підтримує опозиційна партія «Право і справедливість» (PiS).
Серед інших кандидатів – Славомір Менцен (ультраправий популіст, Конфедерація), Адріан Зандберг (з лівої партії «Разом»), Шимон Головня (спікер Сейму, представник «Польща 2050» і PSL, обидві партії входять до правлячої коаліції) та Магдалена Бєят (спікер Сенату, представниця «Лівих», також входить до правлячої коаліції).
Серед решти кандидатів – Кшиштоф Становський, журналіст і власник найпопулярнішого YouTube-каналу Польщі «Kanał Zero». Його кампанія спочатку нагадувала кампанію президента Зеленського, але на відміну від Зеленського, Становський не балотується серйозно – його кампанія має на меті висвітлити абсурдність суспільного життя, політики, ЗМІ та виборчого процесу в Польщі.
Серед кандидатів з незначною підтримкою – Мацей Мацяк (0-1% в опитуванні IBRIS для Rzeczpospolita у травні 2015 року) та Гжегож Браун (2,5% в тому ж опитуванні). Обидва відомі своїми радикальними антиелітарними поглядами та проросійськими симпатіями, особливо Мацяк, який відкрито висловлює такі настрої.
Скандали та питання України
Виборча кампанія рясніє популізмом, маніпуляціями та дезінформацією. Україна та українські біженці, які проживають у Польщі, також стали ключовими питаннями.
Мову та рамки дебатів визначила популістська та ультраправа партія «Конфедерація». Усі основні кандидати оголосили про плани обмежити соціальну допомогу в розмірі понад 800 злотих (приблизно 210 доларів) на місяць на дитину лише працевлаштованими.
Це означає, що безробітні біженці втратять доступ до допомоги. Наразі допомога виплачується всім громадянам Польщі та іноземцям, які легально проживають у країні. Хоча реальні зміни малоймовірні, така риторика грає на почуттях меншин. Впровадження такої політики зашкодить найуразливішим верствам населення, зокрема, безробітним матерям-одиначкам.
Рівень зайнятості українців у Польщі становить майже 80%, що є найвищим показником у ЄС. Протягом кампанії також лунали заяви про соціальні привілеї для українців, які, на думку деяких кандидатів, перевищують ті, що надаються громадянам Польщі, але це не відповідає дійсності.
Переважна більшість польського суспільства підтримує продовження допомоги Україні.
У міру просування кампанії антиукраїнські настрої серед деяких кандидатів почали слабшати. Виборчі штаби Тшасковського та PiS, здається, усвідомили, що мова популістської Конфедерації не принесе їм симпатій виборців, які вважають такі наративи непереконливими, зважаючи на те, що уряди PiS та KO активно підтримували Україну. Переважна більшість польського суспільства підтримує продовження допомоги Україні.
Кампанія була жорстокою, і з обома основними кандидатами були пов’язані скандали. Кароля Навроцького звинуватили в потенційно незаконному і, як мінімум, вкрай неетичному збагаченні за рахунок літнього чоловіка – самотнього сусіда кандидата.
В обмін на догляд і фінансову допомогу чоловік переписав свою квартиру на Навроцького. Журналісти з’ясували, що сусід вже давно живе в будинку для літніх людей і не отримує ніякої підтримки. Суперечки поглиблюються, оскільки Навроцький виступає проти податку на нерухомість і публічно збрехав про кількість квартир, якими володіє.
Джерела Kyiv Post, пов’язані з PiS, стверджують, що команда Навроцького не знала про те, як він придбав квартиру. Результатом стала серйозна криза іміджу та суперечливі публічні заяви.
Скандал не оминув і кандидата від KO Рафала Тшасковського. В інтернеті з’явилися кампанії в соціальних мережах, сприятливі для нього і критичні щодо Навроцького та Менцен.
Журналісти Wirtualna Polska виявили, що за рекламною кампанією на підтримку кандидата від правлячої партії і проти його опонентів стояла НУО Akcja Demokracja. За повідомленнями, ця організація витратила на рекламу більше, ніж передвиборчі штаби Тшасковського і Навроцького разом узяті. Це призвело до серйозних звинувачень у незаконному фінансуванні передвиборчої кампанії.
