Джей Ді Венс

Джей Ді Венс є один з найвпливовіших віцепрезидентів в історії США, чия діяльність охоплює не лише внутрішню політику, а й докорінну перебудову глобальних альянсів. Його лютневе турне 2026 року до Мілана, Єревана та Баку продемонструвало новий підхід Вашингтона: перехід від прямої військової допомоги до стратегічної економічної експансії. У Вірменії Венс підписав історичну «Угоду 123» на суму $9 млрд про цивільне ядерне співробітництво, що передбачає заміну радянських реакторів на американські малі модульні реактори (SMR), фактично витісняючи російський «Росатом» із регіону.

Центральним елементом його геополітики є TRIPP (Trump Route for International Peace and Prosperity) — масштабний транспортно-енергетичний коридор, що має з’єднати Азербайджан із Туреччиною через південну Вірменію. Венс особисто курує цей проєкт, який США розглядають як альтернативу китайському «Шовковому шляху» та інструмент зменшення впливу Ірану та Росії в Євразії. В рамках ініціативи FORGE, він також лобіює закріплення американського контролю над ринком критичних мінералів в Африці, використовуючи тарифи як інструмент стабілізації цін.

На міжнародних форумах, таких як AI Action Summit у Парижі (лютий 2026), Венс просуває ідею технологічного домінування Заходу, де інновації (ШІ та космос) мають бути не лише інструментом бізнесу, а й засобом забезпечення національного суверенітету. Попри критику з боку ліберальних еліт (як-от на відкритті Олімпіади в Мілані), Венс непохитно відстоює курс на «стратегічну автономію союзників», вимагаючи від Європи самостійного фінансування оборони. Його фігура у 2026 році уособлює перехід до світу «цивілізаційного реалізму», де успіх держави вимірюється її енергетичною та технологічною самодостатністю.