Повномасштабна війна Кремля проти України, яка триває вже 1181-й день, стала пам’ятником стратегічній короткозорості та імперській одержимості Владіміра Путіна. Згідно з витоком документів Міністерства оборони США, втрати Росії вбитими, пораненими та полоненими перевищили приголомшливу цифру в один мільйон.
Ця похмура цифра – у поєднанні зі знищенням майже 1000 зенітних систем і величезної кількості танків, гармат і боєприпасів – підкреслює жорстоку правду: російська армія стікає кров’ю, а мрія Путіна про підкорення України є приреченою і безнадійною фантазією.
Путінські генерали, що загрузли в корупції та некомпетентності, марнують людей і техніку в «м’ясних штурмах» і погано скоординованих наступальних операціях. Така стратегія кидання хвиль мінімально підготовлених призовників і завербованих ув’язнених під український вогонь не принесла нічого, окрім кількості загиблих.
Щодня Росія втрачає близько півтори тисячі солдатів. Станом на кінець 2024 року загальна кількість втрат перевищила 724 050. Цілі підрозділи були знищені, а їхня техніка перетворилася на металобрухт в українських степах. Але Путін не здається, чіпляючись за свою ілюзію перемоги числом.
Коли в 2023 році історик Стівен Коткін брав у Путіна інтерв’ю для New Yorker, той заявив, що готовий «втратити два мільйони людей», щоб досягти своїх цілей в Україні. Це свідчить про бездушну арифметику лідера, якому абсолютно байдуже людське життя. Якщо Путін вважає, що два мільйони життів – це ціна перемоги, то він справді може заплатити її, принісши в жертву ціле покоління російських батьків, годувальників і робітників. Демографічні та економічні наслідки цього будуть калічити Росію протягом десятиліть.
Економічні втрати вже жахливі. Західні санкції підірвали російську економіку, штовхнувши її в рецесію і розірвавши зв’язки зі світовими ринками. Journal of Democracy зазначає, що іноземні інвестиції випарувалися, а Європа відвикає від російських енергоносіїв, і на заміну російському газу приходять термінали скрапленого.
Відтік кваліфікованих російських фахівців – майже 200 000 до середини 2022 року – спустошив інтелектуальний і людський капітал Росії. Тим часом витрати на війну, які оцінюються в понад 400 мільярдів доларів на рік, виснажують її скарбницю. Російська економіка була переведена на військові рейки, але це картковий будиночок, який не витримає без перемоги.
Відмова Путіна вести серйозні мирні переговори, про що свідчить його неявка на запропоновані саміти, видає його відірваність від реальності. Його війна – це колоніальний гамбіт, в основі якого лежить не розширення НАТО чи так звана «українська агресія», а реваншистська потреба відновити втрачену Російську імперію.
Його есе 2021 року, в якому він заперечив державність України, і його промови 2022 року, в яких він закликав до «багатополярного світового порядку», викривають його справжню мету: демонтувати міжнародну систему, засновану на правилах, і домінувати над сусідами за допомогою сили. Ці імперські амбіції, чужі геополітиці ХХІ століття, ізолювали Росію, поставивши її в один ряд із державами-паріями, такими як Іран і Північна Корея.
Наратив Кремля про те, що цю війну спровокувала Україна або НАТО, є вигадкою. Прагнення України до інтеграції в ЄС і вступу до НАТО були оборонною відповіддю на російську агресію, а не загрозами Москві.
Вторгнення Путіна, розпочате під приводом «денацифікації», було навмисною спробою знищити український суверенітет. Його нездатність зрозуміти першопричину цієї війни – власну імперську пиху – гарантує, що він не може і ніколи не зможе перемогти в Україні. Київ бореться за виживання, а Росія бореться за марнославство Путіна.
Оскільки російські втрати зростають, питання полягає не в тому, чи зазнає Путін поразки, а в тому, як скоро це станеться. Його роз’їдена корупцією і виснажена армія не може витримати цю війну. Україна, підкріплена західною допомогою і запеклою рішучістю, стає сильнішою, в той час як Росія проливає океани крові і втрачає гори скарбів.
Азартна гра Путіна коштувала Росії її майбутнього – її молоді, її економіки і її глобального становища. Трагедія в тому, що Путін може усвідомити свою поразку лише тоді, коли будуть вириті ці два мільйони могил, коли ціле покоління росіян загине у війні, у якій ніколи не можна перемогти.