У той час як адміністрація Трампа пропонує Україні нечіткі гарантії безпеки, «подібні до статті 5», в обмін на завершення війни з Росією шляхом переговорів, вашингтонський аналітичний центр з питань оборони Defense Priorities стверджує в своєму новому звіті, що ця пропозиція не є ані надійною, ані довготривалою, і пропонує альтернативний варіант, розроблений з урахуванням заперечень Москви та політичних обмежень Заходу.
Цього тижня адміністрація США вкинула пробну кулю – запропонувала Києву гарантії безпеки поза членством в НАТО після укладення мирної угоди. Але такі гарантії не матимуть юридичної сили колективної оборонної клаузули альянсу, стикнуться з глибоким скептицизмом у Європі і, на думку аналітиків, майже напевно будуть відкинуті Росією.
У Вашингтоні вони також залежатимуть від того, чи будуть майбутні адміністрації дотримуватися нератифікованих Конгресом обіцянок.
Натомість директорка з військового аналізу в центрі Defense Priorities Дженніфер Кавана пропонує іншу післявоєнну модель: «озброєне неприєднання» – не формальні гарантії, а стратегія самооборони, підкріплену стійкою, але умовною підтримкою Заходу.
«Визначення домовленостей щодо післявоєнної безпеки України буде надзвичайно важливим елементом переговорів про закінчення війни між Росією та Україною», – зазначає Кавана. Вона стверджує, що будь-яке тривале врегулювання повинно враховувати побоювання Києва щодо поновлення російської агресії, а також опозицію Москви до розширення НАТО та політичні та ресурсні обмеження, з якими стикаються США та Європа.
На її думку, така комбінація залишає мало місця для зобов’язань у стилі альянсу.
Чому «стаття 5» є недостатньою
Росія, ймовірно, наполягатиме на двох червоних лініях у будь-якому врегулюванні: ніякого членства України в НАТО і ніяких іноземних військ на її території.
Кавана вважає, що Захід навряд чи буде безкінечно оскаржувати ці вимоги, особливо без широкої підтримки громадськості. На її думку, надання гарантій, подібних до тих, які надає альянс, без членства в альянсі може створити очікування, яким США та Європа не зможуть відповідати, якщо зміняться політичні вітри.
«Озброєне неприєднання є найбільш реалістичним підходом до післявоєнної безпеки України, оскільки він може забезпечити її здатність захищати себе і стримувати агресію, водночас враховуючи безпекові інтереси Росії та політичні й ресурсні обмеження США та Європи», – стверджується у звіті аналітичного центру.
Неприєднання, а не ізоляція
Згідно з пропозицією, Україна формально залишатиметься поза НАТО, але далеко не відрізаною. Військові навчання із західними партнерами продовжуватимуться за межами української території, триватиме оборонно-промислове співробітництво – і все це без юридичних зобов’язань членства.
«Я свідомо вжила термін «неприєднання» замість «нейтралітет», – сказала Кавана у вівторок Kyiv Post. – Так Україна збереже оборонні партнерства, особливо з європейськими державами, поза формальною структурою альянсу. Реальність така, що модель безпеки України та її озброєне неприєднання будуть специфічними та унікальними».
Захист дикобраза
В основі моделі лежить стратегія самооборони, побудована на відмові від території, яку часто називають «захистом дикобраза».
Україна зосередиться на тому, щоб будь-які майбутні спроби Росії захопити територію були повільними, дорогими та малоймовірними.
«Неприєднана Україна буде відповідальна за свою власну оборону», – сказала Кавана.
Якщо стримати агресора не вдасться, мета зміниться на його виснаження: завадити агресору досягти своїх цілей, а не розраховувати на швидку ескалацію чи якесь втручання ззовні.
Запевнення без обіцянки воювати
Замість формальних гарантій безпеки Кавана виступає за багаторівневі зобов’язання з боку США та Європи – в ідеалі закріплені законодавчо, щоб їх було важче скасувати.
У своєму інтерв’ю Kyiv Post вона окреслила чотири основні принципи: військова допомога та фінансування в мирний час; заздалегідь узгоджені заходи військової та економічної допомоги в разі поновлення агресії, включно з посиленим обміном розвідданими; запаси стратегічної зброї, що зберігаються за межами України за підтримки Заходу; автоматичне введення санкцій у разі порушення Росією угоди.
За її словами, жоден із цих пунктів не вимагає договірних зобов’язань щодо безпосередніх військових дій, а разом вони збільшать ціну поновлення агресії, залишаючись політично стійкими.
Сили і цінник
За підрахунками центру Defense Priorities, Україні знадобиться близько 235 000 військовослужбовців і 345 000 резервістів – Кавана вважає, що це «максимум» того, що Україна зможе підтримувати в довгостроковій перспективі, з огляду на демографічні та фінансові обмеження.
За її словами, Москва може спробувати збільшити чисельність своїх збройних сил, але навряд чи набагато, зважаючи на переозброєння Європи.
За моделлю, яку вона пропонує, західна допомога становитиме приблизно 41,5 млрд доларів протягом п’яти років – менше 10 млрд доларів на рік.
Кавана сказала Kyiv Post, що такий рівень підтримки є політично та промислово здійсненним, особливо в Європі, де лідери вважають безпеку України невіддільною від своєї власної.
«Це не така вже й велика сума», – сказала вона, додавши, що європейські уряди вже висловили готовність продовжувати підтримку після війни.
Створено для політичної реальності
Критики стверджують, що історично неучасть у військових блоках означала вразливість. Натомість Кавана зазначає, що деякі позаблокові держави, зокрема Індія та В’єтнам, зберегли потужні збройні сили та диверсифіковані оборонні партнерства.
На її думку, ключовим моментом є те, що йдеться про узгоджену, адаптовану та надійну модель для України, а не про повернення її до довоєнного нейтралітету.
Зараз Вашингтон ще не вирішив, як далеко він може зайти, щоб заспокоїти Київ і не викликати конфронтації з Москвою, і це звужує вибір.
Питання вже не в тому, чи отримає Україна гарантії безпеки, подібні до статті 5, а в тому, чи будуть домовленості про післявоєнну безпеку побудовані на гарантіях, які Захід не може забезпечити, чи на оборонній стратегії, розробленій з урахуванням мінливої політики по обидва боки Атлантики.