Президент США Дональд Трамп цього четверга прийматиме в Білому домі п’ятьох лідерів країн Центральної Азії — рідкісний дипломатичний крок, спрямований на зміну балансу сил у Євразії.
Саміт, що об’єднає лідерів Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану, планується в межах оновленої зовнішньополітичної стратегії Вашингтона, зосередженої на безпеці ланцюгів постачання, критично важливих мінералах і створенні нових транспортних коридорів, які мають обійти Росію та Китай.
Для США ця зустріч — можливість відновити свій вплив у регіоні, який тривалий час перебував під домінуванням Москви та Пекіна. Для урядів країн Центральної Азії — шанс здобути політичне визнання, інвестиції та додаткові важелі у складному балансуванні між великими державами.
«Деякі країни Центральної Азії вже давно закликають до активнішої участі США — передусім до інвестицій і глибшої дипломатичної взаємодії», — сказав у коментарі Kyiv Post Ендрю Д’Аньєрі, заступник директора Євразійського центру Атлантичної ради.
«Якщо президентський саміт у форматі C5+1 зможе стимулювати обидва ці процеси, це стане стратегічно важливим моментом і для Вашингтона, і для країн Центральної Азії, адже деякі з них намагаються зменшити залежність від Росії та Китаю», — додав він.
Новий виклик для стратегії США в Євразії
Політика США щодо Центральної Азії завжди була непослідовною — короткі періоди активності після криз в Афганістані чи напруження у відносинах із Москвою змінювалися роками дипломатичної пасивності.
Повернення Дональда Трампа до формату «C5+1» — ініціативи, започаткованої за адміністрації Барака Обами, — свідчить про прагнення зробити цей підхід більш стабільним і довготривалим.
За словами високопосадовців США, адміністрація прагне диверсифікувати доступ до енергоресурсів і мінералів, зменшити ризики «вузьких місць» на євразійських транзитних маршрутах і розширити присутність американського бізнесу в регіоні.
Однак успіх залежатиме від того, чи переросте саміт Трампа у тривалі зобов’язання, чи залишиться переважно символічним кроком.
«Вашингтон зазвичай виявляє інтерес, коли йому це зручно», — сказав у коментарі Kyiv Post колишній американський дипломат. — «Питання лише в тому, чи цього разу буде інакше».
Російсько-китайський контекст
Саміт відбувається на тлі поглиблення координації між Росією та Китаєм у Євразії. Від початку вторгнення Москви в Україну економічні й логістичні зв’язки Росії з південними сусідами лише посилилися, адже санкції змусили її перенаправити торгівлю через Центральну Азію.
Водночас ініціатива Китаю «Один пояс, один шлях» продовжує формувати нову регіональну інфраструктуру, зміцнюючи економічне домінування Пекіна від Алмати до Ашгабата.
Президент США Дональд Трамп змушений діяти обережно й шукати баланс у своїй політиці, адже його стосунки з Владіміром Путіним і Сі Цзіньпіном залишаються під пильною увагою.
Хоча його радники говорять про «зменшення надмірної залежності» від Москви й Пекіна, у Вашингтоні мало хто очікує прямого протистояння.
«Важко відповісти однозначно», — сказав досвідчений американський дипломат Річард Каузларіч, який обіймав посаду заступника спеціального представника президента у справах нових незалежних держав у 1993–1994 роках, за адміністрації Білла Клінтона.
«З огляду на близькі стосунки Трампа з Путіним і Сі, важко уявити, що він захоче використати цю зустріч, аби кинути виклик російським чи китайським інтересам у Центральній Азії. Втім, він може спробувати пов’язати “Середній коридор” із коридором TRIPP», — сказав Каузларіч у коментарі Kyiv Post.
«США, можливо, спробують укласти угоду щодо постачання казахстанського урану, але не певен, що регіон може запропонувати щось нове в енергетичній сфері», — додав він.
За словами високопоставленого посадовця, знайомого з підготовкою саміту, головною довгостроковою метою Вашингтона є розвиток «стратегічних транспортних зв’язків» — розширення маршрутів через Південний Кавказ і Каспійське море.
Так званий Середній коридор з’єднує Китай з Європою через Центральну Азію та Південний Кавказ, оминаючи як Росію, так і Іран.
Українське питання
Наскільки саміт вплине на війну в Україні, поки що неясно. Лідери країн Центральної Азії досі обережно маневрують у цьому питанні: вони відмовилися визнавати російські анексії, але водночас уникають відкритої підтримки Києва чи Заходу.
Невизначене ставлення самого Трампа до допомоги Україні лише ускладнює ситуацію.
«Навряд чи саміт суттєво вплине на ситуацію в Україні», — сказав Каузларіч, додавши: «Багато залежатиме від того, як почуватиметься Трамп під час зустрічі з іншими учасниками».
Попри це, сам факт приїзду до Вашингтона п’ятьох пострадянських лідерів — у той час, коли Київ продовжує наполягати на стабільній підтримці Заходу — може мати символічне значення.
Аналітики зазначають, що саміт може посилити присутність США на пострадянському просторі, навіть якщо Україна не буде в центрі обговорень.
Внутрішньополітичний імідж і особиста дипломатія
Для Трампа цей саміт — не лише питання геополітики. Він відбувається саме тоді, коли його адміністрація прагне продемонструвати більш бізнес-орієнтований підхід у зовнішній політиці.
Білий дім натякає на пакет інвестиційних стимулів для американських компаній у сферах видобутку корисних копалин, логістики та енергетики. Також чиновники припускають можливу роль Трампа як посередника у врегулюванні прикордонних суперечок між Киргизстаном і Таджикистаном — крок, який може зміцнити його імідж «майстра угод» на міжнародній арені.
«Йому потрібно врегулювати ще одна війну, щоб просунутися у своїй гонитві за Нобелівською премією миру», — жартома зауважив Каузларіч.
Втім, експерти застерігають від завищених очікувань. «Лідери країн Центральної Азії — прагматики», — сказав вашингтонський аналітик, який консультував кілька адміністрацій США. — «Вони охоче приймуть американські інвестиції й увагу, але не палитимуть мости з Москвою чи Пекіном заради цього».
Крихка нагода
Чи призведе саміт Трампа 6 листопада до реальних результатів, чи просто поповнить довгий список американських дипломатичних експериментів у Центральній Азії — поки що невідомо.
Однак у регіоні, де символи часто мають не менше значення, ніж конкретні дії, сам факт проведення зустрічі C5+1 у Вашингтоні є сигналом: США досі прагнуть зберегти своє місце за євразійським столом.
Як сказав неофіційно один високопоставлений дипломат із Центральної Азії: «Ми не очікуємо чудес. Але очікуємо, що цього разу США збережуть свій інтерес».