Щороку 6 червня, в річницю висадки в Нормандії, як вдячний громадянин Сполучених Штатів і колишній військовослужбовець армії США, я згадую про мужні вчинки відважних представників «найвеличнішого покоління», які воювали і здобули переконливу перемогу над фашизмом у Другій світовій війні.
Дійсно, штурм пляжів Нормандії американськими та союзними військами – ключова віха у війні – нагадує нам про дуже багато важливих рис, таких як громадянська служба та відданість цінностям. На жаль, ці якості контрастують із підходом руху MAGA, який запанував у сучасних Сполучених Штатах під час президентства Дональда Трампа.
З одного боку, «День Д» уособлює багато похвального. Це об’єднана боротьба ліберальних демократій проти фашистських диктатур нацистської Німеччини Гітлера та Італії Муссоліні. Це тісний союз Сполучених Штатів з Великою Британією, Канадою, Вільною Францією, Вільною Польщею та іншими країнами (вже не кажучи про Радянський Союз). Це жертовність сотень тисяч військових і цивільних заради вищого блага. Це співпраця таких серйозних і впливових політичних і військових лідерів, як Рузвельт, Черчилль, Ейзенхауер, Монтгомері та де Голль. Це ретельно обдумані та скоординовані рішення у поєднанні зі здатністю робити великі справи. Це надзвичайна щедрість у відновленні зруйнованої Європи, в тому числі Німеччини, та у прийнятті мільйонів переселенців на Землю Свободи.
Моральний вакуум – це місце, де тирани почуваються найкомфортніше, а пересічні громадяни – найвразливіші
З іншого боку, є тенденції, які все більше характеризують сучасну Америку під впливом Трампа та його підлабузників.
Є толерантність (якщо не співучасть) до фашизму та тиранії, особливо до Путіна та його мафіозної Росії. Провідні коментатори обґрунтовано вважають, що Трамп, судячи з його дій, може справді бути російським агентом, а також наслідувати Путіна в його багаторічному авторитарному правлінні. Багато «загублених республіканців», серед яких і я, зазначають, що Рональд Рейган, який зруйнував Берлінський мур, перевернувся б у могилі.
Прикладами цього є зневага до міжнародного правопорядку, в тому числі до принципу територіальної цілісності та суверенітету, прямі погрози Трампа Канаді та Гренландії, а також його неодноразові спроби умиротворити Путіна або піти йому на поступки щодо України.
Іншим прикладом є свідома ізоляція та ворожість до давніх друзів, що, серед іншого, фактично знизило статус історично успішного НАТО. Те, що прагматики вважають упорядкуванням стратегічних позицій, більше схоже на примхливу зневагу до європейської культури та її глобального внеску.
З Трампом ми спостерігаємо замасковане під риторику якихось «угод» верховенство нарцисизму, нігілізму та егоїзму над давніми цінностями та будь-яким почуттям громадянського обов’язку; відверту незрілість, дурість і дріб’язковість зацикленого на собі президента, що зараз яскраво проявляється в його ворожнечі з Ілоном Маском.
Те, що прагматики вважають упорядкуванням стратегічних налаштувань, більше схоже на примхливу зневагу до європейської культури та її глобального внеску.
У найближчі роки ми, ймовірно, побачимо появу прямих вигод для родини Трампа та його соратників від різних заяв про політичні «угоди».
Ще коли я навчався в державній школі Нью-Йорка, наших президентів представляли нам як взірців честі та доброчесності (навіть Ніксон мав достатньо гідності, щоб піти у відставку, коли його викрили у приховуванні фактів). Для нас вони були лідерами, які, незалежно від партійної приналежності, були прикладом поведінки в дорослому житті. Зараз дивно уявляти егоїста Трампа зразком для будь-якої молодої людини.
Йде винищення фактичності як основи політики та політичної практики. Об’єктивної правди майже немає. Зараз легше знайти факти, що підтверджують трампізм, ніж перевірити їх. Страшно спостерігати, як президент США свідомо чи інстинктивно повторює звичний метод дезінформації КДБ: заперечувати, відволікати увагу та спотворювати.
Є протидія, якщо не ненависть і расизм, щодо тих новоприбулих, які прагнуть влаштуватися в Америці. Моїх батьків прийняли у США як біженців після Другої світової війни. За безпечний притулок і новий початок, які вони отримали після жахіть війни, вони віддячили надзвичайною лояльністю, відданістю і внеском в американський соціальний капітал. До їхніх сучасних аналогів, багато з яких мають законні підстави для отримання притулку, апріорі ставляться як до злочинців.
Репости мемів про Трампа в образі Папи Римського, здається, мають більший вплив на хід подій, ніж колись мали спічрайтери Білого дому.
Державне управління замінюють пости в соціальних мережах – цифрові еквіваленти хрюкання. Те, що колись було однією з найкращих і найпочесніших професій у світі – спічрайтер Білого дому – тепер є однією з найгірших. Дійсно, репости мемів про Трампа в образі Папи Римського, здається, мають більший вплив на хід подій, ніж колись мали спічрайтери Білого дому.
В усьому цьому, в цих параметрах постправди ми ризикуємо втратити спільне відчуття добра і зла. Ми ризикуємо втратити вроджену консервативну громадянську позицію, в якій раніше саморегулювалася наша політична система і на якій було побудоване наше процвітання та безпека. Це трагічно, оскільки моральний вакуум – це місце, де тирани почуваються найкомфортніше, а пересічні громадяни – найбільш вразливі.
Молюся, щоб ці похмурі думки не паралізували нас. Однією з найбільших спокус сучасності є спокуса змиритися з тими негараздами, про які ми дізнаємося з новинних стрічок у соціальних мережах. Ми повинні за будь-яку ціну протистояти цій спокусі. Один із способів зробити це – згадати часи, коли американський проєкт дійсно був маяком для бідних і пригноблених усього світу, країною прав людини, свободи і можливостей, домівкою сильних демократичних інститутів, покликаних контролювати і врівноважувати владу в Республіці. Саме завдяки цій історії, в тому числі надзвичайним подіям «Дня Д», в наших серцях ще жевріє надія на кращу Америку.