Віцепрезидент США Джей Ді Венс під час публічної дискусії 8 квітня в Mathias Corvinus Collegium (MCC) торкнувся низки питань, зокрема російсько-української війни, зусиль США щодо досягнення миру та ролі Будапешта в цьому процесі.
Майже всі його заяви були оманливими або фактично неточними. Повний дослівний коментар Венса:
Зокрема, коментарі Венса щодо України, Росії та Угорщини в контексті російсько-української війни були такими:
«Ми досягли значного прогресу. Якщо згадати, з чого ми починали — тоді ми навіть не могли змусити росіян чи українців сформулювати, чого вони хочуть для врегулювання конфлікту. Тепер це вдалося. У нас є документи від українців і документи від росіян. Вони чітко виклали свої позиції. І з часом ці позиції стають дедалі ближчими одна до одної».
«Навіть деякі столиці Західної Європи допомагали — принаймні за лаштунками. Але найбільшу допомогу надав Віктор, адже саме він заохочував нас по-справжньому зрозуміти ситуацію — побачити її з точки зору і українців, і росіян, і зрозуміти, що потрібно для завершення конфлікту».
«Що я сказав би і росіянам, і українцям: на цьому етапі йдеться про торг навколо кількох квадратних кілометрів території — у той чи інший бік. Чи варто це сотень тисяч додаткових втрат серед молодих росіян і українців? Чи варто це ще кількох місяців або навіть років високих цін на енергоносії та економічних втрат? Ми вважаємо, що відповідь очевидна — “ні”».
У розрізі це виглядає так — саме в цих пунктах Венс відійшов від реальності у своїх заявах для аудиторії в Будапешті:
- Стан мирного процесу та поступки сторін: Венс — «Ми досягли значного прогресу… з часом їхні позиції стають дедалі ближчими».
Насправді ж прогрес майже відсутній, а зближення позицій — мінімальне, і з боку Росії його немає взагалі.
Після повномасштабного вторгнення Росії Україна формально пішла лише на дві поступки: погодилася на короткострокове припинення вогню та на прямі переговори з Росією ще до повного виведення російських військ з української території. Україна погодилася на ці дві поступки у березні 2025 року.
Ключові вимоги Росії до України залишаються незмінними від початку війни. За словами представників Кремля, включно з президентом Путіним, вони передбачають:
- повну передачу Росії суверенітету над Кримом, а також Запорізькою, Луганською, Донецькою і Херсонською областями — у повному обсязі, включно з територіями, які Росія наразі не контролює;
- постійний нейтральний статус України та зобов’язання ніколи не вступати до НАТО чи інших безпекових союзів;
- скорочення українських збройних сил до рівня великої поліцейської структури та позбавлення їх усіх далекобійних озброєнь;
- «денацифікацію» українського законодавства — фактично скасування норм, які обмежують просування російських інтересів через проросійські політичні, бізнесові чи освітні структури;
- гарантії «прав» російськомовних в Україні, включно з можливістю отримувати фінансування з Росії для політичної діяльності та повний доступ російських державних медіа до українського інформаційного простору.
Загалом для України кожна з цих вимог є «червоною лінією». Крім того, Україна наполягає на виплаті Росією репарацій за загиблих і поранених громадян, а також за зруйноване чи пошкоджене майно. Окрім згоди на переговори за умов присутності російських військ на українській території, ця позиція залишається незмінною з 2022 року.
- Скільки території насправді стоїть на кону в російсько-українській війні: Венс — «Йдеться про торг навколо кількох квадратних кілометрів».
Насправді йдеться про зовсім інші масштаби території.
Йдеться про приблизно 135 845 км² території — це Луганська, Донецька, Запорізька та Херсонська області, а також Крим, тобто суверенна українська територія, яку Кремль прагне привласнити.
Ця площа трохи перевищує територію всієї Англії (130 310 км²) або Греції разом з усіма островами (131 957 км²). Для порівняння, загальна площа рідного штату Венса — Огайо — становить 116 096 км², що приблизно на 15% менше за територію, яку Кремль вимагає передати Росії.
- Ціна того, що стоїть на кону в російсько-українській війні: Венс — «Чи варто це сотень тисяч додаткових життів молодих росіян і українців?»
Насправді, з огляду на те, що людське життя неможливо оцінити, твердження Венса про незначну ціну цієї війни є очевидно хибним.
