Гра Владіміра Путіна в ядерний блекджек провалилася, і тепер світ прокидається від сну і бачить, що Кремль – це лише паперовий тигр. Остання спроба російського диктатора продемонструвати свою ядерну міць – відчайдушна спроба залякати Захід і Україну – виявилася катастрофічною помилкою як у прямому, так і в переносному сенсі.
Останні повідомлення про невдалі випробування міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), у тому числі про гучний провал лише за кілька днів після відомого телефонного дзвінка Трампу, свідчать про руйнування російського ядерного арсеналу і нікчемність ядерного шантажу Путіна. Що він отримав? – Принизливу низку невдалих запусків з вибухами і некерованими ракетами, що загрожують насамперед його власним містам.
Поговорімо про цифри
З червня 2023 року щонайменше шість випробувань російських МБР закінчилися катастрофою: ракети або не стартували, або вибухали в шахтах, або відхилялися від курсу настільки, що їх доводилося знищити в повітрі, щоб вони не впали на російську територію.
Системи «Ярс», «Сармат», «Булава» і «Посейдон», які Путін рекламує як основу «непереможної» ядерної могутності Росії, мають жахливий рівень невдач. Джерела вказують, що на одне успішне випробування припадає кілька невдалих, а за деякими оцінками, співвідношення невдалих до успішних запусків становить 3:1.
Останній конфуз – випробування МБР «Ярс» 18 травня 2025 року, коли ракета навіть не вийшла з пускової шахти. Під пильним наглядом радарів і космічних платформ НАТО зафіксувало кожну секунду цього останнього провалу Кремля.
Ця катастрофа сталась одразу після телефонного дзвінка Путіна Трампу, під час якого російський лідер, як повідомляється, намагався тиснути на адміністрацію США своїм ядерним арсеналом. Що ж – час для Путіна не міг бути гіршим.
Саме коли він намагався продемонструвати силу, його улюблена ракета «Ярс» вибухнула, не стартувавши, і поповнила список російських міжконтинентальних балістичних ракет, які вибухнули на старті, як «Сармат» у вересні 2024 року в Плесецьку, залишивши 60-метрову вирву.
«Сармат», який західні ЗМІ прозвали «Сатана II», є особливо болючим місцем. Цей гігант на рідкому паливі з ядерними боєголовками вагою 10 тонн, який Путін розрекламував як зброю, здатну знищити весь світ, постійно не виправдовує очікувань.
З моменту першого випробування в 2017 році «Сармат» зазнав низки невдач, найдраматичнішою з яких став вибух у вересні 2024 року. Експерти припускають, що вибух, який зруйнував пускову шахту, найімовірніше, спричинило дуже чутливе до неправильного поводження рідке паливо. Втім, твердопаливні ракети «Ярс» і «Булава» показали не набагато кращі результати: з 2023 року кілька запусків були скасовані або закінчилися катастрофою.
Брязкання ядерною зброєю – наріжний камінь путінської стратегії залякування України та її західних союзників – розвалюється швидше, ніж радянський танк Т-72. Усі його погрози, в тому числі й ті, що пролунали на засіданні Ради безпеки ООН у вересні 2024 року, ґрунтуються на образі надпотужного ядерного арсеналу, який насправді не такий же й страшний.
Застарілі технології
Російські міжконтинентальні балістичні ракети, багато з яких були розроблені в Україні до 2014 року, зараз вже застаріли, комплектуючі для них у дефіциті, а обслуговування – неякісне. Керівник «Роскосмосу» Юрій Борисов хвалився у вересні 2023 року, що «Сармат» повністю готовий до експлуатації. Документально підтверджена низка невдалих випробувань робить заяви Кремля про «боєготовність» цієї системи смішними.
Це не просто технічна проблема – це стратегічний крах. Ядерний шантаж Путіна, покликаний змусити Захід відмовитися від України, втрачає свою силу. Навіть удар по Дніпру в листопаді 2024 року ракетою «Орєшнік», яку спочатку помилково прийняли за МБР, а потім підтвердили як експериментальну балістичну ракету середньої дальності, мав не стільки військове значення, скільки був театральною позою.
Президент України Володимир Зеленський назвав удар по Дніпру «цинічним», але зазначив, що світ майже не звернув на нього уваги, а це свідчить про те, що погрози Путіна не залякують.
Удар, який завдав мінімальної шкоди, був явною спробою залякати Європу і перевірити адміністрацію Трампа на рішучість. Але після неодноразових невдач МБР Путіна експерти НАТО з озброєння вже навіть ставлять під сумнів функціональність застарілих боєголовок радянських часів, які Путін не підтримує в належному стані. З огляду на несправні ракети й боєголовки, які теж можуть виявитися несправними, погрози Путіна все більше звучать порожньо.
Американські чиновники, проінформовані про провали Росії, послідовно применшують її загрозу, відзначаючи відсутність змін у ядерній політиці Москви.
Ядерна стратегія Путіна, як описав колишній чиновник уряду США з контролю над озброєннями Кріс Форд, є викривленою інновацією: використання ядерних загроз не для оборони, а для агресії проти менших сусідів, таких як Україна. Однак із кожним проваленим випробуванням світ бачить справжнє обличчя Росії.
Ядерний арсенал Росії, як і її звичайні збройні сили, що загрузли в Україні, є лише тінню колишньої радянської слави. Застарілі ракети, неякісна конструкція та залежність від компонентів українського виробництва залишили Путіну ядерний стримуючий фактор, який досягне своєї цілі з такою ж імовірністю, як і вибухне йому в обличчя.
Іронія доля. Погрози Путіна, покликані продемонструвати силу, лише підкреслюють слабкість Росії. Його міжконтинентальні балістичні ракети, замість наводити страх, стають предметом жартів у всьому світі. Поки Україна продовжує протистояти Москві за підтримки Заходу, а НАТО спостерігає за тим, як російські ракети падають і згорають, ядерний шантаж Путіна виявляється тим, чим він є насправді: відчайдушним блефом режиму, якому закінчилися карти.
Ядерна тактика часів холодної війни: дисципліноване стримування
Порівняйте беззубі погрози Путіна з тими, що використовували його попередники під час холодної війни (1947–1991). Тоді ядерні погрози були ретельно відрепетируваним танцем між наддержавами. Радянський Союз, з його величезним арсеналом міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і стратегічних бомбардувальників, підтримував надійний стримуючий фактор завдяки суворим випробуванням, технологічним досягненням і міцній промисловій базі – до 1980-х років СРСР мав понад 40 000 боєздатних ядерних боєголовок, і світ тремтів.
Але зараз...
Світ більше не тремтить, Володимире. Він сміється.
Думки, висловлені в цій статті, є думками автора і не обов’язково відповідають думці Kyiv Post.