Щоразу, коли я приїжджаю до України, щоб висвітлювати її жорстоку війну з Росією, я дедалі більше переконуюся: майбутня безпека цієї зраненої країни все більше залежить від двох проникливих і впливових чоловіків.
І ні, я не маю на увазі президента Володимира Зеленського. Попри його силу й витривалість у керівництві країною, його можливості на міжнародній арені залишаються обмеженими — особливо з огляду на те, що нинішній господар Білого дому залишатиметься на посаді ще три роки.
Я навіть не маю на увазі президента Дональда Трампа. Попри значну владу, він був відверто ворожим до президента Зеленського і тепло приймав у США російського диктатора Владіміра Путіна. Парадоксально, але Трампа досі доводиться переконувати, якій саме зі сторін він має надати беззастережну підтримку.
Я ж говорю про двох інших людей — одного військового та одного політика, які сьогодні ведуть справедливу боротьбу. Під час своєї 13-ї поїздки в Україну від початку повномасштабного вторгнення я побачив обох цих чоловіків у момент їхньої найбільшої рішучості.
Прямолінійний генерал Кіт Келлог
Перший із них — генерал-лейтенант Кіт Келлоґґ, кмітливий і надзвичайно досвідчений ветеран війни у В’єтнамі та Другої війни в Перській затоці. Нині він обіймає дві офіційні посади: помічника президента Трампа та спеціального посланця президента США в Україні.
Президент Трамп планував призначити його спецпосланцем до України і Росії, але під тиском Путіна мандат обмежили лише Україною. У Києві я провів із генералом Келлоґґом особисте інтерв’ю. Він прокоментував позицію Москви так: «Я сприйняв це як комплімент. Вони зрозуміли, що я не збираюся поступатися.»
Упродовж своєї довгої й визначної кар’єри — спершу як старший офіцер армії, а згодом як дипломат — генерал завжди був безкомпромісним у розмежуванні добра і зла. Він також добре знає, що зловісні диктатори — чи то іракський президент Саддам Хусейн, чи то російський президент Владімір Путін — не дотримуються обіцянок і зрештою реагують лише на жорсткі заяви або, якщо потрібно, на військову силу.
Під час нашої годинної розмови генерал сказав мені: «На Путіна і Росію треба дивитися як на експансіоністську силу. Він прагне відновити Російську імперію — подивіться на історію. Даси йому палець — відкусить руку». Він також назвав Путіна «маніпулятором», який проявляє ті самі інстинкти на посаді президента, що й раніше як співробітник КДБ.
Генерал, як і всі розсудливі люди, прагне миру, залишаючись «на боці добра в боротьбі проти абсолютного зла». Його відданість Україні настільки очевидна, що поширюються численні карикатури й меми, де його зображують як захисника Києва. Примітно, що в дні його візитів місто жодного разу не зазнавало бомбардувань.
Однак головна причина, чому генерал такий важливий для майбутнього України, полягає в тому, що він має не лише офіс у Білому домі, а й очевидну повагу президента — вони регулярно спілкуються.
Якщо ж президент Трамп хоче почути компліменти на власну адресу, підозрюю, він кличе віце президента Джей Ді Венса, держсекретаря Марко Рубіо, або спецпосланця Стіва Віткоффа.
Якщо ж президент Трамп хоче дізнатися, що насправді відбувається в Україні або які територіальні амбіції Росії в Західній Європі чи за її межами, то, гадаю, він кличе генерала Келлоґґа — людину, загартовану в боях, яка ніколи не добирає слів.
Венс, Рубіо та Віткофф значно більш прихильні до Путіна, ніж генерал, тож надзвичайно важливо, щоб Келлоґґ чітко і послідовно доносив: Росія — агресор; Росія майже щодня бомбардує цивільні об’єкти; а її лідер — воєнний злочинець, чиї територіальні апетити треба зупинити.
Однак є й друга постать — політик, який тихо, але невідступно відіграє не менш важливу роль у підтримці України. Це президент Фінляндії Александр Стубб.
Цього місяця він також перебував у Києві, де, як і я, брав участь у конференції Ялтинської європейської стратегії (YES). Після його виступу та участі в одній із дискусійних панелей у мене склалося враження, що вже давно я не бачив настільки переконливого іноземного політика.
Подібно до генерала Келлоґґа, президент Стубб уникає відкритої критики на адресу Дональда Трампа, та залишається на 100% відданим Україні у її протистоянні Росії. Його ключова роль для майбутнього України, як і у випадку з генералом Келлоґґом, пояснюється тим, що він користується повагою Трампа — зокрема завдяки доволі несподіваному чиннику.
Президент США та президент Фінляндії разом грають у гольф, і Трамп відкрито захоплюється вмінням Стубба. Кажуть, що якби Александр Стубб не пішов у політику, він міг би стати професійним гольфістом. Він вільно володіє англійською та одружений на британці. Президент Трамп назвав його “дуже хорошим гравцем”, а президент Стубб, проявивши неабиякий такт, зазначив, що президент США грає краще, ніж про нього зазвичай думають.
Для України значно краще, що президент Стубб, харизматичний та скромний, став політиком, а не професійним спортсменом. Мені здається, під час гри в гольф із нерішучим президентом Трампом він, між порадами щодо ударів із бункера чи патів, щоразу нагадує: проти Росії потрібно діяти жорсткіше — принаймні запроваджувати нові санкції та тарифи.
Дипломатична роль Стубба набагато масштабніша, ніж можна було б очікувати від європейської держави з населенням менше шести мільйонів. Фінляндія лише два роки тому приєдналася до НАТО заради власної безпеки.
Втім, показово, що коли президент Трамп зустрічається з невеликою групою європейських лідерів, президент Стубб завжди серед них — причому зазвичай займає одне з найкращих місць за столом. Зрозуміло, адже, маючи довгий спільний кордон із Росією та багаторічний досвід «поганого сусідства», Стубб зацікавлений у тому, щоб мати вплив у Білому домі.
Однак, гадаю, головна причина його добрих стосунків із президентом Трампом у тому, що він за своєю суттю порядна й чесна людина, яка, подібно до генерала Келлоґґа, прагне бути на боці «правди проти неправди». Ба більше, сам президент Стубб заявляв, що не балотувався б на посаду глави держави, якби Росія не розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022 року.
Минуло вже три з половиною роки жорстокої війни, і Україна майже щодня втрачає території. Та коли я залишав Київ кілька днів тому, у мене з’явилося нове відчуття оптимізму щодо країни, яка для мене дуже дорога. Я переконаний: поки генерал Келлоґґ і президент Стубб мають вплив на президента Трампа, в України зберігається справжня надія.
Лорд Ешкрофт (KCMG, PC) — міжнародний підприємець, філантроп, автор і соціолог-дослідник. Більше інформації про його діяльність, зокрема щодо України, можна знайти на сайті lordashcroft.com. Слідкуйте за ним у X та Facebook: @LordAshcroft.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.