Попри наполегливі мирні зусилля президента Трампа та європейських лідерів, Путін продовжує війну.
НАТО має справу з лідером-убивцею, який ніяк не зупиниться. Та поведінка Альянсу нагадує дії поліції, що намагається вмовити людину в поясі смертника, озброєну до зубів і з довжелезним кримінальним минулим. Таку людину можна зупинити лише силою. Тож в Україні продовжуються вбивства й хаос, а дипломатичні зустрічі не приносять результатів.
Путін зустрівся з Трампом на Алясці 15 серпня. Сторони залишилися при своїх позиціях, але домовились зустрітися знову, аби спробувати дійти згоди. 18 серпня Трамп провів ще один саміт у Вашингтоні з Володимиром Зеленським та європейськими лідерами, які пообіцяли надати Україні «гарантії безпеки» у вигляді «військової присутності на місці».
Америка допоможе, запевнив Трамп, але не шляхом відправлення військ, запровадженням санкцій чи постачанням зброї Україні. Як відреагував Путін? Масованими ракетними й дроновими ударами по українських цивільних, посиленням наступу на фронті та заявою Кремля, що «військова присутність на землі» спровокує Третю світову війну: «вкотре беззастережно відхиляємо будь-які сценарії із розгортанням контингентів НАТО в Україні, оскільки це несе ризик неконтрольованої ескалації з непередбачуваними наслідками».
Надання Україні «гарантій безпеки» у формі відправки військ — крок похвальний, але вкрай ризикований. Якщо залучати солдатів із країн НАТО, вони стануть легкою здобиччю для сил Путіна, а удар по одному буде розцінений як напад на всіх 32 членів Альянсу.
Це призвело б до застосування Статті 5, а «непередбачувані наслідки» означали б війну по всій Європі. Інститут вивчення війни у Вашингтоні пояснив проблему так: «Росія відкидає будь-яку можливість розміщення контингенту будь-якої держави-члена НАТО в Україні та погрожує вважати такі сили легітимними військовими цілями». Трамп та європейські лідери підтвердили, що будь-яке розгортання миротворчих сил в Україні не буде вважатися офіційним контингентом НАТО. А миротворці ООН не можуть бути задіяні, оскільки Росія скористається правом вето в Раді Безпеки.
Путін нічого не хоче чути — але так само й Трамп із його командою. Інакше вони давно б відмовилися від «мирних» переговорів та вдалися до жорсткого економічного й військового тиску на Росію. 19 серпня глава МЗС РФ Сергій Лавров відкрито заявив, що справжня мета Кремля в Україні — не обмін територіями чи перемир’я, а повний політичний контроль над країною. Тож Трамп намагається досягти мирної угоди, на яку Москва ніколи не погодиться.
У лютому Трамп фактично зірвав мирний процес, коли разом із віцепрезидентом публічно й без причин принизив президента України. Це лише додало Путіну впевненості. Трамп до недавнього часу уникав критики на адресу агресора, не погрожував Путіну силою чи санкціями й не вимагав поступок.
Тож не дивно, що Путін не пішов на жодні поступки й проігнорував дедлайни Трампа щодо припинення вбивств. Ба більше, йому вдалося домогтися фактичної згоди Трампа під час переговорів в Алясці на те, щоб Україна віддала частину Донеччини — пропозиція, що напряму перегукується з «мюнхенською схемою» Гітлера 1938 року. Як і Гітлер у Чехословаччині, Москва використала б цю територію як плацдарм для майбутніх вторгнень.
Але «човникова дипломатія» Трампа, його риторика, показові ініціативи та гучні саміти поки що не дали жодних конкретних результатів і лише дозволяють Путіну безперешкодно продовжувати свій кривавий наступ.
Переговори в Алясці не принесли результатів, а вашингтонські саміти звелися лише до обговорення «гарантій безпеки», які Путін миттєво відкинув. Колишній російський дипломат Борис Бондарєв у коментарі The Moscow Times зазначив: «[Євро-Трампівська] зустріч дала сторонам можливість заявити про прагнення миру, хоча насправді вони й надалі діятимуть по-старому. Трамп намагатиметься підтримувати дружні стосунки з Путіним без санкцій, а Путін продовжуватиме війну, переконуючи світ, що вони із Трампом працюють над досягненням миру».
Трамп ігнорує поради американських військових експертів. Після переговорів на Алясці генерал у відставці Філіп Брідлав наголосив: «Росія ніколи не прагнула миру в Україні, не прагне зараз і не прагнутиме в майбутньому», хіба що після завоювання. Водночас малоймовірно, що Трамп ознайомився з відкритим листом, який у 2023 році написав йому російський режисер і письменник Едуард Тополь. У ньому він пояснював, що будь-які спроби укласти мир із Кремлем приречені, війна закінчиться лише поразкою Росії, а співпраця між Москвою і Вашингтоном неможлива.
«Як автор п’ятдесяти книжок і понад десятка фільмів про Росію, я вважаю себе вправі проінформувати вас», — написав Тополь. — «Ви маєте знати: він (Путін) не здатен зупинити війну з Україною, навіть якщо ви подаруєте йому свою резиденцію Mar-a-Lago у Палм-Біч, Trump Tower у Нью-Йорку та з десяток власних гольф-клубів. І не тому, що він не хоче перепочити від війни, а тому, що він просто не може цього зробити».
Російські революції, за словами Тополя, завжди відбувалися після повернення солдатів з невдалих воєн. Найближчий приклад — вихід радянських військ з Афганістану у лютому 1989 року, що спричинив хаос у СРСР і зрештою його розпад. «Знаючи це, – підкреслив він, – Путін не може зупинити війну проти України й повернути війська додому. Тому він мріє окупувати не лише Україну, а й країни Балтії, Фінляндію, Польщу та інші території, щоб армія залишалася далеко від Москви. Адже він добре розуміє, що станеться, якщо півтора мільйона солдатів – професійних вбивць, грабіжників та ґвалтівників – повернуться з українського фронту».
Війна також дала Путіну змогу позбутися двох мільйонів противників його режиму — тих, хто втік із країни, потрапив за ґрати чи був мобілізований. Тополь підсумував: «Я не хочу, щоб Путін — офіцер КДБ, злодій і вбивця мільйонів — і далі безсоромно обманював вас, вводив в оману й дезорієнтував мого Президента. Якщо ви справді хочете зупинити Путіна та імперські амбіції принаймні половини населення Росії, потрібно знизити ціну на нафту щонайменше до $25 за барель і надати Україні зброю, яка дозволить розгромити агресора. Що ж до вашого прагнення налагодити американсько-російське бізнес-партнерство — не на словах, а насправді, — то це може статися за сто років або ж не статися ніколи».
Передрук з dianefrancis@substack.com – Diane Francis on America and the World.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.