Безпека та міжнародні відносини
Протягом усієї кампанії безпекова політика підкреслюється в усіх можливих контекстах. Звучать заяви про продовження озброєння – що Польща дійсно послідовно робить незалежно від партійної приналежності – та зобов’язання не відправляти війська до України в рамках Коаліції охочих.
Втім, чесної дискусії про військову підготовку немає: політики неохоче торкаються теми призову, а питання про відправлення контингенту обговорюється без реального аналізу потенційних вигод чи ризиків. Здається, що кожен кандидат хоче взяти участь у формуванні регіональної архітектури безпеки, але жоден з них не наважується прийняти непопулярні рішення.
Одним із викликів для уряду і Тшасковського стали коментарі спеціального посланника США в Україні генерала Кіта Келлоґґа, який згадав про можливість відправки, серед інших, польського контингенту (ці заяви польська влада спростувала). Зовнішня політика здебільшого обертається навколо відносин зі США, які вважаються стратегічним союзником.
Кароль Навроцький пропонує позиціонувати Польщу як європейський фундамент трансатлантичних відносин.
Тшасковський висловлюється в подібному ключі, хоча його суперники звинувачують його та його політичний табір у зневажливих висловлюваннях на адресу адміністрації Трампа, з якою PiS підтримує тісні зв’язки.
Кандидат від KO, як і його політичний блок, також виступає за поглиблення співпраці з ЄС, зокрема, в галузі оборони – позиція, в якій він вважається авторитетним.
Загрозу виборам становлять російська дезінформація та кібератаки, про що раніше повідомляв Kyiv Post, але стійкість суспільства знижується через великий обсяг фейкових новин, що походять від самих кандидатів, а також через надмірні взаємні звинувачення польських політиків у нібито зв’язках з Росією.
Фактично, двоє кандидатів у перегонах – Мацей Мацяк і Гжегож Браун – більш-менш відкрито висловлюють симпатії до Москви, але їхня підтримка мінімальна.
Очікується, що підтримка України продовжиться незалежно від того, хто переможе – Тшасковський чи Навроцький.
Опитування та ставки виборів
За результатами опитування IBRiS для щоденної газети Rzeczpospolita, опублікованими 14 травня, Рафал Тшасковський лідирує з 32,6%, за ним іде Кароль Навроцький з 26,4%, а Славомір Менцен посідає третє місце з підтримкою трохи вище 10%. У другому турі, який майже напевно відбудеться, Тшасковський також лідирує, хоча Навроцький скорочує відставання.
Схожа ситуація склалася п’ять років тому, коли Тшасковський також випереджав Анджея Дуду в опитуваннях, але в підсумку програв вибори.
Ситуація виглядає зовсім інакше серед молодих виборців, які втомилися від політичного істеблішменту, що чергується при владі вже понад 20 років. Серед них найбільшу підтримку мають лівий кандидат Адріан Зандберг і ультраправий популіст Менцен.
З міжнародної точки зору, особливо щодо України, ставки на виборах відносно низькі. Незалежно від того, хто переможе – Тшасковський чи Навроцький, – підтримка України, як очікується, продовжиться, хоча політичний клімат може змінитися.
Варто зазначити, що з 2022 року всі польські уряди, незалежно від політичної приналежності, дотримувалися послідовного підходу в цій сфері. Перемога Тшасковського, ймовірно, означатиме тіснішу співпрацю з ЄС, тоді як Навроцький буде більше схильний до зближення зі США.
Для всього польського політичного мейнстріму Росія однозначно є противником і загрозою, а національна безпека є предметом широкого консенсусу.
На внутрішньому фронті перемога Тшасковського означатиме більшу ефективність уряду. Політична система Польщі не є ані президентською, як у США чи Франції, ані канцлерською чи кабінетською, як у Німеччині чи Великій Британії.
Президент має право обмежувати роботу уряду, накладаючи вето та відмовляючись підписувати закони. З іншого боку, перемога Навроцького означатиме не лише поглиблення політичного конфлікту, а й посилення контролю над урядом.
Коротше кажучи, ці вибори визначатимуть, чи зможе прем’єр-міністр Туск зі своїм урядом повною мірою здійснювати владні повноваження.
Якщо результати другого туру будуть дуже близькими, майже напевно виникнуть звинувачення у фальсифікації виборів, хоча, незважаючи на численні політично мотивовані звинувачення в минулому, доказів таких практик у Польщі не було. Другий тур президентських виборів відбудеться 1 червня.