Якщо чутки про угоду про обмін територіями підтвердяться і в п’ятницю буде укладено угоду, Москва віддасть лише 5% окупованої території в обмін на визнання понад 60% кожної області, на яку вона претендує, з’ясував Kyiv Post.
Президент США Дональд Трамп висунув ідею «певного обміну територіями» напередодні п’ятничної зустрічі з російським лідером Владіміром Путіним в Алясці, де вони нібито мають покласти край війні.
Ця фраза є, м’яко кажучи, оманливою, адже всі території, про які йдеться, знаходяться в межах міжнародно визнаних кордонів України, а російські території не обговорюються зовсім.
За чутками, згідно з планом Україна мала б повністю поступитися Донецькою та Луганською областями в обмін на виведення російських військ із Сумської та Харківської областей. На інших ділянках лінія фронту, ймовірно, буде заморожена, а Росія збереже контроль над окупованими районами Херсонської та Запорізької областей.
З політичної та моральної точки зору, така угода була б вигідною для Москви, яка отримала б величезну територію за мінімальні поступки.
На основі даних про лінію фронту з відкритих джерел мапи DeepState UA та адміністративних кордонів України, ось розподіл контролю, який пояснює, чому Київ рішуче відкинув ці пропозиції.
Політичний підтекст
Наприкінці 2022 року Росія провела незаконні «референдуми» у чотирьох українських регіонах і згодом закріпила їх у Конституції як «російські території» — попри те, що повністю їх не контролює.
Це Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька області. Росія «анексувала» український Крим у 2014 році.
За три дні до початку повномасштабного вторгнення 2022 року Москва визнала псевдореспубліки в Донецькій і Луганській областях, створені нею у 2014-му, а у 2022 році «приєднала» їх на інсценованому референдумі.
На початку 2025 року Росія пообіцяла захопити всі чотири регіони та відмовилася зупинятися на лініях зіткнення.
Огляд окупованих територій
Станом на вівторок, 12 серпня, Росія окупує приблизно 114 443 кв. км української території, або приблизно 19% всієї української землі, в тому числі Крим.
З них 43 969 кв. км було окуповано до 2022 року, а ще 70 474 кв. км росіяни захопили після 2022 року, що становить відповідно 7,28% і 11,67% українських земель.
На основі даних порталу DeepState та відкритої мапи адміністративних кордонів України, Kyiv Post визначив відсоток окупації кожного регіону (без урахування територіальних вод):
- Харківська область — 4%
- Запорізька область — 73%
- Луганська область — 99%
- Херсонська область — 69%
- Донецька область — 75%
- Сумська область — менш ніж 1%
Через зміну лінії фронту та похибки конвертації в цифрах може бути незначна похибка. Як зазначають військові джерела, ділянки, позначені як контрольовані Росією, подекуди можуть означати лише присутність невеликих диверсійних груп, а не повну окупацію.
Ось детальний перелік окупованих територій за регіонами.
Харківська область (4%)
Станом на 12 серпня російські війська контролюють лише невеликі ділянки на північному сході Харківщини — близько 82,6 кв. км навколо селища Олійникове та 114,4 кв. км навколо Вовчанська, обидва райони розташовані на північ і північний схід від обласного центру.
Більша частина окупованих територій області — близько 1 000 кв. км — знаходиться на кордоні з Луганською областю й охоплює міста Куп’янськ і Лиман, які є важливими опорними пунктами для стримування російських наступів.
Є також крихітна ділянка російської присутності біля прикордонного села Зелене, площею лише 0,45 кв. км.
Загалом Росія утримує приблизно 1 271 кв. км із загальної площі області у 31 400 кв. км.
Обласний центр Харків постійно зазнає ударів дронами та ракетами через близькість до кордону, що не дає місцевим жителям достатньо часу, щоб встигнути сховатися до моменту вибухів.
Запорізька область (73%)
Більшість території Запорізької області на півдні України перебуває під російською окупацією, зокрема місто Енергодар, де розташована найбільша в Європі атомна електростанція — Запорізька АЕС (ЗАЕС).
