Після зустрічі з президентом США Дональдом Трампом Володимир Зеленський залишив Вашингтон без публічної гарантії щодо постачання далекобійних ракет «Томагавк».
Зустріч, на якій Трамп зосередився виключно на негайному укладенні мирної угоди, викрила глибокі розбіжності у відносинах між США та Україною, а також обурення серед демократів у Конгресі.
Замість обіцянки надати сучасне озброєння, Зеленський отримав вимогу: наполегливий заклик до переговорів про мир.
Після зустрічі Трамп заявив на своїй платформі Truth Social, що він закликав українського президента – і окремо Володимира Путіна – «припинити вбивства і укласти УГОДУ!».
Вплив і межі «угоди»
Жорстка позиція президента США щодо дипломатії була саме такою, як і передбачали військові аналітики.
Дженніфер Кавана, старший науковий співробітник і директор з військового аналізу в аналітичному центрі Defense Priorities у Вашингтоні, в інтерв’ю Kyiv Post сказала, що Трамп залишається «дуже зосередженим на припиненні війни і надає перевагу переговорам і дипломатії, а не продовженню бойових дій».
Оцінка Кавана підкреслила транзакційний характер адміністрації Трампа, припускаючи, що адміністрація розглядає військову допомогу як предмет торгу, а не стратегічну необхідність.
Вона не була здивована мовчанкою щодо «Томагавків», посилаючись на їх «ризики ескалації» та відсутність готових до використання пускових установок або достатніх запасів у США.
Важливо, що Дженніфер Кавана підкреслила конкретний вид угоди, запропонований Зеленським: обмін «дронів на Томагавки» або, що більш реалістично, обмін досвідом України у сфері дронів на інші критично важливі матеріали. Вона наголосила, що можливості протиповітряної оборони стануть більш доцільною інвестицією, ніж ракети «Томагавки».
Однак дебати щодо військової допомоги швидко перейшли до питання дипломатичної сили, зокрема впливу, який президент США має на Росію.
Дженніфер Кавана вказала на основні вимоги Москви. Вона стверджувала, що тільки Трамп може виконати деякі з цих вимог. Зокрема щодо розширення НАТО та європейської архітектури безпеки.
Це дає Трампу значну «карту, яку можна розіграти» – не капітулюючи перед Путіним, а залучаючи його до дипломатичного процесу. Дженніфер Кавана додала, що скасування санкцій є ще одним потужним економічним інструментом.
Щодо України, вона зазначила, що Трамп не вимагав публічно «територіальних поступок» чи інших форм капітуляції, що свідчить про те, що він все ще «підтримує Україну» і не бажає примушувати її до поразки.
Дипломатична чорна діра
Хоча деякі аналітики бачили потенційний дипломатичний шлях вперед, інші висловили більш песимістичну думку щодо загальних результатів візиту, вважаючи його серйозним кроком назад для Києва.
Оцінюючи загальні результати візиту більш критично Юрій Боєчко, директор американської благодійної організації Hope for Ukraine, сказав Kyiv Post, що невдача в забезпеченні військової допомоги стала серйозним негативним кроком для Києва.
Боєчко вважає, що невдача в забезпеченні твердої обіцянки щодо постачання «Томагавків» є найважливішим негативним результатом зустрічі.
Він припустив, що початкова ідея надання цих ракет була лише дипломатичним маневром, спрямованим на те, щоб змусити Москву сісти за стіл переговорів. На цю стратегію вказала різка зміна позиції президента Трампа після його телефонної розмови з президентом Путіним.
Якщо раніше Трамп використовував «Томагавки» як «ультиматум», то тепер він посилався на необхідність збереження запасів США, фактично відклавши в сторону саме те озброєння, яке було потрібне Україні для військового впливу.
Ця публічна зміна позиції означала, що Київ залишав Білий дім без військової підтримки, яка могла б змінити хід війни і, як сподівалась Україна, допомогти швидко закінчити війну.
Боєчко дійшов висновку, що ця зустріч фактично загнала Україну в «дипломатичну чорну діру» і затяжний, малопродуктивний переговорний процес.
Тепер, коли саміт Трампа і Путіна став головним завданням, а конкретних гарантій немає, вирішення конфлікту переноситься з поля бою на переговори на високому рівні, де пріоритетом є видимість миру, а не рішучі дії.
Це створює передумови для місяців виснажливого конфлікту, який, ймовірно, забере життя багатьох цивільних осіб і принесе Україні величезні страждання цієї зими.
Демократична лють через «умиротворення»
Дипломатична двозначність була негайно підхоплена демократами в Конгресі США, які розкритикували Білий дім за підрив підтримки України та наданні неявного подарунка Кремлю.
Грегорі Мікс, високопоставлений член Комітету з закордонних справ Палати представників, виступив із різкою заявою, звинувативши Трампа в «умиротворенні замість сили».
Мікс стверджував, що Трамп «не зміг сьогодні надати будь-яку підтримку Україні» і натомість грав на руку Путіну. Він назвав тактику переговорів «такою ж беззубою, як і передбачувана підтримка Трампа Україні».
Цю думку підтримала сенаторка Джин Шахін. У своїй заяві вона наголосила, що слів недостатньо, оскільки Росія посилює свої атаки.
Вона зажадала, щоб Трамп «негайно ввів більш жорсткі санкції проти Росії» і надав Києву необхідні далекобійні ракети: «Президент Зеленський не може залишити Вашингтон з порожніми руками, коли Путін посилює жорстокі атаки».
Захист Зеленського: уникнення ескалації
Під пильною увагою президент Зеленський намагався захистити рішення не виносити питання про «Томагавки» на публічне обговорення. За його словами, це необхідно, оскільки США «не хочуть ескалації».
Попри захист відсутності публічної угоди, Зеленський одночасно підтвердив стратегічну силу цієї зброї, з очевидним задоволенням зазначивши: «Я думаю, що Росія боїться «Томагавків», дійсно боїться, тому що це сильна зброя».
Замість далекобійних ракет, український лідер підтвердив, що «головним фокусом» обговорень була протиповітряна оборона. Він зазначив про плани прискорити поставки та розширити внутрішнє виробництво за підтримки США.
Президент також дав уявлення про свою переговорну позицію щодо території, заявивши: «По-перше, нам потрібно перемир’я, щоб сісти, поговорити і зрозуміти, де ми знаходимося», і що найближчою метою є «зупинитися там, де ми є... утримуючи поточну лінію, поки тривають переговори».
Характер зустрічі в Білому домі показав делікатне становище президента України. Він змушений балансувати між нагальною потребою у військовій допомозі та вимогами політичної опозиції США щодо швидкого, хоча й недосконалого, мирного врегулювання.