У неділю газета The Guardian написала, що тепер «ворог № 1» Росії – не США, а Велика Британія, яку на Красній площі стали називати «головним світовим войовничим елементом», і що головними причинами охолодження відносин між Кремлем і Даунінг-стріт, 10 стали удари дронів по російських аеродромах, підрив газопроводу «Північний потік» і керівництво «терористичними» рейдами на російській території.
Українська державна агенція «Укрінформ» зазначила, що стаття вказує на ще одне звинувачення: російська влада стверджує, що за спробою «провокації з використанням російського пілота» нібито стояла британська розвідка.
«ФСБ викрила все це в найдрібніших подробицях», – заявив журналістам у Москві міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, говорячи про підтриману Британією спробу заманити російського пілота винищувача з ракетою «Кинджал» до Румунії, де його збила би ППО НАТО.
«Я не знаю, як британці будуть відмиватися, хоча їхня здатність грати роль гуски, що виходить з душу, добре відома», – цитує Лаврова The Guardian, яка симпатизує лейбористам, і підкреслила, за всіма ознаками Росія прагне налагодити відносини з адміністрацією Дональда Трампа, а тому на роль головного супротивника Кремля, яку до цього грали США, «призначила» Велику Британію.
«Росія вважає себе рівною США. Зараз вони не можуть критикувати Трампа безпосередньо, тож кого звинувачувати у своїх бідах — у втратах в Україні, у мільйоні жертв? – Найближчих, британців. Легко зобразити нас як джерело всіх проблем Росії», — сказав капітан Джон Форман, колишній військовий аташе Великої Битанії в Москві.
Цього року Служба зовнішньої розвідки Росії (СЗР) заявила: «Сьогодні Лондон, як і напередодні обох світових воєн, виступає головним світовим войовничим елементом».
The Guardian зазначає, що суперництво між Росією та Великою Британією має глибокі історичні корені, що сягають XIX століття, коли Російська і Британська імперії змагалися за вплив у Центральній Азії, але коли після Другої світової війни США стали світовою супердержавою, Вашингтон замінив Лондон як головного ворога.
У 1960-х роках напруженість між американським президентом Джоном Кеннеді та радянським лідером Микитою Хрущовим зросла в геометричній прогресії, і на політичному радарі Кремля британське керівництво відійшло на другий план.
«Під час Холодної війни в лексиконі КДБ США були «ворогом №1», а далеко на другому місці була Велика Британія. Хоча суперництво і взаємне шпигунство між двома країнами ніколи не зникали, в уявленні Кремля загроза з боку Великої Британії була радше другорядною в порівнянні з головним протистоянням – між Москвою і Вашингтоном».
Укрінформ зазначає, що постійний представник Великої Британії в ОБСЄ Ніл Голланд заявив, що «умови миру», які Росія висуває для припинення війни проти України, «фактично винагородять агресію, легітимізують окупацію та нададуть Кремлю право вето щодо майбутнього України».