Із загальної площі області у 27 183 кв. км Росія контролює близько 19 750 кв. км.
Росія захопила портове місто Бердянськ та районний центр Мелітополь на початку вторгнення у 2022 році.
Незважаючи на початкові успіхи російських військ, фронт у Запорізькій області в останні місяці в основному залишається стабільним, а Україна зберігає контроль над обласним центром протягом усього вторгнення Москви.
Поки що немає ознак, що контроль над АЕС буде повернутий Україні в рамках будь-якої мирної угоди.
Луганська область (99 %)
Станом на 2025 рік Москва фактично повністю контролює Луганську область.
Під українським контролем залишаються лише окремі ділянки на півночі, які були звільнені під час контрнаступів, зокрема поблизу сіл Новоєгорівка та Греківка, що на заході від м. Ізюм в сусідній Харківській області.
Київ також контролює невелику смугу на півдні регіону, на північ від річки Сіверський Донець, що протікає через Україну та південь Росії.
Херсонська область (69 %)
Більша частина Херсонської області України, відомої своїми кавунами, також перебуває під контролем Росії.
Річка Дніпро, що протікає зі сходу на захід регіону (і з півночі на південь), стала фактичною лінією фронту між українськими та російськими силами, розділивши територію на північну і південну частини, а острови між ними залишаються предметом періодичних суперечок.
Як і м. Запоріжжя, Херсон залишається регіональним центром не підконтрольним Росії, незважаючи на претензії Москви на весь регіон. А у Донецькій області Краматорськ став фактичною столицею після того, як місто Донецьк перейшло під контроль проросійських бойовиків, а згодом – безпосередньо Росії.
У листопаді 2022 року під час контрнаступу Україна звільнила частину регіону, включно з обласним центром. З того часу Херсон щодня зазнає російських атак, під час яких московські війська використовують цивільних як мішені для тренування безпілотників, що змушує деяких порівнювати місто з «людським сафарі».
Станом на 12 серпня Росія утримує близько 18 510 кв. км з 28 461 кв. км загальної площі області.
Через стратегічне значення регіону як «воріт» до окупованого Криму, Москва навряд чи добровільно відмовиться від захоплених частин регіону без примусу.
Донецька область (75%)
Останніми місяцями Росія посилила атаки в Донецькій області, яка колись була промисловим серцем України.
У цьому регіоні відбулися одні з найкривавіших боїв під час вторгнення Москви, зокрема битва за Бахмут, в результаті якої Київ був змушений відступити, а місто перетворилося на суцільні руїни.
Станом на 12 серпня, Покровськ — ключове місто на лінії фронту, логістичний вузол та бастіон для відбиття подальшого просування російських військ до таких міст, як Краматорськ і Слов’янськ — зазнає посилених російських атак напередодні п’ятничних переговорів в Алясці.
Місто Краматорськ виконує роль обласного центру відтоді як Донецьк у 2014 році перейшов під контроль підтримуваних Росією сил.
Станом на вівторок 12 серпня Росія контролює близько 19 900 кв. км з 26 517 кв. км загальної площі області.
Сумська область (менше 1%)
Росія має мінімальний контроль над північно-східною Сумщиною – плацдармом для вторгнення в Курську область Росії у 2024 році.
За допомогою північнокорейських військ Москва відновила більшу частину втрачених позицій у Курській області, а Київ зберіг обмежену присутність у регіоні. Контрнаступ Москви також поширився на українську територію в Сумській області.
Станом на вівторок російські війська окупували невелику ділянку території, що межує з Курською областю, площею приблизно 210 кв. км з загальної площі області 23 800 кв. км.
Таким чином, якщо Москва справді виведе війська із Сумської та Харківської областей в рамках запропонованої угоди, вона поверне Україні лише незначну частину територій, легітимізує свої захоплення в Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях, отримає повний контроль над рештою Донеччини і збереже більшу частину окупованих земель на півдні.
Це не «обмін територіями», а відверта спроба їх захоплення.