Нещодавнє розслідування Wall Street Journal щодо кремлівської пропозиції Вашингтону про «мир через бізнес» підтверджує те, чого багато хто побоювався вже кілька місяців: Владімір Путін намагається подати завершення війни не як питання справедливості, а як комерційні переговори. Згідно з матеріалом, Москва пропонує пов’язати будь-яке перемир’я або врегулювання з відновленням економічної співпраці між США та Росією.
Саме ця ідея наочно показує всю хибність так званого «мирного плану» Трампа. Вона трактує війну як бізнес-угоду, перетворює Україну — державу, що бореться за виживання, — на розмінну монету і підмінює відповідальність поступками.
У цій візії війна мала б завершитися не відновленням суверенітету України, не виведенням окупаційних військ і не притягненням до відповідальності за порушення прав людини. Натомість її пропонують закінчити економічним заохоченням Росії — наданням їй доступу до західних інвестицій в енергетику, технології та відбудову — паралельно з тиском на Україну з вимогою поступитися територіями та погодитися на обмеження власних оборонних спроможностей.
Логіка тут моторошно прозора: Владімір Путін вторгається, руйнує, анексує — і в обмін отримує економічну вигоду. Україна чинить опір — і від неї вимагають компромісів.
Небезпечне повторення історії
Дипломати часто говорять про «прагматизм», але історія запам’ятовує умиротворення. У 1938 році територіями торгували заради «миру для нашого часу», який протримався менш ніж рік. У 2025-му звучать подібні формулювання — лише цього разу стимулом виступає бізнес.
Сьогодні це називають «обміном землями» та «економічною реінтеграцією». Завтра з’являться нові вимоги, нові кордони, нові війни.
Як нещодавно сказав Гаррі Каспаров:
«Ми обговорюємо мирну угоду, підготовлену бізнес-партнером Трампа — операцію з нерухомістю, яку подають як стратегію. Єдина причина, чому ми тут говоримо про НАТО, а не боремося за виживання, полягає в тому, що Україна встояла. Якби Україна не втримала лінію оборони, російські танки вже були б у Польщі».
Україна не просто чинить опір агресії — вона фактично виконує місію, заради якої було створено НАТО. І замість того щоб її посилювали, від України вимагають поступок.
Про ще не йдеться в плані
Будь-яка справді змістовна мирна ініціатива повинна містити чіткі відповіді на два ключові питання:
- Чи запобігає вона продовженню або відновленню війни?
- Чи захищає вона людей, які постраждали внаслідок війни?
Цей план не витримує перевірки за жодним із цих критеріїв. Він не вимагає від Росії виведення військ або ліквідації пускових спроможностей. Він передчасно знімає санкції, чим дозволяє Росії переозброїтись. І водночас накладає військові обмеження на Україну, створюючи умови для майбутнього вторгнення.
На людському рівні, окрім однієї формальної згадки, він ігнорує депортованих дітей, закатованих цивільних, військовополонених, свободу віросповідання та базові права людей, які живуть під окупацією.
Як зазначила нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук:
«Це не мир. Це формалізація насильства».
Економічний міраж
Значна частина суспільної уваги прикута до $300 млрд заморожених російських активів. У найпоблажливішому трактуванні цю пропозицію подають як «компенсацію».
Проте експертні оцінки Світового банку, ООН, Європейської комісії, Київської школи економіки та Кільського інституту свідчать, що загальні збитки перевищують $1 трлн. І ця цифра не враховує довгострокових втрат продуктивності та психологічних наслідків війни.
Отже, коли політики заявляють, що $300 млрд «вирішать питання», вони говорять не про відбудову — вони говорять про дисконт на руйнування.
Це не мирний план. Це фінансове списання воєнних злочинів.
Справжня формула миру
Справжній мирний план — той, що зупиняє цю війну й не допускає наступної, — має починатися з п’яти принципів:
- Беззастережно засудити російське вторгнення.
- Визнати Путіна воєнним злочинцем.
- Конфіскувати всі російські активи — а не домовлятися про часткове розмороження.
- Зберігати дію всіх економічних санкцій до повного виведення військ.
- Забезпечити Україну військовими засобами для перемоги.
У будь-якому іншому разі Росія отримає перепочинок для відновлення сил.
Фінальне застереження
28 пунктів Трампа не завершують війну — лише відкладають її. Ця пропозиція винагороджує агресію, перекладає провину на жертву та руйнує базовий принцип, за яким кордони не можна змінювати силою. Вона пропонує Росії економічну реінтеграцію без наслідків і водночас прирікає Україну на територіальні поступки та тривалу небезпеку.
Це не мир. Це стратегічна капітуляція.
А якщо мир перетворюється на бізнес-переговори, то війна стає бізнес-стратегією.
Україна — не товар.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.