Території, які Росія прагне відібрати в України, є одними з найбагатших у світі за запасами корисних копалин і сільськогосподарським потенціалом. Донбас (передусім Луганська та Донецька області) має значні поклади мінеральних ресурсів. Усі українські території, на які претендує Росія, крім Криму, вкриті чорноземами — одними з найродючіших у світі.
Точну вартість усіх корисних копалин і ресурсів у цих регіонах визначити складно без повномасштабної геологічної оцінки, однак попередні оцінки зазвичай перевищують 15 трильйонів доларів потенційної вигоди для російської гірничодобувної та металургійної галузей.
Основні ресурси зосереджені переважно в Донецькій і Луганській областях. До повномасштабного вторгнення там активно видобували вугілля, літій, залізну руду, природний газ, титан і цирконій.
Близько 25% світових запасів марганцю припадає на Запорізьку та Херсонську області України.
Серед рідкісноземельних мінералів, які, ймовірно, є у придатних для видобутку обсягах, називають монацит, ксенотим і бастнезит.
- Переміщені українці та мирний процес: Венс — «……»
Насправді Венс (як і інші представники США) фактично не згадує про українців, які були змушені покинути свої домівки через війну. Під час виступу в Будапешті віцепрезидент США говорив так, ніби мільйони українців, позбавлених житла, майна і бізнесу внаслідок російської агресії, просто не існують.
Один із найвідоміших коментарів Венса щодо України датується 19 лютого 2022 року — за п’ять днів до повномасштабного вторгнення Росії. Тоді в розмові з американським політичним коментатором Стівом Бенноном він сказав:
«Скажу відверто: мені, по суті, байдуже, що станеться з Україною — так чи інакше».
Ця позиція не є незначною деталлю. Території, за які воюють Україна та Росія, належать до найбільш густонаселених у Європі. Унаслідок бойових дій приблизно 10–11 мільйонів українців були змушені покинути свої домівки: близько 5,3 мільйона стали внутрішньо переміщеними особами, ще 5,7 мільйона — виїхали за кордон. Для Європи це найбільше вимушене переміщення населення з часів Другої світової війни.
За оцінками України, російське вторгнення спричинило близько 195 мільярдів доларів прямих матеріальних збитків і приблизно 600 мільярдів доларів загальних економічних втрат. Ці оцінки загалом підтверджуються незалежними організаціями, зокрема ООН.
10–11 мільйонів людей — це приблизно населення Лондона та Бірмінгема разом узятих. У європейському контексті це співставно з населенням Парижа, Мадрида, Рима і Берліна разом. Якщо ж порівнювати зі штатом Огайо, звідки походить Венс, то це близько 90% його населення — люди, які були б змушені покинути свої домівки, причому більшість із них втратила б житло і бізнес без жодної компенсації.
Ігнорування факту переміщення мільйонів українців і втрати ними майна у межах мирного процесу виглядає як серйозний прорахунок зовнішньої політики, якщо не відверта недбалість. Для Венса, який позиціонує себе як політик із християнськими цінностями, відсутність будь-яких згадок про долю цих людей щонайменше підриває довіру до нього .
- Угорщина як «чесний посередник» між Росією та Україною: Венс — «Саме Віктор (Орбан) заохочував нас по-справжньому зрозуміти ситуацію — з точки зору і українців, і росіян, і те, що потрібно для завершення конфлікту».
Насправді ж від часу приходу до влади у 2010 році прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан та його уряд послідовно орієнтуються на Кремль. Серед свідчень проросійської позиції Будапешта:
- блокування або затягування макрофінансової допомоги ЄС Україні шляхом погроз вето під час переговорів щодо бюджету ЄС;
- блокування військової допомоги ЄС Україні, зокрема із застосуванням погроз вето в безпекових дискусіях (включно з пакетом обсягом близько 90 млрд євро);
- опір санкційним пакетам ЄС проти Росії;
- відмова дозволити транзит летальної військової допомоги Україні територією Угорщини;
- численні контакти з Москвою: п’ять візитів до Росії та 14 зустрічей із Владіміром Путіним;
- заклики до України погодитися на російські умови без вимог поступок з боку Росії;
- використання державних медіа для поширення російських наративів про Україну;
- відмова надавати Україні пряму військову допомогу;
- дії міністра закордонних справ Петера Сійярто, який, за повідомленнями, виступав каналом передачі конфіденційної інформації ЄС;
- втручання Петера Сійярто у планування санкційної політики ЄС із метою виключення з-під санкцій російських олігархів, близьких до Кремля.