Адміністрація Дональда Трампа цього тижня офіційно повідомила Конгрес США про запровадження санкцій проти компанії Naftna Industrija Srbije (NIS), контрольний пакет якої належить російським енергетичним гігантам «Газпром» і «Газпром нафта».
Цей крок, що набув чинності кілька днів тому, одразу змусив Хорватію призупинити постачання нафти трубопроводом JANAF, і викликав побоювання, що єдиний сербський нафтопереробний завод може зупинитися вже за кілька тижнів.
NIS, яка забезпечує більшість потреб Сербії у пальному, заявила, що її завод навряд чи зможе працювати після 1 листопада без нових поставок, попри запевнення компанії про наявність достатніх запасів для продовження роботи.
Сенат вітає «рішучий крок»
У середу двопартійна група впливових сенаторів США оприлюднила заяву, у якій привітала дії адміністрації, назвавши санкції необхідним кроком для стримування впливу Москви на Балканах.
У середу сенатори Джим Ріш (республіканець, Айдахо), голова Комітету із закордонних справ Сенату, та Джин Шагін , провідна демократка з питань зовнішньої політики (Нью-Гемпшир), разом із сенаторами Томом Тіллісом (республіканець, Північна Кароліна), Крісом Мерфі (демократ, Коннектикут) і Роджером Вікером (республіканець, Міссісіпі) оприлюднили спільну заяву.
«Ми вітаємо рішення адміністрації Трампа запровадити санкції проти NIS, сербської нафтової компанії, що належить Росії», — йдеться в заяві сенаторів. Вони додали: «Росія занадто довго використовувала енергетику як інструмент економічного тиску, щоб просувати свою зловмисну політику в Європі та фінансово підтримувати війну агресії Путіна проти України».
У заяві також прямо йшлося про двосторонні відносини та пролунало звернення до президента Сербії Александра Вучича, чия країна має статус кандидата на вступ до ЄС, але відмовляється приєднатися до міжнародних санкцій проти Москви.
«Ми цінуємо двосторонні відносини із Сербією, — зазначили сенатори. — Саме тому ми неодноразово наголошували президентові Александру Вучичу, що контрольна частка Росії в NIS підриває його задекларований намір рухатися шляхом до членства в Європейському Союзі».
«Сьогодні Сербія стоїть на роздоріжжі — між подальшою вразливістю до зловмисного впливу Росії та майбутнім у складі Європейського Союзу з повним доступом до європейського ринку», — підкреслили вони.
«Рішучий відхід від російської енергетики може відкрити нову сторінку у відносинах зі Сполученими Штатами — сторінку глибшої співпраці, міцніших економічних зв’язків і тіснішої взаємодії між нашими урядами, бізнесом і народами. Ми сподіваємося, що президент Вучич поставить на перше місце економічні та безпекові інтереси сербського народу», — йдеться у завершенні заяви.
Наслідки для енергетичної безпеки Сербії
Рішення Вашингтона не поновлювати ліцензію на діяльність компанії NIS поставило під загрозу енергетичну безпеку Сербії. Компанія, більшість акцій якої належить російським власникам, тепер підпадає під повні американські та вторинні санкції.
Наслідки для роботи галузі серйозні: відмова у продовженні ліцензії спричинила негайне припинення постачань сирої нафти через трубопровід JANAF, який є головною артерією для постачання нафти до країни.
Через відключення Белград змушений терміново шукати альтернативні логістичні маршрути для постачання сировини на нафтопереробний завод у Панчеві, який переробляє 4,8 мільйона тонн нафти на рік, повідомили в середу американські посадовці.
За їхніми словами, нові заходи США посилюють уже наявний тиск. Раніше цього року NIS, дочірня компанія російської «Газпром нафти», разом із материнською «Газпромом» вже потрапляли під санкції, запроваджені Великою Британією.
Термін вирішення кризи стрімко наближається: президент Александер Вучич підтвердив, що завод у Панчеві зможе працювати лише до 1 листопада, використовуючи наявні запаси сирої нафти.
Якщо до зазначеного терміну не буде створено новий механізм постачання, що відповідає санкційним вимогам — тобто здатний обійти трубопровід JANAF і забезпечити постачання від несанкціонованого покупця чи переробника, — нафтопереробний завод, імовірно, зупинить роботу.
Поглиблення кризи змушує президента Александра Вучича ухвалити стратегічне рішення, від якого залежить зовнішньополітичний курс країни.
Упродовж багатьох років Вучич намагався балансувати між збереженням тісних зв’язків із Москвою та прагненням до інтеграції з Європейським Союзом. Російська контрольна частка в NIS стала символом цієї подвійної гри. Нинішня криза вимагає від Вучича визначитися: зберегти російську участь у NIS чи зробити рішучий крок у бік Заходу, щоб гарантувати країні довгострокову енергетичну безпеку.
Альтернативи — зокрема імпорт готового пального річковим, залізничним чи автомобільним транспортом через Дунай — не здатні повністю задовольнити внутрішній попит і залишаються вразливими до різких коливань цін. Це вказує на те, що фундаментальний і невідкладний перегляд структури власності NIS — єдиний реалістичний шлях до довгострокової стабільності.