Президент США Дональд Трамп і президент Росії Владімір Путін мають зустрітися в п’ятницю на Алясці, щоб обговорити припинення війни в Україні, однак неясно, на якій основі. Трамп говорив про «обмін територіями на користь обох сторін». Своєю чергою, президент України Володимир Зеленський заявив, що його країна зацікавлена в мирному вирішенні, але «свою землю окупантові не віддасть».
Угода без Києва – це взагалі не угода
Будь-яка угода не може бути укладена через голову українців, застерігає ірландська The Irish Times:
«[Путін] хоче укласти угоду, яка фактично роззброїть Київ і максимально віддалить його від союзників, які почуваються безпечно на своїх територіях.
Про міжнародну миротворчу чи спостережну місію не йдеться. Фактично, це означає постійну вразливість. Цього тижня Путін отримає угоду з Трампом, яку Україна не зможе прийняти, а США відійдуть убік і вмиють руки. Схоже, що слова Трампа про землю в обмін на мир роблять такий результат можливим. Але угода без України – це взагалі не угода».
Насправді це просто пастка
Територіальний компроміс може призвести до розколу України, застерігає політолог Володимир Фесенко в дописі на Facebook, поширеному на Gordonua.com (Україна):
«Путін повторює свій підступний маневр, який він зробив у травні. Тоді у відповідь на вимогу про припинення вогню Путін запропонував прямі мирні переговори з Україною у Стамбулі. І для Трампа цього було достатньо. Зараз Путін пропонує нібито компромісний мирний план, який, насправді, є пасткою. Якщо ми відмовляємося, тоді виникне ризик нового охолодження, а то й конфлікту у відносинах із Трампом. Якщо погоджуємося, тоді можливий ризик внутрішньополітичної кризи в Україні, оскільки значна й активна частина суспільства буде категорично проти такого «розміну»».
Ймовірність історичного успіху
Прорив, безумовно, можливий, вважає політолог Себастьян Буссоа в Les Echos (Франція):
«Путін шукає вихід з ситуації з честю. ... Його мета вже не обов’язково полягає в тому, щоб отримати контроль над усією Україною, а в тому, щоб Росія не втратила ані престижу, ані стратегічного контролю над Донбасом і Кримом. Він знає, що час працює проти нього: російська економіка видихається, а витрати на війну зростають. ... У цій жорстокій реальності зустріч може привести до мінімальних, але вирішальних домовленостей: замороження бойових дій, створення буферних зон і започаткування політичного процесу, який ще перебуває на стадії розробки. Це не буде миром, але це буде кінцем «гарячої фази війни». А в нинішніх умовах це вже буде історичним успіхом».
Завжди існує небезпека появи когось сильнішого
Закон джунглів не може бути основою миру, вважає Večernji list (Хорватія):
«Будь-яке рішення, засноване на законі сильнішого, яке заперечує всі мирні та цивілізовані засоби вирішення конфліктів за допомогою дипломатії, також становить загрозу для потужних держав. Адже, як і в морі, завжди може з’явитися більша риба. ... Китай [поряд з США] сильніший за Росію Путіна. Ми всі знаємо, що Трамп хоче розширити свою територію до Гренландії. Але менш відомо, що Китай з великим інтересом дивиться на Сибір. ... Визнання права сильнішого і «заморожування» завойованих територій може обернутися проти Росії Путіна».
Обидві сторони мобілізують своїх прихильників
За лаштунками тривають інтенсивні приготування до зустрічі Трампа і Путіна, зазначає fakti.bg (Болгарія):
«Інакше Путін не розмовляв би по телефону щонайменше з п’ятьма лідерами, серед яких Сі Цзіньпін, Моді, Рамафоса з Південної Африки та глави держав Узбекистану, Казахстану і Білорусі. ... Джей Ді Венс, який зараз відпочиває в Шотландії, зустрічається з важливими європейськими лідерами, такими як Стармер, Макрон і Мерц, і слухає їхні ідеї щодо припинення вогню в Україні. Європа ізольована від переговорного процесу між Росією і США, на превеликий жаль Києва і Брюсселя. Однак хороші манери вимагають, щоб їм хоча б щось, щоб принаймні зберегти видимість союзництва».
Символічне місце
Tagesspiegel (Німеччина) вказує на особливий символізм місця проведення переговорів:
«Росія продала Аляску США в середині ХІХ століття. Це показує, що кордони можна змінювати. Сам вибір місця, навмисно чи ненавмисно, має показати Україні, що мир потрібно «купити» за рахунок відмови від території. Але Аляска – це й послання США. Для багатьох росіян цей регіон за Полярним колом залишається невід’ємною частиною їхньої батьківщини. Цей американський штат – як кістка в горлі для Росії, подібно до українського Криму».