У міністерстві соціальної політики чітко усвідомлюють небезпеку масового виїзду чоловіків з України, який може статися, якщо будуть зняті обмеження на пересування в рамках підготовки до виборів.
«Нам необхідно працювати над тим, щоб зробити нашу країну найкращою для громадян, аби кожен мав бажання залишитися тут, а не шукати краще майбутнє за кордоном. Це те, над чим сьогодні працює уряд», - заявила минулого тижня заступник міністра соціальної політики Дарина Марчак.
Вона пообіцяла розширити програму соціального житла, створити привабливі робочі місця з гідною зарплатнею, а також підвищити комфорт міського простору в населених пунктах за рахунок нових велодоріжок, парків, затишних набережних тощо.
В умовах, коли десятки малих міст зруйновані, а промислові зони великих зрівняні з землею внаслідок російських атак, подібні заяви звучать утопічно, але вони можуть бути сприйняті як частина передвиборчої кампанії нинішньої влади, і ми можемо очікувати подібних заяв від інших міністерств і відомств.
Нещодавно неурядова організація «Київська школа державного управління» розпочала кампанію з набору слухачів на безкоштовний онлайн-курс «Дружина ветерана». Він призначений для дружин ветеранів, які повернулися з війни, а також для дружин діючих військовослужбовців і зниклих безвісти, вдів та вдівців загиблих військовослужбовців.
Курс включає психологічну підтримку ветеранів і їхніх сімей, ознайомлення з державними програмами медичної підтримки ветеранів і членів їхніх сімей, а також із державними програмами, спрямованими на повернення ветеранів до цивільної роботи.
Хоча все це організовано неурядовою освітньою організацією, матеріали курсу підкреслюють відповідальність держави за підтримку ветеранів і їхніх сімей, а отже, ця корисна для українського суспільства ініціатива також має присмак передвиборчого гамбіту. Навіть перелік тем лекцій містить аксіому про довіру до уряду та влади.
Чи не відволікла ця реактивація політичного життя українців від того, що відбувається на фронті? Поки що ні. Лідери опозиції не заявили про готовність балотуватися на виборах, а невизначене очікування виборів залишається не пов’язаним із думками про боротьбу за політичну владу.
Єдиним реальним конкурентом Володимира Зеленського є посол України у Великій Британії генерал Валерій Залужний, який вже не раз повторював, що вибори мають відбутися лише після закінчення війни.
Зараз у думках українців не стільки вибори, скільки новий широкомасштабний наступ росіян, який, за оцінками військових експертів, триватиме від шести до дев’яти місяців і дозволить російській армії просунутися на 1000-кілометровому фронті.
Однією з ділянок фронту, де очікується активізація бойових дій, є Сумська область, що межує з Курською областю Росії. Там вже кілька тижнів триває евакуація мешканців з прикордонних населених пунктів.
Тим часом Центральна виборча комісія оголосила, що українські біженці за кордоном голосуватимуть не поштою чи електронним голосуванням, а на виборчих дільницях, створених у місцях найбільшого скупчення громадян України.
Як і де зможуть проголосувати жителі Сумської області, які наразі перебувають в евакуації, невідомо. Більше того, за даними ЦВК, 56 000 виборців, які до війни жили у зруйнованому російською армією Бахмуті на Донбасі, досі мешкають за своїми довоєнними адресами.
Путін регулярно повторює, що переговори з Зеленським не мають сенсу, оскільки він не є легітимним президентом України. Навіть президент Трамп втомився це чути. Зеленський все ще має дуже сильну підтримку серед українських громадян – близько 60%.
Путін, ймовірно, розуміє, що шанси на перемогу будь-якого іншого кандидата в президенти мінімальні, але він, можливо, сподівається, що вибори занурять Україну в політичний хаос і ще більше дестабілізують суспільство.
Пропозиції щодо проведення виборів викликають багато запитань, на які немає відповідей, принаймні поки що. Ці вибори можуть стати як позитивним історичним прецедентом, так і приводом для нескінченних судових розглядів і подальших звинувачень у нелегітимності.
Тим часом у Росії
У Росії з великим інтересом стежать за всіма політичними заявами президента Володимира Зеленського та інших українських політиків і коментують їх з іронією. Водночас російська пропаганда наполегливо працює над створенням нових міфів про непереможність російської армії та російських солдатів-«героїв».
Новим символом російського «героїзму» несподівано стала залізна труба. Ідеться про трубу газогону, по якій російські солдати таємно проникли на територію, утримувану українською армією в Курській області.
Рік тому росіяни провели подібну операцію під час боїв за Авдіївку. Тоді близько 150 російських солдатів проповзли два кілометри по підземній чавунній трубі діаметром близько метра і змогли захопити один із районів міста.
У місті Суджа на Курщині близько 800 російських солдатів проникли в тил української армії через 15-кілометрову трубу газогону. Багато з них дорогою задихнулися, але ті, що доповзли до виходу, вступили в бій з українською армією.
Російське командування нагородило медалями 112 учасників цієї операції під назвою «Потік». Чому не нагородили решту 700 – невідомо, так само як і невідомо, скільки російських солдатів загинуло в трубі – можливо, їх було 112!
25 березня в Єкатеринбурзі на території православного храму Спаса-на-Крові встановили 16-метровий «макет» цієї труби як пам’ятник мужності російських військових. Вірянам, які приходять на богослужіння, пропонують пролізти через цю трубу – відчути себе російським солдатом.
Немає сумнівів, що російські діти незабаром прочитають про цей «подвиг у трубі» у своїх шкільних підручниках з історії. Ці підручники – одна з причин, чому наш східний сусід продовжуватиме становити загрозу для України навіть після цієї війни. Втім, небезпека, яку становлять діти, що виховуються в ненависті до свого західного сусіда, поки що не надто хвилює українців. Їх більше турбує, коли припиняться військові дії.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.