Минув місяць після саміту на Алясці з російським лідером Владіміром Путіним президент США Дональд Трамп усе ще виглядає здивованим тим, що його зусилля не принесли миру в Україні.
«Він мене підвів», — сказав цього тижня Трамп. — «Він справді мене підвів».
Не відбулося й прогресу на Близькому Сході, де прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу розпочав новий наступ у місті Газа й завдає ударів по всьому регіону.«Вони мають бути дуже, дуже обережними», — заявив Трамп після того, як Ізраїль завдав удару по ХАМАСу на території Катару, союзника США, який приймав дипломатичні переговори.
Розчарування та фрустрація Трампа різко контрастують з образом упевненого й домінантного лідера, який він намагається демонструвати на міжнародній арені, особливо коли хвалиться своїми дипломатичними ініціативами й домагається Нобелівської премії миру. На запитання про цілі на майбутній Генеральній асамблеї ООН президент відповів: «мир у всьому світі».
Втім, найсерйозніші конфлікти, схоже, лише загострюються, а не згасають.
«Усі ці дев’ять місяців миротворчих зусиль виявились бігом по колу», — сказав Макс Бергман, колишній співробітник Держдепартаменту за президентства демократа Барака Обами, який нині працює в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.
Ефектні кроки без результату: мир залишається недосяжним
Хоча Трамп цінує гучні жести — від удару стелс-бомбардувальників по Ірану до запровадження масштабних тарифів, — розібратися у головоломці світового порядку виявилось значно складніше
Головна істина, зазначив Бергман, полягає в тому, що «домогтися мирних угод дуже важко», а поруч із Трампом немає досвідчених дипломатів і фахівців із зовнішньої політики.
«Це все одно, що сказати мені: “Іди уклади угоду про готель”, — пояснив Бергман. — Це була б жахлива угода. Я втратив би багато грошей.»
На захист Трампа в Білому домі посилаються на заяви європейських лідерів, які відзначили миротворчі зусилля президента США. Сам Трамп часто підкреслює, що бере на роботу «лише найкращих людей».
Метт Кроенінґ, старший радник Пентагону з політики в першу каденцію Трампа, зазначив, його різка манера часом виявляється дієвою — зокрема, коли він вимагав від європейських союзників збільшити оборонні витрати.
Втім, у складніших питаннях Трамп часто буксує й зрештою здається — як це сталося під час його спроб переконати Кім Чен Ина відмовитися від ядерної програми Північної Кореї.
Щодо мирних домовленостей в Україні та Газі, Кроенінґ запитує: «У який момент він скаже: “Це занадто важко, будемо переходити до інших питань”?».
Зовнішня політика зазвичай вимагає командної роботи президентської адміністрації, злагодженої координації між відомствами через Раду нацбезпеки. Але Трамп радикально скоротив персонал Ради, і нині Марко Рубіо обіймає одразу дві посади — держсекретаря та радника з нацбезпеки.
«Стратегію визначає одна людина, а всі інші лише чекають, що буде далі», — сказав Кроенінґ.
Загострення на Близькому Сході
На Близькому Сході ситуація загострюється, і Трамп опинився в самому її вирі. Цього року він відвідав арабські країни, зокрема Катар, щоб зміцнити зв’язки, а також підтримав військові операції Ізраїлю в Газі та Ірані.
Але тепер Ізраїль, натхненний успіхами на фронті, розширює удари по всьому регіону й нещодавно завдав удару по представниках ХАМАСу в Катарі.
Це зірвало переговори, які просували США, та похитнуло довіру арабських лідерів до здатності Трампа впливати на Нетаньягу — не кажучи вже про його можливість його стримати.
Деякі країни регіону вважають головною загрозою безпеки не Іран, а Ізраїль, розповіли троє арабських дипломатів, обізнаних із перебігом останнього саміту Ради співробітництва країн Затоки в Досі.
Це відчутний зсув після зближення Ізраїлю та арабських держав у першу каденцію Трампа, коли республіканський президент активно просував Авраамові угоди.
Дипломати не мали дозволу публічно обговорювати закриті перемовини й погодилися на коментарі лише на умовах анонімності.
Американські посадовці намагаються зменшити занепокоєння серед арабських лідерів, підкреслюючи невдоволення Трампа останніми діями Нетаньягу, згадуючи про недавні зустрічі з прем’єром Катару та про обговорення нових безпекових домовленостей.
Під час щорічної сесії Генеральної асамблеї наступного тижня Рубіо та спецпосланець Трампа Стів Віткофф, найімовірніше, почують шквал критики: арабські країни вимагатимуть від США більш ґрунтовної зміни політики в регіоні.
США традиційно дбали про те, щоб Ізраїль мав військову перевагу над сусідніми арабськими країнами. Але після того як Ізраїль завдав удару по Катару зброєю американського виробництва — а Катар не зміг відбити атаку навіть за допомогою власних систем ППО зі США — арабські дипломати почали замислюватися над вимогами про сильнішу підтримку.
Втім, такий крок навряд чи можливий у політичному сенсі, принаймні зараз, адже підтримка Ізраїлю залишається високою серед республіканців, які контролюють Конгрес.
Непослідовна лінія Трампа щодо Путіна
У Європі Трамп дратує критиків своїм двозначним підходом до Путіна, іноді натякаючи, що президент України Володимир Зеленський нібито так само відповідальний за війну, розв’язану Росією у 2022 році.
Нещодавно Трамп заявив, що його зустріч із Путіним «принесла чимало результатів», але додав: «для танго потрібні двоє».
«Знаєте, ці двоє — Зеленський і Путін — ненавидять одне одного», — сказав він.
Тим часом побоювання, що війна в Україні може перекинутися за її межі, зросли після недавніх порушень російськими літаками повітряного простору Польщі та Естонії, які є членами НАТО.
Після того як у п’ятницю три російські винищувачі увійшли в повітряний простір Естонії, Трамп заявив, що це може обернутись «великою проблемою».
На пресконференції у Великій Британії під час державного візиту він сказав, що налаштований зупинити конфлікти в Газі та Україні. А потім перейшов до більш філософських міркувань.«Ніколи не знаєш, що буде на війні. Війна — це інша справа, — сказав він. — «Події розгортаються зовсім не так, як ви думаєте.»
Оригінал дивіться тут.