Дрони невідомого походження знову помітили біля аеропортів і військових баз у Данії та Норвегії протягом вихідних. У відповідь данський уряд запровадив заборону на польоти цивільних дронів і модельних літальних апаратів, яка діятиме до п’ятниці — зокрема й через проведення цього тижня саміту ЄС у Копенгагені.
ЗМІ обговорюють, як Європа має реагувати на ці та інші гібридні загрози.
Закривати очі більше не можна
Російські провокації спонукають Європу до дій, пише De Volkskrant (Нідерланди):
«Систематичні дії Росії змушують європейські країни подивитися фактам у вічі: вони мають справу з великим сусідом, керованим реваншистською, неоімперіалістичною ідеологією, яка жертвує сотнями тисяч життів заради слави російської нації — з економікою, що нині майже повністю спрямована на створення непереможної воєнної машини. Це варто враховувати, перш ніж ми знову заплющимо очі, аби не бачити як палає сусідський дім».
Брак єдності щодо подальших кроків
Пише Jutarnji list (Хорватія):
«Європа не може дійти згоди, як реагувати на Росію. Це питання також обговорюватимуть на майбутніх самітах ЄС і НАТО. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський пригрозив завдавати військових ударів по російських винищувачах, якщо ті вторгнуться в повітряний простір Польщі. Натомість міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус наголосив, що збивати російські літаки було б небезпечно, і застеріг інших членів НАТО не потрапити в “пастку ескалації” Путіна. Обережність — це не прояв боягузтва, а відповідальність перед власною країною та миром у Європі».
Східні країни НАТО — не фланг, а фронт
Süddeutsche Zeitung (Німеччина) пише, що помилково й далі називати східний кордон Альянсу «флангом»:
«Згідно зі стандартними військовими визначеннями, фланг — це бік бойового порядку, що відвернений від ворога. … Сторона, яка безпосередньо звернена до противника й веде бойові дії, називається фронтом. Зрозуміло, чому політики та генерали не хочуть називати східний кордон НАТО “східним фронтом”: слово “фронт” викликає образи війни, крові та смерті, тоді як “фланг” звучить безпечніше, технічніше й відсторонено. Але правда інша. … Країни НАТО на сході, які стикаються з агресивною Росією, що погрожує та надсилає винищувачі, не відчувають осторонь подій й не можуть спати спокійно. Вони сприймають себе тими, ким є насправді: фронтовими державами».
Захист від політичного впливу
La Croix (Франція) наголошує, що справжня передова не в Східній Європі:
«Найбільший ризик полягає не в тому, що російські танки рушать на Варшаву, а тим більше — на Берлін. Реальніша небезпека — це прихід до влади проросійських політичних партій, які можуть зруйнувати нашу силу: Європейський Союз. … Щоб протидіяти цьому, ми маємо зберігати спокій і не піддаватися на провокації. … Потрібно берегти європейську єдність і робити все можливе для боротьби з дезінформацією, що тепер надходить не лише зі Сходу, а й із Заходу. Розвиток TikTok, Facebook, X та штучного інтелекту є так само важливим — якщо не важливішим — ніж будівництво танків чи винищувачів».
Тонка стратегія розширення імперії
Колумніст Рафаель Віласанхуан (El Periódico de Catalunya, Іспанія) звертає увагу на витонченість російської війни:
«Відтоді як Росія вторглася в Україну, Європа намагається зрозуміти власні кордони. Напад Путіна на сусідню країну був не просто територіальною операцією, а початком повернення до російської імперії. Для Європи це поклало край рокам відносного затишшя. … Кордони стали рухливими. … У Польщі та Румунії дрони й літаки сигналізують: Путін хоче не лише Донбасу. … Ми можемо бути готовими військово, але ця битва набагато більш витончена й вимагає здатності захищатися від кібератак, шпигунства та злочинних дій ізсередини. Якщо ми хочемо врятувати Європу — починати потрібно саме з цього».
Військова істерія за рахунок соціальної держави
Naftemporiki (Греція) застерігає, що Європа втягується у гонку обзброєнь:
«У Європі, особливо в публічному просторі, розгортається військова істерія. Істерія, спрямована на те, щоб переконати людей, що Росія готується вторгнутися в європейські країни — члени НАТО. Істерія, яка покликана змусити європейців пожертвувати соціальною державою заради військового обладнання. … Американська зброя купується за гроші європейських платників податків, щоб відправити її в Україну. … Економіка ЄС дедалі більше перетворюється на воєнну. Навіть європейські банки готуються до періоду колективного переозброєння та адаптують свої політики й стратегії».