Зараз із Москви й Вашингтона надходять доволі прозорі сигнали щодо війни в Україні.
По-перше, бомбардування Кабінету міністрів у Києві цими вихідними — всього за кілька днів після ударів поруч із офісами ЄС та Британської ради — засвідчило: Росія має намір і далі вести війну. Це своєрідна «червона картка» не лише мирним ініціативам, а й європейським планам створити навколо України «парасольку безпеки» після можливого перемир’я. Удари по Києву стали для Європи чітким сигналом: будь-які західні сили, розгорнуті в Україні, не будуть у безпеці — для Росії вони стануть легітимними цілями.
Після атак у Києві, ймовірно, західні уряди повідомлять своїм міністрам та чиновникам, що їхня безпека в Україні більше не гарантована. Москва намагається залякати Захід і змусити його згортати підтримку України та мирні ініціативи.
По-друге, тепер має бути абсолютно зрозуміло: адміністрація Трампа не має жодного наміру запроваджувати нові санкції чи будь-які інші обмеження проти Росії — агресора у цій війні. Минуло вже понад шість місяців його президентства і низки обіцянок завершити війну в Україні за 24 години, потім за 100 днів, а тепер — після СЕМИ озвучених Трампом дедлайнів для Путіна — США під його керівництвом не запровадили жодної нової санкції проти Росії.
У черговій спробі затягнути процес міністр фінансів США Бессент заявив, що Вашингтон готовий приєднатися до європейських санкцій, але лише після того, як Європа повністю відмовиться від закупівлі російських енергоносіїв. Це можна вважати «справедливим зауваженням», однак союзники Трампа — Орбан і Фіцо — залишаються серед тих, хто найбільше залежить від імпорту російських енергоносіїв. Вони, ймовірно, блокуватимуть будь-які спроби ЄС скоротити ці закупівлі до нуля, що дає Трампу зручний привід і далі відкладати запровадження справді нищівних санкцій проти Росії.
Європа сама подарувала Трампу привід уникати нових санкцій проти Росії — не скоротивши енергетичний імпорт і не забезпечивши повне фінансування України за рахунок заморожених російських активів. У Європі очевидний брак і лідерства, і стратегічного мислення.
Та реально оцінити ситуацію можна буде тільки тоді, коли Путін виявить готовність до серйозних мирних переговорів, а Трамп бодай якось наважиться покарати Росію й змусити її домовлятися.
Схоже, що і Трамп, і Путін зацікавлені в тому, аби ця війна тривала.
Передрук із блогу автора @tashecon. Оригінал статті доступний тут.
Погляди, висловлені в цій статті, не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.